Справа №2-362/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 лютого 2007 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі - Якименко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, в якій вказав, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 13.02.1988 р. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.02.2005 р. він є власником 3А частин житлового будинку АДРЕСА_1, а ¼  частина зазначеного будинку належить його брату - ОСОБА_2.

Рішенням Вознесенської міської ради за №8 від 27.10.2006 року по фактичному користуванню позивачу та відповідачу ОСОБА_2. було надано для обслуговування будинку та прибудинкової території земельну ділянку, площею 0,1 га.

За час проживання в будинку позивачем на зазначеній земельній ділянці було самочинно побудовано: літня кухня 1-1 площею 36,0 кв.м, сіни а-1 площею 10,4 кв.м, гараж К-1 площею 23,4 кв.м, сарай Н-1 площею 7,6 кв.м.

Посилаючись на те, що вказані об'єкти самовільної забудови зведені ним особисто на земельній ділянці, переданій у власність з дотриманням архітектурних, будівельних, санітарних і екологічних норм, відповідають правилам протипожежної безпеки, не порушують права інших осіб, позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Представник відповідача - Вознесенської міської ради - позовні вимоги визнав повністю, пояснивши, що літня кухня та сіни побудовані власником земельної ділянки з дотриманням усіх норм та правил, не порушують права інших осіб. Гараж та сарай також відповідають усім необхідним вимогам, за винятком санітарних норм. Оскільки зазначені будівлі не порушують права інших осіб, представник відповідача вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав повністю та пояснив, що самочинно побудовані будівлі не порушують його прав, як власника суміжної земельної ділянки. Також він, як співвласник будинку АДРЕСА_1, не заявляє будь-яких вимог стосовно самочинно побудованих будівель, які є частиною будинку, оскільки вони побудовані особисто позивачем.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Вознесенської районної санітарно-епідеміологічної станції, залученої судом до участі у справі, згідний з позовними вимогами позивача, пояснивши, що не зважаючи на незначні відхилення від санітарних норм, необхідно брати до уваги те, що самочинно побудоване нерухоме майно не порушує права інших осіб, тому, вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -відділу архітектури м. Вознесенська в судове засідання не з'явився, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають повному задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 3А частин житлового будинку АДРЕСА_1, які належать йому на підставі нотаріально посвідченого договору дарування №211 від 13.02.1988 р. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.02.2005 р.

Ул частина зазначеного будинку належить його брату - ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.02.2005 р.

Рішенням Вознесенської міської ради за №8 від 27.10.2006 року по фактичному користуванню позивачу та відповідачу, які є співвласниками будинку, було надано для обслуговування будинку та при будинкової території земельну ділянку, площею 0,1 га.

За час проживання в будинку, а саме в 1989 році позивачем особисто (що не оспорювалося відповідачем та підтверджувалося матеріалами справи) на зазначеній земельній ділянці (до надання її у власність) було самочинно побудовано: літню кухню 1-1 площею 36,0 кв.м, сіни а-1 площею 10,4 кв.м, гараж К-1 площею 23,4 кв.м, сарай Н-1 площею 7,6 кв.м. Зазначені будівлі були побудовані без затвердженого проекту, без дозволу на будівництво та на земельній ділянці, яка не була відведена для будівництва.

Ч. 4 ст. 357 ЦК України вказує, що зроблена співвласником житлового будинку добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. З ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки літня кухня 1-1 площею 36,0 кв.м, сіни а-1 площею 10,4 кв.м. відповідають архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам, не порушують права інших осіб, самочинно побудовані ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка була відведена йому для цієї мети, тому суд вважає можливим визнати за ним право власності на ці будівлі.

Гараж К-1 площею 23,4 кв.м, сарай Н-1 площею 7,6 кв.м, не відповідають санітарним нормам в частині нормування відстаней між будівлями (будівлями позивача та будівлями відповідача ОСОБА_2, який є власником суміжної земельної ділянки).

В той же час суд враховує те, що гараж, сарай відповідає архітектурним, будівельним, екологічним та іншим нормам, не порушують права інших осіб (що не оспорювалося відповідачем ОСОБА_2), самочинно побудовані позивачем на земельній ділянці, яка була відведена йому для цієї мети, порушення санітарних норм не є суттєвим (що підтверджується поясненнями представника Вознесенської районної санітарно-епідеміологічної станції), тому суд вважає можливим визнати за ним право власності на ці будівлі.

На підставі викладених обставин, керуючись ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, як власником 3 /4 частин житлового будинку АДРЕСА_1, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: літню кухню 1-1 площею 36,0 кв.м, сіни а-1 площею 10,4 кв.м, гараж К-1 площею 23,4 кв.м, сарай Н-1 площею 7,6 кв.м., які складають єдине ціле із зазначеною частиною домоволодіння.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.