Справа № 22-Ц–5304/2009 Головуючий у 1 інстанції Линник В.Я.
Доповідач у 2 інстанції Дьоміна О.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: судді Дьоміної О.О.,
суддів: Малорода О.І., Антоненко В.І.
при секретарі: Мацевичі О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів внесених в будівництво квартири.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів внесених в будівництво квартири, мотивуючи тим, що з відповідачкою він перебував в зареєстрованому шлюбі з 15.11.2003 р. по 21.02.2006 р.
В період шлюбу вони прийняли рішення про будівництво квартири шляхом інвестування коштів у житлове будівництво. З цією метою 26.05.2005 р, між АКБ «Аркада» та відповідачкою був укладений договір про участь у Фонді фінансування будівництва № М 369.
26.05.2005 року від імені відповідачки було внесено на будівництво квартири кошти в сумі 47508 грн. 12.07.2005 року між АКБ «Аркада» та відповідачкою був укладений договір про іпотечний кредит, згідно якого банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 121 138, 34 грн. для інвестування в житлове будівництво на будівництво квартири АДРЕСА_1. В період шлюбу вони з відповідачкою виплатили у погашення кредиту та відсотків по кредиту суму 56200 грн.
14.02.2006 р. відповідачка отримала свідоцтво про право власності на вказану квартиру та зареєструвала квартиру на своє ім'я на праві власності в Ірпінському БТІ.
В 2006 р. він звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на частину побудованої квартири. Рішенням Ірпінського міського суду від 27.06.2006 р. його позов було задоволено. Однак, рішенням апеляційного суду Київської області від 30.10,2006 р. рішення Ірпінського міського суду було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в його позові було відмовлено. В рішенні апеляційного суду Київської області вказано, що спільним майном, за наявності передбачених законом підстав, можуть бути визнані кошти, внесені подружжям в будівництво квартири. Отже він має право подати позов на відшкодування коштів, внесених ним на будівництво квартири АДРЕСА_1.
Позивач зазначив, що перший внесок коштів на будівництво квартири 26. 05. 2005 року в сумі 47508 грн., що еквівалентно на той період 7400 Євро, було здійснено за його особисті кошти, що ним були отримані 24.03.2005 р. з продажу належної йому квартири в м. Кисловодську, Ставропольського краю, яку він продав за суму, еквівалентну 26000 Євро.
Крім того, вказав, що він з відповідачкою за спільні кошти подружжя виплатили за квартиру в період шлюбу, з 12.07.2005 р. по 19.01.2006 р., в погашення кредиту та відсотків по кредиту суму 56200 грн.
Зазначив, що ці кошти є спільним майном подружжя, а тому вважав, що має право на відшкодування їх Ѕ частини в сумі 28100 грн.
Просив суд стягнути з відповідачки на його користь 75608 грн. у відшкодування коштів, витрачених на будівництво квартири.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів внесених в будівництво квартири задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 259,25 грн. (Шість тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 25 коп.) у відшкодування коштів, витрачених на будівництво квартири. В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 65 грн. 08 коп.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 15.11.2003 р. по 21.02.2006 р.
В період шлюбу сторонами було прийнято рішення про будівництво квартири шляхом інвестування коштів у житлове будівництво. З цією метою 26.05.2005 р. між АКБ «Аркада» та ОСОБА_3 було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № М369.
Пунктом 1 цього договору встановлено що ОСОБА_3 дала згоду на участь у фонді фінансування будівництва за програмою АТ ХК «Київміфськбуд», взяла на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Банку у довірче управління з метою отримання у власність об'єкту інвестування.
12.07.2005 р. між АКБ «Аркада» та відповідачкою було укладено договір про іпотечний кредит, згідно з умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у сумі 121 138,34 грн. для інвестування в житлове будівництво на строк до 01.07.2012 р. з нарахуванням процентів на суму кредиту 17% річних. Вартість предмета іпотеки, на момент укладення Договору становив 173 656,83грн.
Судом встановлено, що позивачем під час перебування у шлюбі з відповідачкою за договором купівлі-продажу від 24.03.2005 р. (а.с. 16) було продано його власну квартиру АДРЕСА_1 краю Російської Федерації за 175 000,00 руб.
25.03.2005р. позивачем було здійснено купівлю 7 000.00 євро за 254 450 руб.
Задовольняючи позов частково суд вважав, що позивачем та відповідачкою до розірвання шлюбу було внесено на будівництво квартири АДРЕСА_1 47 508,00 грн., які є їх спільною сумісною власністю подружжя. При поділі зазначених грошових коштів суд відійшов від рівності часток подружжя, враховуючи, що відповідачкою було здійснено повернення ОСОБА_5 позикових коштів в розмірі 40 000,00 грн., які були витрачені на придбання спірної квартири.
Враховуючи те, що відповідачка визнала, що в будівництво квартири було витрачено спільних коштів в розмірі 12 518,50 гри,, суд вважає за доцільне стягнути з відповідачки на користь позивача в порядку поділу спільного майна подружжя половину цієї суми, а саме 6 259,25 грн.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд вважав, що в порушення даної норми позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що ним були внесені в будівництво спірної квартири особисті кошти в розмірі 47 508,00 грн. та спільні кошти подружжя в розмірі 56 200.00 грн.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони спростовуються фактичними обставинами справи та доказами по справі.
Так, не можна погодитися з висновками суду, що подружні стосунки між сторонами по справі були припинені у липні 2005 р., оскільки із рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу вбачається, що позивач посилався на те, що шлюбні відносини сторонами припинялись у липні 2005 р., однак не зважаючи на це, як зазначав позивач вони намагалися зберегти сім»ю, починали жити разом, але це позитивних результатів не дало.
Тому у рішенні від 10 лютого 2006 р. було зазначено, що судом встановлено, що в даний час сторони спільно не проживають, сумісного господарства не ведуть (а.с. 42), що свідчить про те що висновки суду про припинення шлюбних відносин у липні 2005 р. у рішенні відсутні.
Крім цього, позивачка у судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечувала, що на платіжних документах по погашенню кредиту від 12.10. 2005 р. на суму 4 426, 95 грн., від 18.10. 2005 р. на суму 3 000 грн., від 27.10. 2005 р. на суму 2 000 грн., від 31.10. 2005 р. на суму 1 200 грн. стоять підписи ОСОБА_2, що також свідчить про те, що сторони підтримували відносини, вели спільне господарство.
Вказані обставини спростовують висновки суду про те, що стосунки між сторонами були припинені у липні 2005 р.
Також не можна погодитися з висновками суду про те, що відповідачка ОСОБА_3 з метою фінансування будівництва квартири взяла в борг у ОСОБА_5 24. 05. 2005 р. 40 000.00 грн., які одноособово повернула частками 20.04.2006 р., 25.05.2006 р. та 18.05.2007 р., про що свідчить розписка від 24.05.2005 р. (а.с. 44).
Так, з матеріалів справи вбачається. що договір позики укладався під час шлюбу, однак у розписці відсутній підпис ОСОБА_2, і із його пояснень вбачається, що він про цей договір нічого не знав, та вважав, що розписку було написано після його звернення до суду, щоб позбавити його будь-яких прав.
За таких обставин, судова колегія критично відноситься до вказаного договору, та також вважає що у ОСОБА_7 не було підстав для його укладення, оскільки перший внесок за квартиру було внесено 26.05. 2005 р., а вже 12.07. 2005 р. ОСОБА_7 уклала договір про іпотечний кредит на суму 121 138 грн. 34 коп., а повна вартість квартири складала 173 656. 83 грн. (а.с.43).
Суд також послався на те. що в період шлюбу до фактичного припинення подружніх стосунків на будівництво квартири подружжям було сплачено 47 508,00 грн. і що зазначені вище обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.10. 2006 р. (а.с. 12-15).
Однак, з такими висновками суду також погодитися не можна, оскільки судом було встановлено, що позивачем 24 березня 2005 р. було продано його двохкімнатну квартиру у м. Кисловодську за 175 000 рублів ( а.с. 16)
26.05.2005 р. між АКБ «Аркада» та ОСОБА_3 було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № М 396 (а.с.20, справа № 2-916-06). Пунктом 1 цього договору встановлено що ОСОБА_3 дала згоду на участь у фонді фінансування будівництва за програмою АТ ХК «Київміфськбуд», взяла на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передала кошти Банку у довірче управління з метою отримання у власність об'єкту інвестування.
Позивач надав суду, як доказ квитанцію про обмін валюти, згідно якої ним було 26.05.2005 р. отримано 47 508 грн. (а.с. 18), які в цей же день було внесено як перший внесок за квартиру у розмірі 47006 грн. 41 коп. та витрати по банківській операції , тому не можна погодитися з висновком суду що ці кошти є спільними коштами подружжя.
Так, ст. 57 Сімейного кодексу України, передбачено, що
1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За таких обставин, 47 508 грн., які були сплачені позивачем як перший внесок за квартиру та як витрати за банківську операцію повинні бути визнані його особистим майном.
Висновки суду про те, що позивач не довів внесення спільних з відповідачкою коштів в погашення кредиту на будівництво спірної квартири і тому не взяв до уваги квитанції від 12.10.2005 р., 27.10.2005 р,, 18.10.2005 р., 31.10.2005 р. які були надані позивачем на підтвердження особистої участі в будівництві квартири та ведення спільного з відповідачкою господарства в період шлюбу також спростовуються доказами по справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з 12. 07.2005 р. по 19.01. 2006 р. в погашення кредиту та відсотків по кредиту було сплачено 56 200 грн., при тому що відповідачка отримувала місячну заробітну плату у розмірі 5 000 грн. і вона у судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечувала, що на платіжних документах по погашенню кредиту від 12.10. 2005 р. на суму 4 426, 95 грн., від 18.10. 2005 р. на суму 3 000 грн., від 27.10. 2005 р. на суму 2 000 грн., від 31.10. 2005 р. на суму 1 200 грн. стоять підписи ОСОБА_2, що свідчить про те, що сторони підтримували відносини, вели спільне господарство, тому позивач набув право на відшкодування витрат в погашення кредиту та відсотків по кредиту у розмірі 28 100 грн., тому загальна сума відшкодування складає 47 508 грн. + 28 100 грн. = 75 608 грн.
Відповідно до ч. З ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною власністю , якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
В апеляційній скарзі та в свої поясненнях у суді апеляційної інстанції позивач не заперечував, щоб ця сума відшкодування була зменшена з врахуванням доводів відповідачки до суми 57 633 грн. 36 коп., яка складається з першого внеску, який був зроблений за його особисті кошти 47 006 грн. 41 коп. та виплат кредиту та відсотків у розмірі 10 626 грн. 95 коп.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим тому, воно підлягає скасуванню, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, внесених в будівництво квартири підлягає задоволенню і з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 належить стягнути 57 633 грн. 36 коп. у відшкодування коштів, витрачених на будівництво квартири та виплат кредиту і відсотків.
Також підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 600 грн.
Керуючись ст.ст. 57, 368, 372 Сімейного кодексу України, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 вересня 2009 року – скасувати, по справі постановити нове рішення, яким позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, внесених в будівництво квартири - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 57 633 грн. 36 коп. у відшкодування коштів, витрачених на будівництво квартири та виплат кредиту і відсотків.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 600 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді:
Залишились недоведеними також обставини ведення з відповідачкою спільного господарства після розірвання шлюбу та внесення спільних з відповідачкою коштів в погашення кредиту на будівництво спірної квартири.
Суд першої інстанції не взяв до уваги квитанції від 12.10.2005 р., 27.10.2005 р,, 18.10.2005 р., 31.10.2005 р. які надані позивачем на підтвердження особистої участі в будівництві квартири та ведення спільного з відповідачкою господарства в період шлюбу, оскільки суму вкладу в будівництво квартири під час перебування у шлюбі, припинення ведення спільного господарства з липня 2005 р, було встановлено рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.10.2006 р. (а.с. 12-15);
У липні 2005 р. подружні стосунки між сторонами по справі були припинені, а 10.02.2006р. шлюб між ними розірвано. В період шлюбу до фактичного припинення подружніх стосунків на будівництво квартири подружжям було сплачено 47 508,00 грн. Зазначені вище обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.10.2006 р. (а.с. 12-15), а тому згідно з ч. З ст. 61 1ДПК України не підлягають доказуванню в суді.
Судом вважав, що відповідачка ОСОБА_3 з метою фінансування будівництва квартири взяла в борг у ОСОБА_5 40 000.00 грн., які одноособово повернула частками 20.04.2006 р., 25.05.2006 р. та 18.05.2007 р., про що свідчить розписка від 24.05.2005 р. (а.с. 44). Відповідачка з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. працювала в ДП «Дабл Ю ей девелопментс інтернешинал України» та мала сукупний річний дохід 60 238.57 грн., про що свідчить довідка від 12.01.09 № 2 (а.с. 41).
що спірні правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовуються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) та Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до ч. З ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною власністю , якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Даним нормам також кореспондують норми Сімейного кодексу України (далі - «СК України»). Так, відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. З ст. 61 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.