Справа № 2-а-4361-2009
ПОСТАНОВА
Іменем України
2 листопада 2009 р. Артемівський міськрайонний суд у складі:судді ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Артемівську про визнання бездіяльності Пенсійного Фонду України в м.Артемівську та стягнення невиплаченої соціальної надбавки дітям війни за 2006-2007 роки , -
ВСТАНОВИВ:
23.10.2008 року позивачка ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м .Артемівську Донецької області про визнання бездіяльністю невиплату соціальної надбавки до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» як дитині війни за період з 01.01.2006 р. по 01.01.2008 року та стягнення з відповідача суми соціальної надбавки у розмірі 2733 грн.30 коп. на її користь . В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна щомісячно підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважала, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Позивач просил а суд визнати бездіяльністю невиплату відповідачем соціальної надбавки та стягнути з відповідача 2733 грн. 30 коп. невиплаченої соціальної надбавки «дітям війни» за період 2006-2007 років.
09.10.2009 року відповідач надав до суду заперечення проти позову. Відповідач посилається на те, що в 2006 році ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не застосовувалась, оскільки відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» підвищення пенсії «дітям війни» запроваджувалось поетапно за результатами виконання бюджету в першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Такий порядок у 2006 році визначений не був, що виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни».На 2007 рік ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» підвищення пенсії «дітям війни» мало здійснюватись у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з тим, дія ст. 6 Закону була зупинена п. 12 ст. 71 вказаного Закону про бюджет.Що стосується 2008 року, то Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107 від 28 грудня 2007 року у ст. 6 Закону внесені зміни, що стосуються «дітей війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), а саме: до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. На думку відповідача, хоча Рішенням Конституційного Суду України від 22травня 2008 року №10-рп/2008 Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині зміни редакції ст. 6 Закону визнаний неконституційним, разом з тим п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня - 48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн.Крім того, відповідач посилається і на те, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян. Кошти Пенсійного фонду України не повинні витрачатися на доплати до пенсії «дітям війни». На думку відповідача для здійснення перерахунку підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу як «дитині війни» не має законних пістав. Враховуючи все вищезазначене, просять в задоволенні позову відмовити в зв"язку із пропуском без поважних причин строку звернення до адміністративного суду, оскільки позов подано до суду лише 23.10.2008 року та їх сторона на цьому наполягає.
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явилися , надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність у зв»язку із чим судовий розгляд справи у відповідності із ст.122 ч.3 КАС України здійснюється у порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 1 Закону «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_2 згідно паспорту серії ВЕ 373210 (а.с.6), народилася в с.Дзеленець Волоського району Хмельницької області 13 травня 1942 року , тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було 3 роки . Статус позивача як дитини війни підтверджується довідкою (арк. справи 9) .
Позивачка є громадянкою України, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області , отримує пенсію за віком ( а.с.11 ), тому на неї у відповідності із Законом «Про соціальний захист дітей війни» розповсюджується правовий статус дітей війни.
У відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в редакції Закону від 18 листопада 2004 р., оскільки текст ст. 6 в редакції Закону від 28 грудня 2007 р. визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 р.), який набрав чинності з 1 січня 2006 р., дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до теперішнього часу не визнані неконституційними, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є правомірними і вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, заявлені вимоги про зобов'язання управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням підвищення до пенсії щомісячно як дитині війни для осіб ,що мають статус «дитина війни» ґрунтуються на законі.
Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Отже обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Судом встановлено, що на час розгляду справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст.2 ч. 1 Закону України « Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,90 грн. (410,06 грн. х 30% / 3 1 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% + 415,11 грн. х 3x30%).
Судом витребувана довідка у відповідача, з якої вбачається, що вказана надбавка позивачеві у заявлений період не виплачувалась. (а.с. 11 ).
За таких обставин суд вважає, що заявлені вимоги обґрунтовані для осіб що мають статус «дитина війни» частково за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 710 грн. 90 .коп..
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стосовно позовних вимог в частині визнання бездіяльністю відповідача невиплату позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем суду не надані докази звернення до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни та відповідно відповідей відповідача на таке звернення .Позивач звернувся до суду із позовом у зв»язку з бездіяльністю по невиплаті підвищення до пенсії, питання про визнання якої протиправною позивач не ставить, саму пенсію відповідач нараховував та сплачував але в меншому ніж передбачено законом обсязі.
У відповідності зі ст. 11 ч. 2 КАС суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки позивач просить стягнути з відповідача невиплачену соціальну надбавку дитині війни і таким чином просить суд захистити його права , суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позивачем вимог та визнати бездіяльність відповідача по не нарахуванню та невиплаті позивачу щомісячно підвищення до пенсії у 2007 році частково неправомірними .
Суд зазначає при цьому, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) від 6 грудня 2007 року). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за виборам громадянина замість пенсії - щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов'язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сумм пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони відновлюється судом.
У своїх запереченнях (зокрема, а.с. 13 ) відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вказувалось раніше, з позовом до суду ОСОБА_2 звернулася 23.10.2008 року (згідно поштового штемпелю на конверті а.с.10), в той час як Рішення Конституційного Суду України № 6-рп було прийняте 09 липня 2007 року та оприлюднене у передбаченому законодавством порядку (надруковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року № 52).
Позивач про порушення свого права, якщо вона вважала його порушеним, повинна була дізнатися при виплаті їй відповідачем щомісячно пенсії. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення їй строку звернення до суду.
Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Будь-яких підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено, заява про поновлення строку не подана.
Статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що нарахованісуми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Однак всі нараховані суми пенсії позивачка отримувала своєчасно, принаймні, спору з цього приводу вона в своїх вимогах не ставила.
За таких обставин суд зазначає, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом і поважних причин пропуску такого строку не вбачає.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи викладене, вище перелічені вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому відхиленню у перерахунку доплати до пенсії за 2007 рік , враховуючи річний строк звернення з позовом до суду.
Оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом 23.10.2008 року, необхідно зобов'язати відповідача провести перерахунок вказаної допомоги саме у річний строк із зазначеної дати –з 23.10.2007 року по 31 грудня 2007 року включно у розмірі 285 грн. 21 коп. ,виходячи із розрахунку : жовтень 2007 року -415 ,11х30%:31 деньх11 днів = 36,15 , листопад 2007 р. 415,11х30%=124,53, грудень 2007 – 415,11х30%=124,53 ) і вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог за період з 01.01.2006 року по 23.10.2007 року слід відмовити з вищевказаних підстав.
Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено дві вимоги різного характеру, таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, сплаченого за квитанцією (арк. справи 2 ), яка повинна бути стягнута на користь позивача з місцевого бюджету складає 1 грн. 70 коп.
Керуючись ст. ст. 8,46, 152 Конституції України, ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV,Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян,суд
П о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Артемівську про визнання бездіяльності Пенсійного Фонду України в м.Артемівську та стягнення невиплаченої соціальної надбавки дітям війни за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області по не нарахуванню та невиплаті щомісячного підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_2 за період з 23 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 23 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно у загальній сумі 285 грн.21 коп .
В задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.
Стягнути з місцевого бюджету м. Артемівська Донецької області на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
Заяву про апеляційне оскарження цієї постанови може бути подано через Артемівський міськрайонний суд Донецької області Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: О.П.Харченко