Справа № 22 Ц -5195 / 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції Закаблук О.В.
Категорія Доповідач Мережко М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого – Хопти С.Ф,
Суддів - Мережко М.В., Коцюрби О.П.
При секретарі – Зінченко Ю.М.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 3-і особи – Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора , ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку, припинення договору іпотеки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
В с т а н о в и л а :
У лютому 2009 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення суми 130 597 грн за договором купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку , укладеного 06 червня 2008 року між ним та ОСОБА_1.
У квітні 2009 року позивач змінив предмет позову , просив розірвати договір купівлі-продажу від 06 червня 2008 року з підстав істотних порушень умов договору з боку відповідачки , оскільки відповідачка ОСОБА_1 відповідно умов договору не сплатила кошти за спірний будинок.
В подальшому , позивач доповнив вимоги, просив визнати недійсним договір іпотеки , укладений 21 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посилаючись на те , що вказаний договір порушує його майнові права, оскільки ОСОБА_1 не виконавши умови договору купівлі-продажу будинку від 06 червня 2008 року , уклала договір іпотеки , вказавши предметом іпотеки будинок , за який вона не розрахувалася.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області
від 31 серпня 2009 р. позов задоволений.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на його незаконність, та постановити нове рішення по суті позовних вимог.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує рішення лише на тих доказах , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено судом першої інстанції, 06 червня 2008 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого відповідачка зобов»язалася виплатити до 12 червня 2008 року ціну будинку в розмірі 130 597 грн , однак до цього часу кошти позивачу не сплатила, чим порушила і не виконала істотні умови договору .
Не виконавши умови договору , відповідачка зареєструвала право власності на будинок на своє ім.»я в Білоцерківському БТІ .
Відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України , відповідачка ОСОБА_1 не надала суду доказів щодо сплати ОСОБА_2 або його дружині ОСОБА_5 коштів відповідно до умов договору .Посилання відповідачки на свідчення ОСОБА_6, ОСОБА_7 , які бачили як вона передавала кошти ОСОБА_5 , є ненелаженими доказами відповідно до ст.. 59 ЦПК України , тому суд правильно не взяв їх до уваги.
21 червня 2008 року ОСОБА_1 уклала договір іпотеки .
Відповідно до ст.. 546 – 548 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватись порукою, заставою, та забезпечується, якщо це встановлене законом або договором. Правочин щодо забезпечення зобов»язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст..651,653 ЦК України договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною у випадках , встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються.
Відповідно до п. 1.7,;1.8 договору купівлі-продажу , передбачено, що право власності на предмет договору у покупця виникає з моменту повного розрахунку між сторонами. Договір підлягає державній реєстрації після закінчення будівництва після повного розрахунку сторін , що повинно бути підтверджене заявою продавця у письмовій формі. Суд прийшов вірного висновку ,що відповідачка відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України не надала суду доказів щодо передачі коштів як ОСОБА_2 , так і його дружині ОСОБА_5, та всупереч вимог договору , не розрахувавшись із позивачем, чим порушила істотні умови договору , без письмової згоди позивача зареєструвала право власності на будинок на своє ім.»я , що є підставою для розірвання договору купівлі-продажу від 06 червня 2008 року.
Оскільки предметом спору даної справи є договір купівлі- продажу , виконання відповідачкою умов договору та правомірність набуття права власності на спірний будинок, суд правильно вважав неналежними та недопустимими доказами посилання відповідачки на висновок про вартість спірного будинку, оскільки позовних вимог про стягнення коштів з позивача у зв»язку із збільшенням вартості будинку ОСОБА_1 не заявляла.
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 неправомірно набула право власності на незакінчений будівництвом будинок за адресою ; АДРЕСА_1 , суд прийшов до обґрунтованого висновку про те ,що договір іпотеки від 21 червня 2008 року є недійсним , т.я укладений всупереч вимогам ст..5 Закону України « Про іпотеку» , і має бути припинений відповідно до ст.. 17 Закону України « Про іпотеку».
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку забраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України , колегія суддів , -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 31 серпня 2009 р. – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді