Справа № 22ц-5865/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції Кафтанов В.В.
Доповідач у 2-й інстанції Коцюрба О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого – Яворського М.А.
Суддів - Коцюрби О.П., Данілова О.М.
При секретарі – Зінченко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора міста Ірпінь на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування Ірпінської міської ради про виселення, зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_9, 2005 року народження, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області про встановлення права користування 1/3 частиною будинку без визначення строку.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Оскільки для виготовлення ухвали суду в повному обсязі потрібний час, колегія суддів вважає за необхідне оголосити резолютивну частину ухвали.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу прокурора м. Ірпеня Київської області відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді:
ОСОБА_2 звернулась до суд з вказаним позовом та просила його задовольнити, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 – її сестра, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – її племінниці.
Їй, на праві власності належить 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, згідно договору дарування від 31 січня 2001 року. посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою.
Належна їй частина будинку становить квартиру №2 та складається з примыщень по плану 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7. Вказує, що раніше спірна частина будинку належала її матері ОСОБА_7, яка будучи власником 2/3 частини будинку дозволила поселитись в дану частину будинку, як членам її сім»ї відповідачці ОСОБА_3 та її дочкам, потім із-за неприязне них стосунків іх ОСОБА_3 та її дітьми мати переселилася в іншу частину іказаного будинку і подарувала їй 2/3 частини будинку.
Позивачка вказує, що відповідачі не являються членами її сім»ї по відношенню до неї, як нового власника будинку, вони є наймачами її частини будинку, відповідачі безоплатно користуються належною їй частиною будинку, не оплачують комунальні послуги. Унеї іншого власного житла немає, вона з чоловіком та неповнолітнім сином змушені проживати на квартирі або у батьків чоловіка, з яким у неї напружені стосунки. Вона х членами своєї сім»ї потребує житла і вказана частина будинку необхідна для проживання її та членів її сім»ї.
За правилами ст. 168 ЖК України, вона письмово за три місяці попередила відповідачок про розірвання з ними договору житлового найму та виселення в добровільному порядку із належної їй частини будинку.
Просила виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з 2/3 частини будинку АДРЕСА_1, що складається з приміщень по плану 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 без надання іншого житлового приміщення.
В подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги в яких просила виселити відповідачів з неповнолітньою дитиною з належної їй частини житлового будинку, мотивуючи їх тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2005 року та додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2006 року за її матір»ю ОСОБА_7 визнано право власності на 1/3 частину будинку, також розділено будинок в натурі – ОСОБА_7 виділено у власність приміщення в будинку 2-1 площею 6.3 кв.м., 2-2 плошею 11.6 кв.м., 2-3 площею 10 кв.м., 2-4 площею 13.1 кв.м., 2-6 площею 11.9 кв.м., 2-7 площею 8.0 кв.м., а також сараї «Л», «Н», «М», погріб «Г», 1/3 частину колодязя НОМЕР_1, що становить 1/3 частину будинку, їй виділено приміщення в будинку 1 площею 8.6 кв.м., 1-1 площею 10.0 кв.м., 1-2 площею 8.4 кв.м., 1-3 площею 3.0 кв.м., 1-4 площею 3.9 кв.м., 1-5 площею 8.2 кв.м., 1-6 площею 16.5 кв.м., 2-5, атакож сарай «І», гараж «З», альтанку «О», 2/3 частини колодязя НОМЕР_1. Відповідачки проживають у належній їй частині будинку і займають приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6.
Після набуття нею права власності на дану частину будинку відповідачі у встановленому законом порядку вселені в належну їй частину будинку не були. Між нею та відповідачами договір найму жилого приміщення ні договір оренди та інші будь-які угоди з приводу користування житлом не укладалися, тому позивачка вважає, що відповідачі не набули права користування жилою площею в належній їй частині будинку, проживання відповідачів в належній їй частині будинку порушує її право власника вільно користуватися, розпоряджатися та володіти майном. Так як відповідачі проживають в належній їй частині будинку, вона вимушена проживати на квартирі чи у свекрухи і не може користуватися належним їй майном.
Просила задовольнити її позовні вимоги та виселити відповідачів з неповнолітньою дитиною з вказаних приміщень.
