Справа № 22ц-4095/2009 Головуючий в суді 1 інстанції Якутюк В.С.
Доповідач в суді 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Дьоміної О.О.,
суддів Малорода О.І., Березовенко Р.В.
при секретарі Малевич О.С. ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 15 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2009 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, мотивуючи тим, що ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2009 року вирок Богуславського районного суду Київської області від 09 грудня 2008 року, яким ОСОБА_3 був засуджений по ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 5 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки і на користь потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було стягнуто по 70000 грн. моральної шкоди, був скасований в частині цивільного позову щодо стягнення матеріальної шкоди і справу було направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Відповідач був засуджений за те, що він, 05 липня 2008 року біля 01 години ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи мотоциклом "МТ-10" д/н НОМЕР_1, рухаючись по дорозі в с. Козин, Миронівського району, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого на закругленні дороги, не справився з керуванням, з’їхав на узбіччя де допустив зіткнення з деревами, внаслідок чого пасажири мотоцикла ОСОБА_6 та ОСОБА_5 померли.
Внаслідок смерті синів вони понесли матеріальні витрати на лікування та поховання, тому змушені звернутися з відповідним позовом до суду.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 15 червня 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4389 грн. 87 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять грн. 87 коп.).
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10839 грн. 32 коп„ (десять тисяч вісімсот тридцять дев’ять грн. 32 коп.).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Богуславського районного суду Київської області від 09 грудня 2008 року було засуджено ОСОБА_3 за ст. 286 ч.3 КК України до 5 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки і на користь позивачки ОСОБА_4 було стягнуто 8361 грн. 51 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 70 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь позивачки ОСОБА_5 було стягнуто 10510 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 70 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, але ухвалою колегії судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2009 року даний вирок в частині стягнення з засудженого ОСОБА_3 матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був скасований і справа направлена на новий розгляд в порядку цивільного судочинства в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Суд, задовольняючи позов частково дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 під час скоєння ДТП, неправомірно заволодів транспортним засобом (мотоциклом), оскільки власник його не давав йому дозволу на його використання, а тому заподіяну шкоду потерпілим повинен відшкодовувати на загальних підставах.
ч.1 ст.1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов’язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, ці витрати.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року з відповідними змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов’язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати...Витрати на виготовлення пам’ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам’ятників і огорож в даній місцевості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК. України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ч.3 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.3 ст.1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах.
Судом з відповідача стягнуто витрати, понесені ОСОБА_4, в зв’язку з обрядом поховання (одяг, домовина, вінки, номінальний обід, пам’ятник і т.п.), що становить 12248 грн.47 коп., та підтверджується відповідними чеками та квитанціями, наданими позивачкою, а також витрати, понесені нею на своє лікування в зв’язку з трагічною загибеллю сина, в розмірі 602 грн.91 коп., а всього на загальну суму 12851 грн.47 коп., але з урахуванням того, що відповідач під час розгляду кримінальної справи відшкодував в добровільному порядку ОСОБА_4 8461 грн.51 коп. витрат на поховання, то суд стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки 4389 грн. 87 коп.
Суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині відшкодування витрат на проведення помінального обіду "Роковини" в сумі 2225 грн.22 коп. не підлягають задоволенню, оскільки цей обряд не відноситься до обряду поховання, який проводиться в день похорон.
Суд також прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню лише в частині відшкодування, понесених нею витрат на лікування сина в сумі 8300 грн., витрат, пов’язаних з обрядом поховання (морг, одяг, перевозка тіла, домовина, вінки, номінальний обід, пам’ятник і т.п.) в сумі 12274 грн.73 коп., що підтверджується відповідними чеками і квитанціями, наданими позивачкою, а також витрат на її лікування в зв’язку зі смертю сина в сумі 775 грн. 15 коп., а всього на загальну суму 21349 грн.88 коп., але оскільки ОСОБА_3 в добровільному порядку відшкодував позивачці 10510 грн. 56 коп. витрат на поховання, то стягнено з нього на користь ОСОБА_5 - 10839 грн.32 коп.
Суд вважав, що витрати позивачки ОСОБА_5 на проведення ритуальних обрядів "Дев’ять днів", "Сорок днів", "Роковини" не підлягають стягненню, оскільки вони не відносяться до обряду поховання, який проводиться в день похорон.
Суд також вважав, що не підлягають відшкодуванню і витрати ОСОБА_5 на лікування своєї дочки та матері, оскільки вони не визнавались потерпілими по кримінальній справі.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з врахуванням обставин справи, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та вимог закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 в частині відшкодування, понесених нею витрат на лікування сина в сумі 8300 грн. не доведено належними доказами спростовуються довідками та квитанціями (а.с. 38, 39, 47-50).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано зазначив, що відповідач неправомірно заволодів транспортним засобом (мотоциклом), оскільки його власник не давав йому дозволу на його використання не можуть бути підставами для скасування рішення, оскільки вироком Богуславського районного суду Київської області від 09 грудня 2008 року було засуджено ОСОБА_3 за ст.286 ч.3 КК України до 5 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки і тому відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК. України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, так як її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 15 червня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді :