ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"06" червня 2006 р. | Справа № 15/394-05-11780А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій,
за участю представників сторін:
від позивача –Р.В. Горюхін
від відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ДПІ у Біляївському районі Одеської області
на постанову господарського суду Одеської області від 14.02.2006р.
у справі № 15/394-05-11780А
за позовом ДПІ у Біляївському районі Одеської області
до ТОВ „Ремонтно-механічний завод”
про визнання права власності,
встановив:
ДПІ у Біляївському районі Одеської області звернулася з позовом про визнання права власності за державою в її особі на безхазяйне майно, а саме: автомобіль КРАЗ д.н. 02-55 ОВ та обладнання для тонування скла, що знаходиться на території ТОВ „Ремонтно-механічний завод” за адресою: Біляївський район, с. Усатове, 465-й км Автошляху Санкт-Петербург –Київ –Одеса. Свої вимоги позивач заявив на підставі ст. 336 ЦК України.
Постановою господарського суду Одеської області від 14.02.2006р. (суддя В.С. Петров) у задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що відмова особи, яка не є власником речі та немає права розпорядження чужою річчю, не може бути доказом того, що власник відмовився від права власності, або вчинив будь-які дії, які б свідчили про це. Також судом зазначено, що органи податкової служби України не мають права звертатися до господарського суду з позовами про визнання майна безхазяйним.
ДПІ у Біляївському районі Одеської області, не погоджуючись із постановою суду, звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити на підставі п. 12 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу України”, п.п. 1, 3 ст. 335, ст. 336, п. 1 ст. 347 ЦК України, посилаючись на те, що судом не надано належної правової оцінки обставинам справи. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що згідно п.п. 1, 3 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених ст.ст. 336, 338, 341, 343 цього Кодексу. У відповідності до ст. 336 ЦК України –особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею. Пункт 1 ст. 347 ЦК України передбачає, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це, або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. За цією справою такими діями зокрема є:
- на дане майно власника не встановлено;
- документи які підтверджують право власності відсутні;
- жодні особи своїх прав на означене майно не заявляли.
З вищезазначеного випливає, як вважає податкова інспекція, що власник автомобіля КРАЗ д.н. 02-55ОВ та обладнання для тонування скла фактично вчинив дії, які свідчать про його відмову від права власності на це майно. Відповідно до ст. 346 ЦК України у особи, що привласнила рухому річ, від якої власник відмовився, право власності на цю річ виникає з моменту привласнення, тобто з 15.04.2004р. –дати складання акту опису і попередньої оцінки майна, прийнятого на облік до рішення відповідного органу про визнання майна безхазяйним. Крім того скаржник посилається на те, що відповідно до п. 12 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють роботу, пов’язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом спадкоємства державі, скарбів та конфіскованого майна, а тому зазначені вище нормативно-правові акти спростовують висновок суду про відсутність у ДПІ у Біляївському районі повноважень звертатись до суду з позовами про визнання майна безхазяйним.
В судовому засідання при розгляді апеляційної скарги позивач підтвердив свої вимоги про визнання за Державою в його особі права власності на безхазяйне майно, а саме: автомобіль КРАЗ д.н. 02-55ОВ та обладнання для тонування скла, що знаходиться на території ТОВ „Ремонтно-механічний завод” на підставі статей 335 і 336 ЦК України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги рамки перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши представника скаржника та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з’ясування і доведеність, правильність застосування норм матеріального і процесуального права при прийнятті постанови, встановила наступне.
Статтею 335 ЦК України передбачено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього кодексу.
Статтею 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном протягом п’яти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
15 квітня 2004р. працівниками відділу по виявленню та розпорядженню безхазяйним майном та майном, що переходить у власність держави ДПІ у Біляївському районі, на підставі Постанови КМУ № 1340 „Про порядок обліку зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним” та Інструкції „Про порядок обліку, оцінки і реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів” затв. Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України № 20 від 08.06.1993р., майно –автомобіль КРАЗ д.н. 02-55 ОВ та обладнання для тонування скла, як майно з ознаками безхазяйного взято на облік до прийняття рішення відповідного органу про визнання його безхазяйним, про що складено акт опису і попередньої оцінки № 7 та здійснено попередню оцінку вартості майна на загальну суму 5000,0 грн.
Таким чином, позивач не надав суду доказів володіння вищевказаним майном протягом п’яти років, як встановлено ст. 344 ЦК України, тому підстави для визнання за ним права власності на безхазяйну річ згідно ст. 335 ЦК України відсутні.
Стаття 336 ЦК України встановлює інший спосіб виникнення права власності на рухому річ, ніж ст. 335 ЦК України, і положення вказаних статей є взаємовиключними, про що прямо зазначено в тексті ст. 335 ЦК України, а тому вимоги про визнання права власності на безхазяйне майно на підставі ст. 336 ЦК України не відповідають змісту цієї статті, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.
Порядок набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився, регулюється ст. 336 ЦК України, за правилами якої особа, що заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився(ст. 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею. Отже, для визнання права власності за вказаною статтею позивач повинен довести, що він заволодів саме тим майном, від якого власник відмовився, при цьому власник майна повинен бути відомим.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає помилковими та такими, що суперечать законодавству посилання податкової інспекції в апеляційній скарзі на те, що діями, які свідчать про відмову власника від права власності є те, що власника майна не встановлено, документи, які підтверджують право власності відсутні, та відсутні особи, які заявляли б свої права на означене майно.
Місцевий господарський суд правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на лист № 96 від 11.11.2005р. про відмову ТОВ„Ремонтно-механічний завод” від майна (автомобіль КРАЗ, д.н. 02-55 ОДР), так як відмова особи, яка не є власником речі та не має права розпорядження чужою річчю, не може бути доказом того, що власник відмовився від права власності, або вчинив будь-які дії, які б свідчили про це.
Висновок місцевого господарського суду відносно того, що податкова інспекція не має права звертатися з позовами про визнання майна безхазяйним є правомірним, однак в даному випадку це не стосується предмету спору, так як позивач просив визнати право власності за державою в особі ДПІ на безхазяйне майно, що відповідає положенням п. 12 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
Суд першої інстанції в постанові послався на те, що спірне майно - автомобіль КРАЗ д.н. 02-55 ОВ та обладнання для тонування скла виявлено та вилучено співробітниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси у 2002р. при проведенні перевірок на території підприємств. При цьому майно було вилучено у зв’язку з тим, що власниками підприємства не заявлено про право власності на нього і прийнято на облік ДПІ у Малиновському районі м. Одеси. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.07.2004р. у справі № 2-6261/04 встановлено, що майно, зокрема, автомобіль-самосвал д.н. 02-55 ОДР належить ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на праві власності, як майно, від якого відмовився власник. Думку ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо подальшої долі спірного майна позивачем не з’ясовано.
Між тим, апеляційна інстанція зазначає, що за документами Малиновською ДПІ прийнято на облік автомобіль КРАЗ, д.н. 02-55 ОДР, а позивач просив визнати право власності на автомобіль КРАЗ, д.н. 02-55 ОВ, доказів, що це той самий автомобіль, або доказів зміни номеру автомобіля матеріали справи не містять. Крім того, обладнання для тонування скла не входило в перелік майна, на яке визнано право власності за державою в особі Малиновської ДПІ за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси.
За таких обставин неможливо встановити, що Біляївська ДПІ просила визнати право власності на те ж саме майно, на яке вже визнано право власності за Малиновською ДПІ м. Одеси.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
ухвалив:
Постанову господарського суду Одеської області від 14.02.2006р. у справі № 15/394-05-11780А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом місяця з дня складення ухвали в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко