АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -231/2010 р. Головуючий по першій інстанції
Категорія: 27 Коваль А.Б.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
іменем України
26 січня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі Іскра І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
встановила:
23 червня 2009 року позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що він 4 квітня 2007 року уклав з відповідачем договір позики готівкових коштів на суму 30 928 гривень. 6 січня 2009 року він з ОСОБА_3 уклав інший договір позики готівкових коштів на суму 14 896 гривень. Всього він позичив ОСОБА_3 45 824 грн.
Під час укладання договорів відповідач написав власноручно в присутності двох свідків розписки від 4.04.2007 року та від 6.01.2009 року про одержання вказаних грошей.
За домовленістю, яка зафіксована в розписках, ОСОБА_3 зобов’язався повернути йому кошти: згідно розписки від 4.04.2007 року – по першій усній вимозі, яку він йому заявив 20.02.2007 року; згідно розписки від 6.01.2009 року – протягом двох місяців з моменту укладання Договору.
В 2008 році відповідач частково погасив борг в сумі 20 000 грн. Решту боргу в сумі 25 824 грн. не повертає. Тому він просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь вказану суму боргу та покласти на останнього судові витрати по справі.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг в сумі 25 824 гривні та судові витрати: 258,24 грн. судового збору, 250 грн. витрат оплачених на ІТЗ розгляду справи та 1000 грн. за надання правової допомоги.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить дане рішення скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення процесуальних норм при її розгляді і закрити провадження в справі.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
При ухваленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, в результаті яких, за домовленістю сторін борг, що виник у відповідача ОСОБА_3 перед ОСОБА_4 був замінений позиковим зобов’язанням, яке повинно виконуватися.
Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим.
Встановлено, що сторони тривалий час вели спільний бізнес на підставі усних домовленостей. Відповідач ОСОБА_3 займався продажем товару, який отримував від ОСОБА_4 З 2007 року ОСОБА_3 не в повному обсязі розраховувався з позивачем за отриманий товар, в результаті чого в нього перед останнім утворилася заборгованість. Визнавши таку заборгованість, ОСОБА_3 написав розписки від 4.04.2007 року та від 6.01.2009 року про те, що взяв у борг у ОСОБА_4 кошти відповідно 30 928 грн. та 14 896 грн.
Такі відносини між сторонами підтверджуються як постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 8.10.2009 року, затвердженої начальником Уманського МВ УМВС ( а.с. 28), так і борговими розписками від 4.04.2007 року та від 6.01.2009 року (а.с.4,5).
Як вбачається з розписок, відповідач ОСОБА_3 їх писав як фізична особа, взявши на себе відповідальність по поверненню боргу позивачу ОСОБА_4 також, як особі, перед якою має зобов’язання по поверненню боргу. При цьому, зокрема у розписці від 6.01.2009 року, він вказав свій індивідуальний ідентифікаційний код.
Розписки ним написані власноручно і, як він зазначив в одній з них, «в здоровому розумі» (а.с.5), без будь-якого тиску. Його посилання на те, що розписки писав «в силу юридичної неграмотності», є необґрунтованими, так як писалися вони з розривом у датах майже в два роки (4.04.2007р. і 6.01.2009р.).
Про те, що відповідач визнав борг, підтверджується також його діями по поверненню цього боргу. Зокрема, ним 8.06 та 2.07. 207 року частково, в сумі 5 000 грн. і 15 000 грн., повернуто вказаний борг, про що він підтвердив і в судовому засіданні, пояснюючи такі його дії нерозумінням ситуації.
Між тим, колегія суддів таку поведінку відповідача по невизнанню боргу розцінює як небажання повертати цей борг, що виник в нього перед ОСОБА_4
Колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції обґрунтовано послався на норми закону, що регулюють дані правовідносини.
Так, згідно з ст.1053 ЦК, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави ( як в даному випадку) може бути замінений позиковим зобов’язанням.
Заміна боргу позиковим зобов’язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Посилання апелянта на те, що справа повинна вирішуватися господарським судом - є необґрунтованими з зазначених вище підстав.
В зв’язку з цим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення – залишенню без змін відповідно до ст.308 ЦП України, оскільки, зазначені в апеляційній скарзі підстави скасування рішення, не впливають на його законність.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - залишити без змін .
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В.Корнієнко