Справа № 2а-115/2010/0308
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Бовчалюк З.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської Ради про визнання протиправною відмови в наданні разової грошової допомоги та стягнення боргу,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської Ради про визнання протиправною відмови в наданні разової грошової допомоги та стягнення боргу.
Свої вимоги мотивує тим, що є інвалідом війни 3-ї групи. Відповідно до ст. 13 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” він має право на отримання до 5 травня щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте, в порушення зазначених вимог закону, в 2008 році йому було виплачено лише 350 гривень, в 2009 році – 380 гривень.
Просить визнати дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради неправомірними та стягнути з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік в сумі 3017 гривень та за 2009 рік в сумі 3106 гривень.
Позивач та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
В своїх письмових запереченнях представник відповідача – Департаменту соціальної політики Луцької міської ради вказувала, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та Законом України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» внесено зміни до ст. 48 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, згідно яких разова допомога до 5 травня виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення.
У відповідності до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня, що становить сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно до ст. 17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію даного закону здійснюється органами праці та соціального захисту населення за рахунок коштів державного та міського бюджетів.
Як встановлено судом в 2009 році виплачено до 5 травня щорічну разову допомогу в розмірі 380 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Виплату спірної грошової допомоги позивачу у 2009 році в розмірі 380 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року № 211 «Про розміри грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», суд вважає неправомірною та такою, що порушує норми спеціального закону.
Оскільки положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які передбачають виплату до 5 травня щорічної разової допомоги є чинними, позивач має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Разом з тим, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу права наданого Законом є безпідставними.
Статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в редакції, яка діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Суму прожиткового мінімуму на 2009 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2006 року у розмірі 498 гривень.
Визначаючи розмір стягнення, суд бере до уваги, що позивачу в 2009 році виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 380 гривень, а тому до стягнення підлягає сума в розмірі 3106 гривень.
Позовні вимоги позивача про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 за 2008 рік задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення п.28 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким внесено зміни до Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнані неконституційними.
Водночас згідно ст.. 147 Конституції України конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
При цьому, відповідно до ст..152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На момент виникнення спірних правовідносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були діючими, а відповідно до ст.. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Враховуючи наведене, дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за період 2008 року в сумі 380 гривень були правомірними та такими, що відповідають вимогам закону.
Керуючись ч.2 ст. 19 Конституції України, ст..ст.. 8, 10,11, 86, 159, 162, 163, 167 КАС України, ст.. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.28 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, суд
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії департаменту соціальної політики Луцької міської ради з приводу відмови у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року ОСОБА_1 в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Стягнути з департаменту соціальної політики Луцької міської ради в користь ОСОБА_1 невиплачену частину грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в розмірі 3106 гривень.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з часу складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду З.А. Бовчалюк