Справа № 22ц-4159/2009                  Головуючий в суді 1 інстанції Зінченко О.М.

                                          Доповідач в суді 2 інстанції Дьоміна О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: судді Дьоміної О.О.,

суддів: Малорода О.І., Поліщука М.А.

при секретарі: Мацевич О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні  в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 червня 2009 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням третя особа відділення ГІРФО Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

Позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, мотивуючи тим, що відповідач в спірному будинку за адресою АДРЕСА_1 не проживає з 1979 року. У зв'язку з наведеним позивачка просила позов задовольнити.

ОСОБА_3 подав зустрічний позов, в якому просив усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням та вселити його в спірне приміщення, посилаючись на те, що він не проживав в спірному будинку через те, що після смерті батька позивачка за первісним позовом чинить йому у цьому перешкоди, не допускаючи до будинку, а тому просив задовольнити зустрічний позов, а у задоволені первісного позову просив відмовити.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 червня 2009 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом задоволено.

Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язано відділення ГІРФО Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області зняти з реєстрації ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення - задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в  порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що   апеляційна  скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої  інстанції встановлено, що позивачка за первісним позовом є власником домоволодіння, а саме земельної ділянки та збудованого на ній житлового будинку АДРЕСА_1, в якому зареєстровані позивачка  та  відповідач,  дані  обставини   підтверджуються   матеріалами  справи  (а.с.  7-16).

 Суд послався на те, що позивачка за первісним позовом зверталася з заявою до відділення ГІРФО Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області  про зняття  відповідача з  реєстрації у спірному будинку,  але їй було відмовлено у задоволенні даної заяви, оскільки дане питання повинно вирішуватись у судовому порядку (а.с. 8).

Суд вважав, що відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні більше одного року, що підтверджується актами про його не проживання за період з березня 2008 року по березень 2009 року, складеними депутатом Германівської сільської ради (а.с.18-27), а також показами свідків, які були отримані у судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 405 УК України член сім'ї власника втрачає право користування жилим приміщенням в разі його відсутності у ньому без поважної причини понад один рік.

Тому, враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав первісні позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки під час судового розгляду факт не проживання відповідача у спірному житловому приміщенні був доведений належними і допустимими доказами.

Суд також вважав, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу на підтвердження його вимог та зазначив, що правовідносини на які послався ОСОБА_5, виникли вже після початку судового розгляду даної справи, оскільки первісний позов був поданий в листопаді 2008 року, а акт № 1 про те, що позивачу за зустрічним позовом чиняться перешкоди по доступу до будинку АДРЕСА_1 було складено  06 березня 2009 року 9 (а.с.49), з  заявою до голови Германівської сільської ради він також звернувся 13.03.2009 року,  постанову про відмову в порушенні кримінальної справи винесено  18.12.2008 року.

 Однак, з висновками суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки вони зроблені без врахування фактичних обставин справи.

Так, задовольняючи первісний позов суд не звернув увагу на те, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2009 р. скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2008 р., про задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3,  третя особа відділення ПРМС Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, та звернуто увагу суду на те, що відповідно до ст. ст. 157, 116 ЖК України  колишніх членів сім»ї може бути виселено із жилого приміщення, якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними (а.с. 33-34).

Вказане рішення в касаційному порядку не оскаржувалося.

Крім цього, суд з обов’язуючи відділення ГІРФО Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області зняти з реєстрації ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 не звернув уваги на те, що  відділення ГІРФО Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області було притягнуто до участі по справі як третя особа а не як відповідач.

За таких обставин, не можна погодитися з тим, що рішення є законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд, оскільки колегія суддів позбавлена можливості постановити нове рішення.  

  Керуючись ст.ст. 10, 303, 304, 307, 314 - 315, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 червня 2009 року – скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: