Апеляційний суд Кіровоградської області
_______________________________________________________________________________________
Справа № 22 – 79 2010року Головуючий 1інстанції Циганаш І.А.
Категорія 55 оповідач Чорнобривець О.С.
Рішення
Іменем України
19 січня 2010року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Гайсюка О.В.
суддів - Чорнобривець О.С.,
Кривохижі В.І.
при секретареві Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21 жовтня 2009 року і
встановила:
У липні 2008року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ВАТ „Кіровоградгаз” НАК „Нафтогаз України” про захист прав споживача.
Зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2006року вона є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачем вона була повідомлена, що за послуги з газопостачання за вказаною квартирою існує заборгованість за період з 01.01.1996року по 12.06.2006року в сумі 982,33грн. та попереджено про необхідність її погашення. Її доводи щодо безпідставності таких вимог відповідачем прийняти не були й 31.03.2008року її квартира була відключеною від газопостачання.
Посилаючись на те, що до 12.06.2006року вона не перебувала в договірних відносинах з відповідачем та не отримувала послуг з газопостачання, уточнивши вимоги позову, просила зобов’язати відповідача списати заборгованість, стягнути з відповідача завдану додатковими витратами за користування електроенергією матеріальну шкоду в розмірі 17,06грн., моральну шкоду в розмірі 13806,13грн., що була завдана внаслідок незручностей побуту.
Крім того, просила визнати недійсним п.4.7 Договору про надання послуг з газопостачання, що був укладений 29.09.2009року між нею та відповідачем, в якому зазначено про існування боргу в сумі 582,33грн.. Також просила визнати недійсною укладену 29 вересня 2009року між нею та відповідачем угоду про погашення заборгованості за надані послуги з газопостачання, посилаючись на те, що угода не відповідає її волевиявленню, її вчинення є вимушеним, оскільки в зимовий період квартира залишалася без опалення.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21 жовтня 2009 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі. Судом вирішено щодо судових витрат, з ОСОБА_4 на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 59,50грн.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення заявлених вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом правильно встановлено і матеріалами справи підтверджується, що існуюча на 12.06.2006року за квартирою заборгованість в сумі 982,33грн. є заборгованістю попередніх власників квартири і тому попередження відповідача на той час щодо її погашення позивачкою не можна визнати обґрунтованими. Але, відключення квартири позивачки від газопостачання, що мало місце 31.03.2008року пов’язано із заборгованістю, яка виникла через несплату отриманих послуг самою позивачкою в розмірі 70грн. Такі обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи рахунком /а.с.43/, попередженням про сплату боргу та підтверджені позивачкою, зокрема, в суді апеляційної інстанції.
Наведеним доводиться, що відключення квартири від газопостачання було проведено у відповідності до положень Правил надання населенню послуг з газопостачання й судом першої інстанції цим обставинам дана правильна оцінка.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачкою 26.09.2009року в рахунок погашення боргу здійснено оплату в сумі 400грн., а 29.09.2009року між нею та відповідачем було укладено договір про надання послуг з газопостачання та угоду про погашення позивачкою решти боргу в сумі 582,33грн. в строк до грудня 2009року.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. 12 цього ж Кодексу вважається, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання укладених позивачкою правочинів недійсними, суд керувався положеннями ст. 203, ч.1ст.215 ЦК України і не встановив обставин, які б давали підстави для висновку щодо його недійсності, зокрема, свідчили про вимушеність укладання позивачкою угод.
Колегія суддів погоджується з висновком суду. Доводи позивачки є надуманими та спростовуються матеріалами справи.
Убачається, що припинення послуг з газопостачання у березні 2008року не позбавило позивачку отримувати послуги з теплопостачання, а відключення квартири від мереж центрального опалення літом 2008року проведено нею самостійно у зв’язку з наміром встановлення в квартирі індивідуального опалення. Про це свідчить наявний в матеріалах справи замовлений позивачкою робочий проект на газопостачання.
За таких обставин, коли позивачкою були прийняти на себе зобов’язання щодо сплати існуючої заборгованості з послуг газопостачання, оформлені належним чином, фактично виконані нею, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог щодо їх недійсності.
Висновок суду щодо недоведеності вимог про стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди є правильним, відповідає обставинам справи й нормам матеріального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Разом з тим, суд допустив помилку покладаючи обов’язок щодо сплат судового збору на позивачку. Споживачі за їх позовами, що пов’язані з порушенням їх прав, відповідно до п.10 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993року „ Про державне мито”, звільнені від сплати державного мита. В цій частині рішення підлягає скасуванню з
ухваленням нового про віднесення судового збору по справі в сумі 59,50грн за рахунок держави.
Керуючись ст. ст.303, 307, п.4 ч.1с т. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21 жовтня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 59,50грн. судового збору скасувати, витрати віднести за рахунок держави.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: