Справа № 2-а-5185/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 грудня 2009 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої-судді Хоми М.В.
при секретарі Чубак С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі
про визнання дій неправомірними, зобов’язання виплатити недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, -
в с т а н о в и в:
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися в суд з адміністративними позовами до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов’язання виплатити недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаєються на те, що набувши статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 1.01.2006 року мають право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком . У 2006-2007 р.р. таку допомогу до пенсії не отримували, а у 2008 році отримували не у повному розмірі, так як Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» було призупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року пункт 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнано неконституційним, просять суд зобов’язати відповідача виплатити недоплачену суму щомісячної доплати до пенсії. Крім цього, зазначають, що у 2008 році їх право на отримання підвищеної пенсії було обмежено законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким щомісячна допомога до пенсії виплачувалась у розмірі 10% замість 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, 22.05.2008 року Рішенням Конституційного суду України були визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ цього Закону, а тому просять також стягнути із відповідача недоплачену суму щомісячної доплати до пенсії за 2008 рік. Також позивачі просять відновити їм пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів у 2007 році, оскільки про факт порушення прав їм стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі. Тому просять суд позов задовольнити, стягнувши підвищення до пенсії за період з 2006 р. по 2009 р.
Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі у судове засідання не з’явився, однак направив суду заперечення, згідно яких просить справу слухати у його відсутності та просить відмовити у задоволенні позовів.
Заслухавши пояснення позивачів, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позови підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_2 є пенсіонеркою, про що свідчить видане їй посвідчення НОМЕР_1 від 15.07.1992 року.
Як вбачається із відмітки у вказаному посвідченні, 12.01.2006 року позивачці ОСОБА_2 надано статус «дитина війни».
Позивач ОСОБА_3 є пенсіонером та має статус «дитина війни», що стверджується посвідченням НОМЕР_2, виданим 21.01.1996 року.
Як вбачається з посвідчення НОМЕР_4, виданого 29.03.1994 року, позивачка ОСОБА_4 є пенсіонеркою та має статус «дитина війни».
Позивачка ОСОБА_5 є пенсіонеркою, про що свідчить видане їй посвідчення НОМЕР_3 від 1.07.1993 року, та з 11.01.2006 року їй надано статус «дитина війни».
Як вбачається з посвідчення НОМЕР_5, виданого 8.10.1998 року, позивачка ОСОБА_6 є пенсіонеркою та з 25.01.2006 року їй надано статус «дитина війни».
Позивачка ОСОБА_7 є пенсіонеркою, про що свідчить видане їй посвідчення НОМЕР_6, та з 4.10.2006 року їй надано статус «дитина війни».
Позивачка ОСОБА_8 є пенсіонеркою та p 2006 року має статус «дитина війни».
Як вбачається з посвідчення НОМЕР_7, виданого 7.12.2000 року, позивачка ОСОБА_9 є пенсіонеркою та з 24.01.2006 року їй надано статус «дитина війни».
ОСОБА_10 є пенсіонеркою та з 07.02.2006 року їй надано статус «дитина війни», що стверджується посвідченням НОМЕР_8, виданим 24.05.1994 року.
Як вбачається з посвідчення НОМЕР_5, виданого 8.10.1998 року, позивач ОСОБА_11 є пенсіонером та з 7.02.2006 року йому надано статус «дитина війни».
Позивач ОСОБА_12 є пенсіонером та з 24.01. 2006 року йому надано статус «дитина війни», що стверджується посвідченням серії НОМЕР_9, виданим 13.08.198 року.
Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнано неконституційним.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність. Таким чином, пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з 9 липня 2007 року.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачі, маючи статус «дитини війни», мають право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року, тобто з моменту ухвалення рішення Конституційного суду України № 6-рп/ 2007 від 09.07.2007 року.
Статтею 41 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007р.(вступив в силу з 01.01.2008р) внесено зміни до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 6 даного Закону викладена у новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 по справі №1-28/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, положення п.41 розділу ІІ, яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення п.41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» втратили чинність з 22.05.2008 року.
Тому суд вважає, що з 22.05.2008 року позивачам, як дітям війни, поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги у розмірі, встановленому ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», тобто з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.п 7 п.2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, у правління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Як встановлено судом, у 2008 році позивачам державна соціальна допомога по пенсії виплачувалася в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість належних 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням наведеного, враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивачів від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачам недоплачену суму державної соціальної допомоги за 2008 рік відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням сум, що були виплачені згідно п.41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У задоволенні позовних вимог позивачів щодо зобов’язання виплатити недоплачену суму державної соціальної допомоги за 2006 р., за період з 01.01.2007 р. по 9.07.2007 р., та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, та за 2009 р. слід відмовити, оскільки у дані періоди пенсія виплачувалась у встановленому чинним законодавством розмірі.
При цьому суд вважає поважною причину пропуску позивачами річного строку для звернення із адміністративним позовом, так як позивачі є особами похилого віку, про факт порушення прав їм стало відомо після висвітлення проблеми у засобах масової інформації, а тому строк звернення позивачів до суду із адміністративним позовом підлягає поновленню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 6,11, 18, 71, 86, 158, 163, 186 КАС України, ч.2 ст. 152 Конституції України, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позови задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі провести нарахування підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та виплатити недоплачену суму державної соціальної допомоги за дані періоди з урахуванням сум, що були виплачені.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча - підпис
Копія вірна:
Постанова не вступила у законну силу:
Суддя Хома М.В.