Справа № 22Ц-5717/2009 Головуючий у 1 інстанції Вознюк С.М.
Категорія 20 Доповідач у ІІ інстанції Олійник В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Яворського М.А.,
суддів: Олійника В.І., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-3» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2009 року в справі за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави України в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-3», про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку і застосування наслідків недійсності правочинів, -
в с т а н о в и л а :
18 березня 2009 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави України в особі Державного комітету України із земельних ресурсів, який обґрунтовував тим, що 21.03.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ "АФІ ДС-3" було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ "АФІ ДС-3" придбало у ОСОБА_2 за 2923684 грн. 22 коп. земельну ділянку площею 3,1201 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської Ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0028, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного договору 13 червня 2008 року ТОВ "АФІ ДС-3" отримало Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №242288.
Зважаючи на те, що одним із засновників та учасників ТОВ "АФІ ДС-3" є юридична особа іноземної держави "Афі Юкрейн ЛТД", що зареєстрована та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр, а ТОВ "АФІ ДС - 3" є спільним підприємством, яке має право відповідно до ч.3 ст.82 ЗК України набувати у приватну власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення, та, оскільки ТОВ "АФІ ДС-3" придбало земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порушення вказаних вимог ЗК України, прокурор просив на підставі ч.3 ст. 215 ЦК України визнати оспорюваний правочин недійсним та застосувати для сторін договору, відповідачів, наслідки, передбачені ст.216 ЦК України, у виді двосторонньої реституції.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2009 року позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави України в особі Державного комітету України із земельних ресурсів задоволено.
Визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,1201 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської Ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0028, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АФІ ДС-3" 21 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кальною Катериною Олександрівною 21 березня 2008 року за реєстровим номером №1556.
Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 13червня 2008 року на земельну ділянку площею 3,1201 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської Ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0028, виданий на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю "АФІ ДС-3".
Зобов'язано ТОВ «АФІ ДС-3» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,1201 га що знаходиться на території Великоолександрівської сільської Ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0028, а ОСОБА_2 – повернути ТОВ «АФІ ДС-3» кошти, отримані згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки в розмірі 2923 684 грн. 22 коп.
В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "АФІ ДС-3" з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ "АФІ ДС-3" було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ "АФІ ДС-3" придбало у ОСОБА_2 за 2923684 грн. 22 коп. земельну ділянку площею 3,1201 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської Ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0028, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства. Зазначений договір посвідчений 21 березня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кальною К.Г. за реєстровим номером №1556.
На підставі вказаного договору 13 червня 2008 року ТОВ "АФІ ДС-3" отримало Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №242288, який видано управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі та зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером №020852600058. Зважаючи на те, що покупцем земельної ділянки стала юридична особа, то цільове призначення земельної ділянки у Державному акті було змінено на підсобне сільське господарство.
Існування вказаних обставин та їх достовірність визнається ТОВ "АФІ ДС-3", як і визнано зазначеним товариством і вартість придбаної ним у ОСОБА_2 земельної ділянки у розмірі 2923 684 грн. 22 коп. Саме вказану суму було передано ОСОБА_2 за оспорюваним договором. Крім того, такі обставини підтверджуються зібраними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В даному випадку прокурор діє в інтересах держави України в особі Державного комітету України із земельних ресурсів, який в свою чергу є зацікавленою особою, оскільки є органом державної влади, який, відповідно до затвердженого Положення про комітет (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №224), здійснює контроль за дотриманням земельного законодавства в Україні.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 3 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати, права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Прокурор в справі діє відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" та положень ст.45 ЦПК України. Суд першої інстанції правильно вважав, що в даному випадку прокурор мав право звертатись з позовом в інтересах Державного комітету України із земельних ресурсів, зважаючи на компетенцію зазначеного комітету.
Зважаючи на вимоги ст.215 ЦК України та вказані положення законодавства України, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав та приводів у прокурора на звернення до суду із зазначеним позовом.
Вирішуючи питання по суті позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Суд застосовував аналогію закону відповідно до положень п.8 ст.8 ЦПК України, зважаючи на відсутність врегулювання спірних відносин положення ЗК України щодо права власності спільних підприємств на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме, положення ч.3 ст. 82 ЗК України.
Так, зі змісту ст.80 ЗК України вбачається, що суб'єктами права власності на землю є, в тому числі і юридичні особи, на землі приватної власності.
Право власності на землю юридичних осіб визначено в ст.82 ЗК України, серед змісту якої не передбачено права іноземних юридичних осіб, а також спільних підприємств, на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЗК України, доповненої Законом України від 10 липня 2003 року №1103-IV, спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна для спорудження об'єктів, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в Україні, або за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
З цього приводу, представник відповідача ТОВ "АФІ ДС-3" також зазначив про відсутність в діючому законодавстві України заборони спільним підприємствам набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення.
Зважаючи на вказане, чинним законодавством України не передбачена можливість набуття спільними підприємствами, заснованими за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Вказане підтверджується правовою позицією ч.4 ст. 82 ЗК України, відповідно до якої землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особам, підлягають відчуженню протягом одного року.
Крім того, при вирішенні позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах Державного комітету України з питань земельних ресурсів, суд виходив також з положень ч.4 ст.22 ЗК України, яка визначає, що земельні ділянки несільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Як вбачається зі статуту ТОВ "АФІ ДС-3" (а.с. 13-28) учасниками товариства є Афі Юкрейн Лтд (попереднє найменування ПЕКТІКОН ЛТД), яка належним чином зареєстрована та діє згідно із законодавством Республіки Кіпр, і яка є юридичною особою іноземної держави. Іншим учасником ТОВ "АФІ ДС-3" є ТОВ "Будінком-Україна", яке зареєстровано так діє згідно із законодавством України, і є юридичною особою.
Крім того, засновником і єдиним учасником ТОВ "Будінком-Україна" є знову ж таки ТОВ "ПЕКТИКОН ЛТД", яке зареєстровано в Республіці Кіпр (а.с. 29-33). При цьому юридичні адреси ТОВ "Пектикон ЛТД" та Афі Юкрейн Лтд є ідентичними, про що свідчать копії статутів.
Зазначене вище свідчить про те, що ТОВ "АФІ ДС-3" є спільним підприємством, яке діє відповідно до законодавства України.
З цих підстав суд прийшов до правильного висновку про порушення при укладенні оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу земельної ділянки вимог ч. 4 ст. 22 та ч. 3 ст. 82 ЗК України, зі змісту яких вбачається заборона отримання у приватну власність іноземних юридичних осіб та спільних підприємств, за їхньою участю, земель сільськогосподарського призначення.
З викладеного вбачаються достатні підстави для визнання оспорюваного прокурором договору купівлі-продажу недійсним.
Зважаючи на необхідність задоволення позову прокурора в частині визнання недійсним договору, суд вважав за необхідне також застосувати наслідки, передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України, оскільки судом не встановлено особливостей умов її застосування або особливих правових наслідків даного виду недійсного правочину. З цього приводу сторони зобов'язані повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання правочину, визнаного судом недійсним.
Крім того, суд вірно вважав за необхідне визнати недійсним також і Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ №242288, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером №020852600058, що виданий на ім'я ТОВ "АФІ ДС-3", зважаючи на те, що підставою для видачі останнього слугував договір купівлі-продажу, що визнається судом недійсним.
Тому суд вірно вважав не прийнятними доводи представника відповідача, які зводяться до відсутності правових підстав для визнання недійсним зазначеного Державного акту.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими і позов прокурора в інтересах Державного комітету України із земельних ресурсів підлягав задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони теж не спростовують висновків суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-3» відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :