Справа № 2-35/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2010 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі – головуючої по справі – судді Царюк Л.М., при секретарю – Бітюковій С.В., за участю
позивача - ОСОБА_1,
відповідачки – ОСОБА_2,
представників відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та садівничого товариства «Вимпел» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
30.03.09 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де просить визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку та господарських споруд, що розташовані на земельній ділянці № 549 в садівничому товаристві «Вимпел», визнати право власності на це нерухоме майно та витребувати його із чужого незаконного володіння, в подальшому уточнював позовні вимоги, не змінюючи їх змісту.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що в 1986 році його матері ОСОБА_5 за рішенням профкому підприємства де вона працювала була виділена земельна ділянка в садівничому товаристві «Вимпел». Вона була членом вказаного товариства. В 1990 році ним були сплачені будівельній організації кошти за будівництво садового будинку та господарчих будівель. Дозвіл на будівництво вказаних об’єктів він не брав, оскільки в той час він був не потрібен. В 1997 році його мати ОСОБА_5 померла. Ділянка приватизована нею не була. До нотаріальної контори він не звертався за оформленням спадкових прав, оскільки спадку не було та він вважав, що він володіє будинком. Після смерті матері він півроку не приїздив на ділянку, а потім приблизно 6-10 разів на рік був на вказаній ділянці. Він звертався з заявою про прийняття в члени товариства. До нього неодноразово звертався голова садівничого товариства та нагадував про борг по членським внескам на що він відповідав що буде платити коли його приймуть у члени товариства. З вересня 2005 року він не приїжджав на ділянку. В серпні 2007 року йому стало відомо, що на його ділянці нові господарі. Після чого він написав заяви до прокуратури та органів внутрішніх справ.
Відповідачка позов не визнала в повному обсязі та пояснила, що в квітні 2006 року вона приїхала до садівничого товариства «Вимпел» та член правління ОСОБА_6 запропонувала їй придбати ділянку № 549. На ділянці був покинутий будинок та господарчі споруди, огорожі не було. Двері будинку були відсутні, ніякої меблі, речей не було. Член правління також пояснила, що за цією ділянкою є борги по сплаті членських внесків. Вона написала заяву про вступ в члени товариства та на найближчих загальних зборах 1.04.07 р. вона була прийнята у члени товариства. Вона заплатила 870 грн. через касу товариства, як їй пояснила за земельну ділянки та споруди. З квітня 2006 року вона почала робити добудовувати будинок, виконувати внутрішні роботи у будинку, провела воду та світло, приватизувала земельну ділянку. В вересні 2006 року їй зателефонував ОСОБА_1 та сказав їй, що вона скоїла крадіжку дачі. Потім від голови садівничого товариства їй стало відомо, що органами внутрішніх справ проводиться перевірка за заявою ОСОБА_1
Представник відповідачки позов не визнала в повному обсязі та просила в задоволені позову відмовити.
Представник відповідача - садівничого товариства «Вимпел» в судовому засіданні позов не визнала повністю та просила в задоволені позову відмовити. Суду пояснила, що з червня 2006 року вона була членом правління. В вересні 2006 році вона стала головою правління. На спірній ділянці після смерті члена товариства ОСОБА_5 залишився покинутий будинок., який неодноразово обкрадався. У зв‘язку з тим, що зазначена земельна ділянка була прохідною, там почали збиратися особи без визначеного місця проживання. Будь-які документи, що підтверджують звернення позивача до товариства для вступу в його члени, відсутні. Також були борги по членським внескам з 1997 року. В 2006 році ОСОБА_2 прийняли до членів товариства та передали в користування земельну ділянку за 870 грн. Оцінкою ділянки займалися члени правління. Ці гроші пішли на погашення боргів та на нужди товариства.
З пояснень свідка ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 які є членами садівничого товариства «Вимпел», вбачається, що ОСОБА_2 набула членство в товаристві та отримала земельну ділянку в 2006 році. До того часу ділянка та будинок були покинуті там неодноразово вони бачили осіб без визначеного місця проживання та вчинялися крадіжки. ОСОБА_1 вони ніколи не бачили.
З пояснень свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 вбачається, що в 2006 році земельна ділянка № 549 була продана ОСОБА_2 і вони, як членами правління садівничого товариства «Вимпел», підписували акт згідно якого вказана ділянка з будівлями були продані відповідачці. Гроші внесені позивачкою пішли на погашення боргів за вказану земельну ділянку та потреби товариства.
Відповідно до акту виконаних робіт від 14 листопада 1990 року проектно-будівельний кооператив «Старт-Н» виконав будівництво садового будинку з господарчою будівлею за замовленням ОСОБА_1 згідно договору. На момент розгляду справи судом вказаний кооператив у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Миколаївській області не числиться (а.с.2-4, 40-42,81).
Згідно акту від 15 квітня 2006 року складеному членами правління садівничого товариства «Вимпел», земельна ділянка № 549 з будівлями за несплату членських внесків та халатне відношення до земельної ділянки за постановою правління садівничого товариства «Вимпел» продана ОСОБА_2 за 870 грн. відповідно до квитанції № 6 від 16 квітня 2006 року та прибуткового касового ордеру (а.с.61-62,127).
Відповідно до довідок садівничого товариства «Вимпел» садова ділянка № 549 була оформлена на ОСОБА_5, після її смерті ОСОБА_1 не звертався з заявою про прийняття в члени товариства, борг по членським внескам за земельну ділянку № 549 в період з 1997 по 2005 роки складав 570 грн.(а.с.59-60,63)
Як вбачається з членської книжки та протоколу загальних зборів членів товариства від 1.04.07 р. ОСОБА_2 була прийнята у члени садівничого товариства «Вимпел» відповідно її заяви про вступ в члени товариства (а.с.64, 106-115).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 29.08.08р. ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка № 549 площею 0,0400 га розташована в СТ »Вимпел» в межах території Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та на вказаній земельній ділянці позивачка проводить газопостачання (а.с.69,85--92).
Як вбачається зі свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а позивач є її рідним сином згідно даних свідоцтва про народження (а.с. 70,22).
Згідно повідомлення Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори до нотаріальної контори за оформленням спадщини, після смерті ОСОБА_5 ніхто з заявою про прийняття або відмову від спадщини не звертався. Однак на момент смерті був зареєстрований зі спадкодавцем та отримав після смерті останньої житло (а.с.82,129,130).
Відповідно до Статутів садівничого товариства »Вимпел», що затверджені на зборах членів садівничого товариства відповідно до протоколів № 2 від 25.04.99 р. та № 2 від 16.09.06р. та зареєстрований райдержадміністрацією Жовтневого району статут є основним документом, який визначає економічні, організаційні та правові умови діяльності садового товариства. Його положення відповідають вимогам Закону України «Про об‘єднання громадян», Земельного Кодексу України, Цивільного Кодексу України та іншим нормативним актам України (а.с.93-104, 151-162).
Як вбачається з протоколу № 6 засідання правління садівничого товариства »Вимпел» від 02.10.05р. було вирішено в зв’язку з боргом по членським внескам зв’язатися з господарями ділянки № 549 та вирішити питання передачі ділянки іншим садоводам (а.с.105)
З дослідженого судом відмовного матеріалу № 1337 вбачається, що органами досудового слідства проводилося розслідування за заявою ОСОБА_1 з приводу незаконного продажу дачного будинку посадовими особами СТ»Вимпел». За результатами розслідування в порушені кримінальної справи відмовлено (а.с. 134-164).
