Справа №2-143/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

28 жовтня 2008 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої     Єлізаренко І.А.,

секретаря     Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1

Миколаївни      до      ОСОБА_2,       ОСОБА_3

Пантелеймоновича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  визнання права

власності, -

встановив:

 Позивачка ОСОБА_4  звернулася до  суду з позовною заявою,   уточнюючими позовними заявами до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те,  що 12.05.1996 року помер її дід ОСОБА_5 Вона отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом після його смерті. Після смерті дідуся не було вирішено питання про розділ майна,  яке не є нерухомим Згідно акту від 09.01.1999 року вона з бабусею ОСОБА_6 в добровільному порядку вирішили розділити це майно,  однак,  меблева стінка із 10 одиниць,  два крісла,  трельяж,  люстра кришталева,  килим розміром 4x4м,  20 вуликів,  25 листів шиферу,  електрокамера для обробітки бджіл зникли на наступний день після розділу. Майно,  перелічене в акті передавалося не в користування,  а передавалося у власність і є розподілом спадкового майна,  що належало померлому дідусю. Відповідачі самовільно заволоділи належним їй майном,  всі речі вивезли і розпорядилися ними на свій розсуд. їх діями їй було спричинено моральну шкоду,  на протязі багатьох років вона вимушена звертатися до міліції та судових органів з заявами та скаргами на неправомірні дії відповідачів,  тому просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5000 грн. та 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,  та визнати за нею право власності на меблеву стінку 10 одиниць,  на два крісла,  на трельяж,  на люстру,  на килим розміром 4x4 м.

Представники позивачки ОСОБА_7,  ОСОБА_8  в судовому засіданні,  кожен окремо,  підтримали позовні вимоги,  посилаючись на обставини,  викладені в позовній заяві,  уточнюючих позовних заявах а також на свої пояснення,  дані в судовому засіданні.

Відповідачі ОСОБА_2,  ОСОБА_3 в судовому засіданні,  кожен окремо,  позовні вимоги не визнали і просили в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_9  в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Суд,  вислухавши представників позивачки,  відповідачів,  представника відповідачів,  свідків,  дослідивши матеріали справи вважає,  що в задоволенні позову повинно бути відмовлено з наступних підстав.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.1996 року,  виданого ОСОБА_10 міською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 є власником 1\4 частини домоволодіння №50 по вул. Басейна в ОСОБА_10,  що належало ОСОБА_5,  померлому 12.05.1996 року (т.1 а.с. 7). Відповідно до рішення Новомосковського міського суду від 17.12.1998 року було проведено реальний розділ вказаного домоволодіння в натурі,  з якого вбачається,  що ОСОБА_4 було виділено в натурі належну їй в порядку спадкування 1/4 частину домоволодіння (т.1 а.с. 30-32).

Позивачка,  звернувшись до суду зі вказаним вище позовом зазначає,  що згідно акту від 09.01.1999 року її бабуся ОСОБА_6 передала їй у власність майно,  яке залишилося після смерті її дідуся і складається із меблевої стінки із 10 одиниць,  два крісла,  трильяж,  люстра,  килим розміром 4x4м. ,  20 вуликів,  25 листів шиферу,  електрокамера для обробки бджіл. Вказане майно зникло на наступний день і,  вважає,  що відповідачі його розпродали,  самовільно розпорядилися належним їй майном.

Як вбачається з наданого суду акту від 09.01.1999 року,  складеного головою квартального комітету,  представник ОСОБА_4- ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за спільною домовленістю вирішили,  що в користування ОСОБА_4 передається майно: меблева стінка із 10 одиниць з двома кріслами,  трельяж,  люстра,  килим розміром 4x4м. ,  20 вуликів,  25 листів шиферу,  камера для бджіл (т.1 а.с. 4). Те що зазначене майно є спадковим і належало за життя дідусю позивачки - ОСОБА_5,  суду жодних доказів надано не було.

Відповідачі в судовому засіданні,  кожен окремо,  позов не визнали і пояснили,  що вони не вивозили майно,  яке зазначає позивачка,  а позивачка та її представник самі вивезли все майно і де воно знаходиться їм не відомо.

Позивачка ж,  звернувшись до суду з зазначеним позовом просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь 5000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - вартості вказаного майна,  не надаючи при цьому суду жодних доказів щодо вартості майна,  а лише власні розрахунки,  та висновки експерта-оцінщика на підставі можливої вартості речей (т.1 а.с. 107-111),  до яких суд ставиться критично оскільки експерт не був попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо не правдивого висновку. Крім того позивачка не надала суду доказів також щодо того,  що саме відповідачі,  або ж померла ОСОБА_6 чи померлий ОСОБА_11 дійсно самовільно розпорядилися спірним майном на свій розсуд. Слід зазначити,  що в судовому засіданні ОСОБА_6 за її життя надавала пояснення,  що майно забрали ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у 1999 році (т.1 а.с. 154-155). До акту квартального від 02.03.1999 року,  в якому зазначено,  що ОСОБА_2 вивезла всі речі із кімнати та гаража,  суд ставиться критично,  оскільки в ньому не вказано які саме речі,  кому вони належали,  з якої кімнати і коли саме їх вивезли (т. 1 а.с. 6) 3 заявами з приводу крадіжки майна до органів внутрішніх справ ніхто не звертався (т.1 а.с. 16).

Згідно  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі.

Оскільки позивачкою не було надано суду жодних доказів щодо спричинення їй відповідачами матеріальної та моральної шкоди,  а також доказів щодо визнання за нею права власності на спірне майно,  крім акту квартального від 09.01.1999 року,  суд не вбачає підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене,  враховуючи зазначені обставини,  суд вважає що в задоволенні позову ОСОБА_4 повинно бути відмовлено в повному обсязі.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 10,  11,  60,  209,  212,  214-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.