Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

    30 жовтня 2009 року                                       м. Івано-Франківськ

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

                                головуючого         Шишка А.І.,

                                суддів:                   Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

                                секретаря             Довжинської Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу  за апеляційною скаргою       ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 20 серпня 2009 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 20 серпня 2009 року  задоволено частково позов ОСОБА_1 і стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 107160 грн. та 154 грн. судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити. Апелянт зазначає, що суд взагалі не встановив які цивільно-правові відносини склалися між сторонами і застосував закон, який не регулює дійсних відносин між сторонами. Він виконав усе, що просив позивач, однак не розмитнив автомашину по не залежних від нього причинах.

Вислухавши доповідача, апелянта та його представника, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

________________________________________________________________________________

Справа № 22-ц-1486/2009 р.                                          Головуючий у 1 інстанції Бейко М.А.

Категорія  57                                                                    Суддя-доповідач Шишко А.І.

Стаття 309 ЦПК України дає підстави апеляційній інстанції для зміни рішення, якщо суд першої інстанції порушив або неправильно застосував норми матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи суд правильно виходив з вимог ст.509 ЦК України, згідно якої, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Виходячи з цієї норми закону, зобов’язання має ґрунтуватися на загальних засадах цивільного законодавства, зокрема, на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач домовився з відповідачем про те, що останній доставить йому з Іспанії автомобіль (бус) марки "Форд-транзит".

З цією метою позивач передав відповідачу 4000 Євро. Після ввезення такої автомашини позивач у листопаді 2008 року передав відповідачу ще 48000 грн., а в лютому 2009 року - 15000 грн. на розмитнення.

Про одержання цих грошей відповідач 03.02.2009 року дав позивачу письмову розписку, в якій зазначив про те, що у разі невиконання домовленості зобов’язався всі гроші повернути до 01.04.2009 року.

До цієї дати автомобіль відповідач не розмитнив, що стало перешкодою для укладення між ними договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено і цього не заперечує відповідач, що взяте на себе зобов’язання відповідач не виконав і не повернув позивачеві одержані гроші до визначеної ним же особисто дати повернення, посилаючись на те, що це сталося по незалежних від нього обставинах.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов’язання, або хоча і приступив, але не виконав його у встановлений договором чи законом строк.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання взятого перед позивачем зобов’язання.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а їх розмір доказується кредитором.

Позивач не ставив питання про те, що йому заподіяно збитки у розумінні даної норми закону, однак оскільки він передав відповідачу суму позову, одержання якої останнім підтверджується письмовою розпискою, то на думку колегії суддів сума позову в даному випадку є авансом, а згідно ст.570 ЦК України сторона, яка видала аванс, має право вимагати його повернення практично у всіх випадках невиконання договору.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає позов обгрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що хоч судом першої інстанції обставини справи з'ясовано повно, проте суд безпідставно керувався ст. ст. 513, 521, 827, 828 ЦК України, які не регулюють правовідносин сторін по даному спору, тому посилання на ці статті слід виключити з рішення суду, а в решті доводи апеляційної скарги його обґрунтованості не спростовують.

Керуючись ст.ст.  307, 309, 313,  314, 316, 317  ЦПК України, колегія суддів, -  

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Калуського міськрайонного суду від 20 серпня 2009 року по даній справі змінити.

Виключити з рішення суду поcилання на ст.ст. 513, 521, 827, 828 ЦК України, а в решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Судді:                                         А.І.Шишко

                                        О.В.Пнівчук

                                        В.М.Соколовський    

Згідно з оригіналом

Суддя                                     А.І. Шишко