Аналізуючи досліджені докази, судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_5 була членом садівничого товариства »Вимпел» та користувачем земельної ділянки № 549, в грудні 1997 року вона померла. Позивач є законним спадкоємцем після смерті останньої, оскільки є її рідним сином. Після смерті матері ОСОБА_1 не звертався з заявою про прийняття його в члени товариства, членські внески в період з 1997 по 2005 роки ніхто не платив, будинок та ділянка були занедбані. Спірний будинок та господарські споруди в експлуатацію не здавалися та правовстановлюючі документи не видавалися. В 2006 році ОСОБА_2 звернулася до товариства про вступ в лени кооперативу та їй була передана в користування вказана земельна ділянку та споруди на ній. Вона заплатила 870 грн. в касу товариства. Вказана грошова сума була витрачена на сплату боргів за вказану земельну ділянку та погашення заборгованості по іншим витратам товариства за період відсутності користувача земельної ділянки. ОСОБА_2 за весь час користування земельною ділянкою відновила земельну ділянку, побудувала житловий будинок та господарські споруди, провила комунікації та приватизувала земельну ділянку.
Відповідно до п. 24 Розділу Ш Статуту ( в ред. 1999 р.) у випадку смерті члена садівничого товариства зберігається перевага на вступ у товариства одному із спадкоємців або членів сім‘ї. Позивач не скористався цим правом та не звернувся до товариства з заявою по вступ до членів товариства.
Згідно зі ст. ст. 105-1 ЦПК України ( в ред.. 1963 р.) літні садові будинки, будівництво яких відбувалося без належного узгодження проекту або з відступом від норм, визначених законодавством, що діяли на момент будівництва, за рішенням виконавчого комітету районної Ради депутатів, та території яких знаходиться садове товариство, приводяться у відповідності з вказаними нормами або зносяться громадянами, які здійснювали таке будівництво, або за їх рахунок. Виходячи із зазначеної правової норми, суд приходе до переконання, що при будівництві спірного садового будинку проект на будівництво не узгоджувався з відповідними архітектурно-будівельними та виконавчими органами, дозвіл на право виконання будівельних робіт відсутній, в експлуатацію об‘єкти будівництва не здавалися, не реєструвалися та відповідні правовстановлюючі документи не оформлювалися, а відтак є само забудовою. Надані позивачем договір підряду на виконання будівельних робіт та ситуаційний план, на думку суду, не замінює будівельного узгодженого проекту на будівництво будинку та не створює підстав для набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно.
Як вбачається з положень ст. 331 Цивільного Кодексу України ( в ред.. 2003 р.) до отримання документа про завершення будівництва, особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва, а відтак після смерті своєї матері позивач мав право на успадкування прав на матеріали та обладнання, що використовувалися процесі будівництва дачного будинку.
З наданих доказів та встановлених судом обставин, суд приходе до висновку, що договір купівлі – продажу будинку та господарчих споруд, на який посилається позивач в позовних вимогах між відповідачами не укладався, а мала місце передача у користування земельної ділянки та споруд на ній відповідачки ОСОБА_2 , а грошові кошти,що вносила ОСОБА_2 при цьому, треба розцінювати як вступні внески відповідачки, погашення заборгованості та витрат, пов‘язаних з спірною земельною ділянкою, які несло товариство з моменту смерті члена товариства - ОСОБА_5, тобто з 1997 року по 2006 рік.
Посилання позивача на ті обставини, що його матір загальні збори не виключали з членів товариства, а тому не вправі були передавати земельну ділянку відповідачці ОСОБА_2, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ст. 9 ЦК України ( в ред.. 1963 р.) цивільна правоздатність припиняються у момент її смерті.
Враховуючи викладене суд приходе до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та садівничого товариства «Вимпел» про визнання недійсним договору купівлі-продажу садового будинку та господарських споруд, що розташовані на земельній ділянці № 549 в садівничому товаристві «Вимпел», визнання права власності на це нерухоме майно та витребування його із чужого незаконного володіння – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд Миколаївської області. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М. Царюк