ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02

 ПОСТАНОВА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 

"19" січня 2010 р. Справа № 15/1934

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючого судді 

суддів: 

 

 при секретарі ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, 

від відповідача: не з'явився,

 

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіво", м.Хмельницький 

на рішення господарського суду Хмельницької області 

від "04" листопада 2009 р. по, у справі № 15/1934 (суддя Муха М.Є.) 

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислового підприємства "Універсал", ст.Богданівці Хмельницького району Хмельницької області 

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіво", м.Хмельницький 

про стягнення 13993,97грн. 

ВСТАНОВИВ: 

 

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.11.2009р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислового підприємства "Універсал" (ст.Богданівці Хмельницького району Хмельницької області) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіво" (м.Хмельницький) про стягнення 13993,97грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 13468грн. 71коп. заборгованості, 458грн. 21коп. пені, 67грн. 05коп. - 3% річних, 139грн. 94коп. витрат по оплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвіво" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав, наведених у скарзі та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити (а.с.33-43).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіво" , яка виникла на підставі договору поставки товарів №АЛК-КНМ №88 від 07.10.2008р. становить 13468,71грн.;

- не враховано місцевим господарським судом те, що договором поставки товарів АЛК-КНМ №88 від 07.10.2008р. не визначений строк оплати поставленого товару, оскільки в п.5.1 вказаного договору, на місці де повинен бути вказаний строк оплати товару стоїть незаповнений прочерк, а ТОВ ТПП "Універсал" вимоги про оплату товару ТОВ "Альвіво" не пред'являв , відповідно строк виконання грошових зобов'язань для відповідача не настав;

- в матеріалах справи відсутні доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей й невідомо, які саме особи приймали товар, а, отже, висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача боргу в сумі 13468,71грн. не підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку;

- єдиною особою, яка має право діяти від імені ТОВ "Альвіво" є директор товариства - Юрченко Олексій Олексійович, проте, акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.09.2009р., на якому ґрунтується рішення суду першої інстанції, останній не підписував, й, крім того, акт звірки не є первинним документом. 

У відзиві на апеляційну скаргу №975 від 13.01.2009р. позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги й вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.38-39).

Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає:

- вказівки скаржника на відсутність у договорі строку оплати не відповідає дійсності, оскільки договір був досліджений в судовому засіданні - розрахунок мав бути здійснений не пізніше 21 календарного дня з дня поставки товарів, а тому ніяких додаткових вимог про оплату позивач не повинен був пред'являти відповідачу;

- твердження апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції у зв'язку із не ґрунтуванням його на документах первинного бухгалтерського обліку є помилковим, оскільки відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, проте накладні є належними та допустимими доказами у справі;

- посилання відповідача на те, що рішення місцевого господарського суду ґрунтується на акті звірки взаєморозрахунків станом на 10.09.2009р. не відповідає дійсності, оскільки, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх в сукупності, суд першої інстанції, вищевказаний акт до уваги не взяв. 

Представники сторін у засідання суду не з'явилися, а від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника, яке колегія суддів відхилила, оскільки воно не підтверджено належними доказами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 24.11.2009р. не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промислове підприємство "Універсал" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альвіво" (Покупець) укладено договір №АЛК-КНМ№88 на поставку товарів, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставляти Покупцю за його заявками товари, назва, асортимент та кількість яких визначатиметься у видаткових накладних, що будуть оформлюватись при відвантаженні товарів та вважатимуться невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати його вартість на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.2.1 договору ціни та загальна вартість товарів (партій товарів), що постачаються вказуються Постачальником у видаткових накладних, за якими товари поставляються Покупцеві.

Розрахунок за товари здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу, який повинен бути здійснений не пізніше 21 календарного дня з дня поставки товарів. Днем поставки товарів вважається день зазначений в товарно-транспортній накладній, за якою Товари відвантажено Покупцеві (п.5.1 договору). 

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення термінів оплати поставлених товарів Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню за весь час прострочення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно п.9.1 договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до 31.12.2008р., але у будь-якому разі до остаточного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислове підприємство "Універсал" за видатковою накладною №ХМЛ00-000508 від 29.04.2009р., товарно-транспортною накладною №386200 на суму 3304грн. 81коп., видатковою накладною №ХМЛ00-000824 від 23.07.2009р., товарно-транспортною накладною №366532 на суму 9957грн. 44коп., видатковою накладною №ХМЛ00-000832 від 28.07.2009р., товарно-транспортною накладною №366540 на суму 3272грн. 69коп., видатковою накладною №ХМЛ00-000849 від 04.08.2009р., товарно-транспортною накладною №366559 на суму 238грн. 08коп. поставило, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 13468грн. 71коп. (а.с.9-17). 

Відповідач своїх зобов'язань по оплаті отриманих товарів не виконав.

28.08.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промисловим підприємством "Універсал" направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіво" претензію №647 з вимогою погасити заборгованість по поставленим товарам, яка отримана останнім 31.08.2009р., що підтверджується написом посадової особи товариства.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 13468,71грн. 

У зв'язку з вищевикладеним, 15.10.2009р. (згідно дати на штампі реєстрації позовної заяви господарським судом Хмельницької області), Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислове підприємство "Універсал" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіво" про стягнення з останнього на свою користь 13993,97грн., з яких 13468,71грн. основного боргу, 458,21грн. пені та 67,05грн. - 3% річних. 

Як вже вказувалось в цій постанові, рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.11.2009р. позов було задоволено, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки, за яким, відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України). 

Як визначено ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

В даному випадку, договір №АЛК-КНМ №88 на поставку товарів від 07.10.2008р. підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання.

Згідно приписів ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, проте відповідачем не було доведено належними та допустимими документальними доказами своїх заперечень проти позовних вимог.

Проаналізувавши вищенаведені обставини справи разом з нормами чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 13468,71грн. основного боргу. 

Крім основної суми боргу, позивач заявив до стягнення 458,21грн. пені та 67,05грн. - 3% річних. 

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено: у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.1 ст.549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 

Пункт 2 статті 551 ЦК України передбачає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. 

Відповідно до Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.3 договору №АЛК-КНМ №88 на поставку товарів від 07.10.2008р., за порушення термінів оплати поставлених товарів Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню за весь час прострочення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. 

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок пені та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 458,21грн. пені та 67,05грн. - 3% річних. 

Що ж стосується доводів відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислове підприємство "Універсал" не пред'явило вимоги про оплату товару, а в договорі не вказаний строк оплати, то колегією суддів вони не приймаються до уваги, оскільки в п.5.1 договору №АЛК-КНМ №88 на поставку товарів від 07.10.2008р. вказано, що розрахунок за товари здійснюється Покупцем на умовах відстрочення платежу, який повинен бути здійснений не пізніше 21 календарного дня з дня поставки товарів. 

Решта ж доводів відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та не є такими, що є підставою для скасування оскарженого рішення. 

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 04.11.2009р. у справі №15/1934 є обґрунтованим та законним, а тому його слід залишити без змін.

 

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

 

                                         

ПОСТАНОВИВ: 

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04 листопада2009р. у справі №15/1934 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіво", м.Хмельницький - без задоволення.

 2. Справу №15/1934 повернути до господарського суду Хмельницької області.

 Головуючий суддя 

судді: 

                                                                                          

Віддрук. 4прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.