ВІЙСЬКОВИЙ   СУД   СІМФЕРОПОЛЬСЬКОГО   ГАРНІЗОНУ

1-56/2008

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 листопада 2008 року     м.  Сімферополь

Військовий суд Сімферопольського гарнізону під головуванням

судді     Лівійського С. В.

при секретарі     Гальчевій О.С.

за участю прокурора - військового прокурора Сімферопольського гарнізону підполковника юстиції Казанця В.В. і підсудного ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в розташуванні військової частини в присутності особового складу кримінальну справу за обвинуваченням матроса військової частини А 4418

ОСОБА_2,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Караул Усть-Єнісейського району Красноярського краю,  росіянина,  громадянина України,  з базовою загальною середньою освітою,  раніше не судимого,  не одруженого,  призваного на військову службу в листопаді 2007 року Феодосійським об'єднаним місь-квійсккоматом у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  407 ч. 1 КК України,

встановив:

13 вересня 2008 року ОСОБА_2,  з метою ухилитися від військової служби протягом декілька днів і відпочити від неї,  самовільно залишив частину і направився до м.  Вінниця де проводив час на свій розсуд.

7     жовтня того ж року він був затриманий у м.  Судак військовослужбовцями військової служби правопорядку.

В     судовому засіданні підсудний винним себе у скоєному визнав повністю і пояснив,  що ухилився від військової служби на декілька днів з метою
відпочити від неї.

Суд,  оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду,  визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи,  які ніким не оспорювались.

Наведені дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за  ст.  407. ч.1 КК України як самовільне залишення військової частини,  тривалістю понад три доби,  але не більше місяця.

При призначенні покарання підсудному,  суд бере до уваги ,  що він з 9 років виховувався одним батьком,  а з 16 років - однією матір'ю і належного виховання не отримав,  ріс в складних матеріальних умовах,  в сільській місцевості,  до призову на військову службу займався суспільно-корисною працею і характеризувався позитивно,  а за час військової служби стягнень не мав.

В якості ж обставин,  що пом'якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Виходячи з наведених обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  з урахуванням особи винного,  суд приходить до висновку про можливість перейти ОСОБА_2 до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного у санкції ч. 1  ст.  407 КК України,  у вигляді арешту,  що на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення засудженого.

Керуючись  ст.  ст.  321-323 КПК України військовий суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  407 ч.1 КК України,  на підставі якої,  із застосуванням  ст.  69 КК України,  та на підставі  ст.  60 КК України призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 11 листопада 2008 року.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 - нагляд командування частини змінити на взяття під варту. Взяти засудженого ОСОБА_2 під варту в залі суду і до набрання вироком законної сили утримувати його на гауптвахті Кримського територіального управлення військової служби правопорядку.

Судові витрати в сумі 375 грн. 60 коп.,  пов'язані з проведенням судової експертизи прийняти на рахунок держави.

На даний вирок сторонами може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий суд Сімферопольського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.