При розгляді справи в суді, позивачка повторно уточнила свої позовні вимоги, просила виселити відповідачів разом з неповнолітніми дітьми – ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 – ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають разом з ними, з належних їй на праві власності 2/3 частини будинку АДРЕСА_1, що складається з приміщень 1 площею 8.6 кв.м., 1-1 площею 10.0 кв.м., 1-2 площею 8.4кв.м., 1-3 площею 3.0 кв.м., 1-4 площею 3.9 кв.м., 1-5 площею 8.2 кв.м., 1-6 площею 16.5 кв.м.
13 січня 2009 року ОСОБА_2 доповнила позовну заяву, вказала на те, що згідно ст. 157 ЖК України, членів сім»ї власника жилого будинку (квартири) на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб може бути виселено у випадках передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення
ОСОБА_3 веде аморальний спосіб життя, не працює, зловживає спиртними напоями, не сплачує комунальні послуги, вона не одноразово зверталася до правоохоронних органів із скаргами на дії ОСОБА_3 та її співмешканця.
ОСОБА_3, ОСОБА_4. яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6. яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 – ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_12, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області про встановлення права на користування 2/3 частинами будинку АДРЕСА_1 без визначення строку, мотивуючи зустрічні позовні вимоги тим, що в спірному будинку з дозволу їхньої бабусі ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 вони зареєстровані та проживають більше 15 років, як члени сім»ї ОСОБА_13, за її згодою.
17 червня 1995 року ОСОБА_13 подарувала своїй дочці ОСОБА_7 2/3 частини будинку АДРЕСА_1, а 1/3 частина будинку належала їх співвласнику, в 1/3 частині будинку, яка складалась із приміщень 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6. 1-7 постійно проживали вони та ОСОБА_13
ОСОБА_2 та ОСОБА_7 проживали в АДРЕСА_1 та користувалися приміщеннями, які входили до 2/3 частини будинку, що складалась із приміщень 1-9, площею 9.9 кв.м., 1-8 площею 25.7 кв.м., 2-1 площею 6.3 кв.м., 2-2 площею 10.7 кв.м., 2-3 площею 10.0 кв.м., 2-4 площею 13.0 кв.м.
09 грудня 2000 року, 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_2
З моменту смерті ОСОБА_13 вони залишились проживати в 1/3 частини будинку, яка становила квартиру НОМЕР_1 з окремим виходом з будинку НОМЕР_2, ніхто претензій щодо їх проживання в цій частині будинку до них не мав.
Позивачі по зустрічному позову вказують, що згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2005 року та додаткового рішення від 14 лютого 2006 року проведено перерозподіл часток в праві власності на будинок, де ОСОБА_2 виділено приміщення 1 площею 8.6 кв.м., 1-1 площею 10.0 кв.м., 1-2 площею 8.4 кв.м., 1-3 площею 3.0 кв.м., 1-4 площею 3.9 кв.м., 1-5 площею 8.2 кв.м., 1-6 площею 16.5 кв.м., 2-5 площею 25.7 кв.м., які становлять більшу частину чим 1/3 частина спірного жилого приміщення.
Виходячи з рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2005 року та додаткового рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 лютого 2006 року, ОСОБА_2 безпідставно доповнила свої позовні вимоги про їх виселення з жилих приміщень, де вони, як члени сім»ї їх покійної бабусі ОСОБА_13 та співвласника ОСОБА_14 проживали та були постійно зареєстровані. Вказують, що вони не є членами сім»ї ОСОБА_2. яка тільки зареєстрована в спірному будинку, а проживає в будинку, який належить її чоловікові, де і знаходяться її речі.
В спірному будинку вони проживають постійно, вселились в цей будинок та зареєстровані в ньому з дозволу їх матері ОСОБА_7, як члени сім»ї. За користування частиною будинку в якій вони проживають, ними сплачуються послуги за газ, електроенергію, за особисті кошти вони відремонтували 1/3 частину будинку, а з 15 жовтня 2004 року уклали договір з РЕМ про користування електричною енергією, заборгованості за користування послугами у них не має.
Просили встановити сервітут на користування ними квартирою НОМЕР_1 в будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 без визначення строку, та визнати за ними право на користування приміщеннями 1 площею 8.6 кв.м., 1-1 площею 6.5 кв.м., 1-2 площею 0.9 кв.м., 1-3 площею 1.3 кв.м., 1-4 площею 0.9 кв.м., 1-5 площею 3.9 кв.м., 1-6 площею 8.2 кв.м., 1-7 площею 16.5 кв.м.
