Справа № 2-13/10

Копія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      15 січня 2010 року                                                                                              смт . Катеринопіль  

          Катеринопільський районний суд Черкаської області

в складі : головуючого судді                Кухаренко О.В.

                 при секретарі                         Колісник С.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Катеринопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради ,ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 райдержадміністрації про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди до відповідачів на захист інтересів недієздатної ОСОБА_4, рідної сестри ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом в інтересах недієздатної рідної сестри ОСОБА_4 і просить стягнути на свою користь матеріальну шкоду з відповідачів в сумі 43593 гривні та 6000 гривень моральної шкоди та судові витрати і витрати пов’язані з отриманням правової допомоги .На підставу своїх вимог посилаючись на те , що 27.10.1999 року її сестра ОСОБА_4 зробила заповіт згідно якого все своє майно заповідала ОСОБА_3 праці та соціального захисту ОСОБА_2 райдержадміністрації. В подальшому рішенням Катеринопільського районного суду її сестру було визнано недієздатною , а 22.11.2006 року рішенням цього ж суду будо визнано недійсним заповіт від 27.10.1999 року. В зв’язку з чим позивач вважає що за період перебування будинку , що належить її сестрі , та знаходиться в смт. Катеринопіль по вул.. Петровського ,154  з  27.10.1999 року по 22.11.2006 рік в володінні,користуванні,та розпорядженні ОСОБА_2 селищної ради в наслідок недбалого поводження з майном та його збереження , їй позивачці було заподіяно матеріальну шкоду на суму 43593 гривні про що свідчить звіт про належну оцінку майна. А також вона вважає що їй завдано моральної шкоди так як у неї виникли психотравматичні фактори що стали джерелом негативних емоцій та переживань і призвели до погіршення здоров’я та необхідності тривалого лікування , що потребувало додаткових зусиль для відновлення її душевної рівноваги і дану шкоду позивачка оцінює в 6000 гривень.

          В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задоволити. При цьому зазначала , що їй невідомо чи приймалась спадщина ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 райдержадміністрації , та чи приймала ОСОБА_2 селищна рада даний будинок на свій баланс. А прокуратурою Катеринопільського району жодних рішень щодо пошкодження даного майна не приймалось.

          Представник відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 райдержадміністрації ОСОБА_5 позов не визнала так як вважає вимоги позивачки є надуманими та не відповідають дійсності , так як зазначений будинок жодним чином взагалі ніколи не передавався в їхні організації , а про наявність заповіту від 27.10.1999 року їм стало відомо лише після винесення рішення про визнання його недійсним . Крім того просила взяти до уваги той факт що по заповіту майно могло бути передане їм лише після смерті заповідача яка і на нинішній час жива і перебуває в будинку інтернаті, а також той факт що жодних дій на пошкодження даного майна їхня організація не зробила. Тому просила в позові відмовити.

          Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_6 позов не визнала посилаючись на те,що даний будинок селищній раді ніким не передавався  і дій спрямованих на його пошкодження селищна рада не вчиняла. А також на них ніким не покладався обов’язок по його збереження, тому просила в позові відмовити.  

          Суд  вислухавши  доводи  сторін ,  вивчивши  матеріали даної справи та матеріали справи  

2

№ 2-644/06 за позовом ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним , вважає що в позові слід відмовити виходячи з наступного.

          В судовому засіданні встановлено , що ОСОБА_1 рішенням від 27.05.2009 року Шевченківського районного суду м. Києва була визнана опікуном над недієздатною ОСОБА_4, яка являється її сестрою (а.с.9).

          ОСОБА_4 являється власником житлового будинку в смт. Катеринопіль по вул.. Петровського ,154 що підтверджується свідоцтвом про право власності на будинок(а.с.8).

          Даний будинок вона спочатку заповіла своїй сестрі ОСОБА_1 24.08.1988 року (а.с.13),а в подальшому заповіла ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 райдержадміністрації , що підтверджується матеріалами цивільної справи № 2-644/06.

          Згідно рішення Катеринопільського районного суду від 26.09.2006 року ОСОБА_4 була визнана недієздатною (а.с.16).

          Згідно рішення Катеринопільського районного суду від 22.11.2006 року було визнано недійсним заповіт від 27.10.1999 року (а.с.15).

          Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи , а також шкода , завдана майну фізичної або юридичної  особи , відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

          Відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України вбачається , що особа яка завдала шкоди , звільняється від її відшкодування , якщо доведе що шкоду задано не з її вини.

          Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень.

          Однак як зазначено вище даний будинок заповідався позивачці , а в подальшому ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 райдержадміністрації , проте в 2006 році був визнаний недійсним. З цих підстав позивачем не надано судові жодних належних доказів проте що зазначений будинок переходив у власність ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 райдержадміністрації , і до суду про витребування таких доказів позивачка не зверталась , тому доводи позивача про перебування будинку з 27.10.1999 року по 22.11.2006 року у володінні,користуванні та розпорядженні як ОСОБА_2 селищної ради так і ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 райдержадміністрації жодним чином в суді не доведено, а її доводи про завдання матеріальної шкоди будинку жодним чином не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. А наданий до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку майна на житловий будинок з сараєм по вул.. Петровського,154 та локальний кошторис до нього (а.с.39-64) не дає судові підстав вважати його доказом завдання шкоди майну так як він вказує лише на ринкову вартість будинку та кошти які необхідні для його ремонту. Крім того викликає сумнів даний звіт тим , що в ньому зазначено що цей будинок належить ОСОБА_1 , хоча нею надано до суду свідоцтва про право власність на будинок та суперечить її ж позовній заяві де зазначено що будинок належить її сестрі ОСОБА_4 і саме їй він і належить відповідно до свідоцтва про право власності (а.с.8).

         Крім того ч.1 ст. 1284 ЦК України передбачено , що  якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом , а й за законом виконавець заповіту , якого призначив спадкодавець вживає заходів щодо охорони всієї спадщини.

         Частиною 2 ст.1284 зазначає що спадкоємці за законом мають право призначати іншу особу яка вживатиме заходів щодо охорони частини спадщини, що спадкується за законом . Тому за таких обставини суд приходить до висновку що в силу статті 1166 ЦК України за відсутністю вини відповідачів вони не можуть відповідати за даним позовом , а позивач не довів що шкода взагалі завдана їй особисто  адже на час розгляду справи будинок належить її сестрі. А також не доведено факту перебування даного будинку у володінні користуванні та розпорядженні відповідачів так як вище зазначено і цього не оспарюють сторони то до визнання ОСОБА_4 недієздатною в 2006 році будинком вона мала розпоряджатися на свій розсуд і захищати свої інтереси самостійно, однак по даному питанню з підстав зазначених в позові  з  27.10.1999 року по 22.11.2006  року  вона не зверталася і на час розгляду справи в суді

3

 власником даного будинку  є ОСОБА_4 , що вказує на той факт що дане майно ніким не успадковувалось. А після визнання недійсним заповіту від 27.10.1999 року рішенням Катеринопільського районного суду від 22.11.2006 року обов’язок по охороні спадщини перейшов відповідно до вимог ст. 1284 ЦК України саме до позивача,так як вона являється спадкоємцем як за законом так і за заповітом (а.с.13) так як цей заповіт було складено раніше ніж той що в подальшому був визнаний недійсним.

         За таких обставин позивач не довів, а суд не встановив обставин які б давали підстави задоволити даний позов, тому він до задоволення не підлягає.    

          На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України , ст.ст.1166,1284 ЦК України суд , -

В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради,ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 райдержадміністрації про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди до відповідачів на захист інтересів недієздатної ОСОБА_4,рідної сестри ОСОБА_1 , - відмовити .

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд Черкаської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги .

                             Головуючий                                / підпис /                 ОСОБА_7

                          Суддя                                                                      О.В. Кухаренко

Катеринопільського районного суду