В подальшому, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 уточнили свої зустрічні позовні вимоги, мотивували їх тим, що вони дійсно проживають та користуються приміщеннями 1 площею 8.6 кв.м., 1-1 площею 10.0 кв.м., 1-2 площею 8.4 кв.м., 103 площею 3.0 кв.м., 1-4 площею 3.9 кв.м., 1-5 площею 8.2 кв.м., 1-6 площею 16.5 кв.м., які до ІНФОРМАЦІЯ_6 належали ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, а з 30 листопада 2005 року власником цих приміщень, які становлять до всього будинку 1/3 його частину стала ОСОБА_7, їх мати та бабуся.
До 30 листопада 2005 року вони користувалися частиною будинку, яка ОСОБА_2 не належала, а належала зовсім іншому власнику, тому дії, які влаштувала проти них ОСОБА_2, не будучи власником 1/3 частини будинку є протиправними. Вони не проживали в приміщеннях, які конкретно, на момент подачі позовної заяви ОСОБА_2 їй не належали, тому попередження, яке вона надала суду від 31 травня 2005 року про їх виселення з жилих приміщень, відноситься до приміщень за нумерацією 2 в яких вони не проживали та ними не користувалися.
Згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2005 року ОСОБА_2 стала користуватися приміщеннями 1 площею 8.6 кв.м., 1-1 площею 10.0 кв.м., 1-2 площею 8.4 кв.м., 1-3 площею 3.0 кв.м., 1-4 площею 3.9 кв.м., 1-5 площею 8.2 кв.м., 1-6 площею 16.5 кв.м., а з 14 лютого 2006 року приміщенням 2-5 площею 25.7 кв.м., але вона ними не користується. Вони проживають в цій частині будинку, оплачують всі комунальні послуги, в приміщеннях зробили ремонт за власні кошти.
Просили визнати за ними право користування 1/3 частиною будинку АДРЕСА_1 з конкретними приміщеннями 1 площею 8.6 кв.м., 1-1 площею 10.0 кв.м., 1-2 площею 8.4 кв.м., 1-3 площею 3.0 кв.м., 1-4 площею 3.9 кв.м., 1-5 площею 8.2 кв.м., 1-6 площею 16.5 кв.м., в будинку АДРЕСА_1, зобов’язати їх вносити ОСОБА_2 плату за користування майном з жовтня 2007 року.
При розгляді справи, позивачі по зустрічному позову уточнили свої позовні вимоги, просили визнати за ними право користування 1/3 частиною будинку АДРЕСА_1 конкретними приміщеннями 1 площею 8.6 кв.м., 1-1 площею 10.0 кв.м., 1-2 площею 8.4 кв.м., 1-3 площею 3.0 кв.м., 1-4 площею 3.9 кв.м., 1-5 площею 8.2 кв.м., 1-6 площею 16.5 кв.м., для задоволення їх житлових потреб, встановити сервітут без визначення строку користування вказаними приміщеннями.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор міста Ірпінь Київської області оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2009 року та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції
В апеляційній скарзі зазначив, що рішення Ірпінського міського суду Київської області незаконне та необґрунтоване, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Апеляційна скарга прокурора міста Ірпінь Київської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України колегія суддів , -
Апеляційну скаргу прокурора міста Ірпінь
рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2009 року
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді
Справа № 22а -2796/2005 р. Головуючий у 1-й інстанції Кравченко М.В.
Категорія 2,5 Доповідач у 2-й інстанції Сліпченко О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2006 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
Головуючого – Сліпченка О.І.
Суддів - Коцюрби О.П., Голуб С.А.
При секретарі – Некорі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_16 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 червня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_17 про розподіл майна подружжя, третя особа-орган опіки і піклування Української міської ради Обухівського району Київської області,, -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Зважаючи на складність справи, а також те, що для виготовлення мотивувальної частини потрібний значний час, колегія суддів вважає за доцільне оголосити вступну та резолютивну частину судового рішення.
Керуючись ст.. 218 ЦПК України, колегія суддів,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_16 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяця з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.
Головуючий
Судді