Справа №1-20/10

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 лютого  2010 року  Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Карбовніка І.М.

при секретарі Данилів О.І.

з участю прокурора Турчина І.Я.

та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві справу про обвинувачення

ОСОБА_4, 13.05.1977року народження, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, безпартійного, ІНФОРМАЦІЯ_2, не військовозобов’язаного, одруженого, не працюючого, не судимого відповідно ст..89 КК України,

- у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_5, 05.01.1976року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, безпартійного, з освітою 11 класів, не військовозобов’язаного, не одруженого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не судимого відповідно ст..89 КК України,

- у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

28 січня 2009року, близько 21.30год. підсудні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в м.Миколаєві Львівської області на перехресті вулиць Просвіти – Загуменна, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого ОСОБА_3, що виявилось  у триманні останнього за руки і натягуванні на його голову шапки, після чого підсудні нанесли йому п’ять ударів рукою в область обличчя, а з кишені куртки відкрито викрали мобільний телефон „Самсунг-Є 200", вартістю 520 грн., стартовий пакет мобільного оператора „Лайф", вартістю 35 грн. на рахунку якого було 32 грн., карту пам»яті (флешку), вартістю 75 грн., записник вартістю 3грн., гроші в сумі 150грн., купюрами 50 грн., чим спричинили потерпілому фізичну біль та матеріальну шкоду на суму 815 грн.

В пред’явленому звинуваченні за ст.186 ч.2 КК України підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні вини у вчиненому не визнав та пояснив, що  28.01.2009 року, близько 19.00 години він разом із ОСОБА_5 зайшли у вагончик ПП Янкевича, що в м.Миколаєві Львівської області,  і сіли за столик в першому залі, при цьому взяли випивку та закуску. Через деякий час до них підійшов хлопець на ім»я ОСОБА_3 і  пригостив їх пляшкою горілки. Після цього, даного хлопця двічі власник бару виводив із приміщення на двір. Коли він разом із ОСОБА_5 ішли додому, то навпроти закритої криниці неподалік бару побачив хлопця - ОСОБА_3, підійшовши  до нього,  між ними виникла шарпанина. Вказує, що під час даної сутички він побачив, що на землі лежав мобільний телефон, тому його не задумуючись  підняв, бо не знав, що такий належав ОСОБА_3. З даним телефоном він підійшов до ОСОБА_5 і показав йому „знахідку", при цьому нічого не пояснював і в подальшому вони розійшлись по домам. Вказує, що потерпілому удари не наносив, грошей та записника не викрадав, мобільний телефон підняв із землі.

Оцінюючи пояснення підсудного ОСОБА_4 суд вважає їх неправдивими та такими що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки під час досудового слідства він повністю добровільно визнавав факт скоєння злочину. Його пояснення були стабільні та погоджувались з матеріалами справи, також вони не викликають у суду сумнівів про законність їх отримання. Тому суд бере за основу вироку його пояснення які він давав під час досудового слідства в якості підозрюваного.

В пред’явленому звинуваченні за ст.186 ч.2 КК України підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні вини у вчиненому не визнав та пояснив, що  28.01.2009 року близько 19.00 години він разом із ОСОБА_4 зайшли у вагончик ПП Янкевича і сіли за столик в першому залі. На обидвох взяли чвертку горілки, одне пиво та закуску. Вони сиділи та розмовляли, коли до них підійшов ОСОБА_3 і пригостив  їх чверткою горілки  і пішов. В подальшому ОСОБА_3 неодноразово на вулицю виводив власник кафе, оскільки той перебував у нетверезому стані. Десь за десять хвилин після того як в черговий раз вивели ОСОБА_3 він разом із ОСОБА_4 також вийшли на вулицю. Відійшовши близько п"яти метрів від вагончика вони побачили знайомого їм хлопця ОСОБА_3. ОСОБА_4 зупинився біля нього, а він пішов дальше. Однак дійшовши до повороту він повернувся назад і побачив, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 між собою шарпаються, штовхаються. Він одразу підбіг  до них, роз’єднав їх і забрав ОСОБА_4 в сторону, а потім пішли в напрямку магазину «Наш край». Своєї вини у вчиненому не визнає вказуючи, що він не викрадав мобільного телефону, не наносив ударів, не викрадав грошей і також не бачив, щоб це зробив ОСОБА_4

Заперечення вини ОСОБА_5 суд розцінює як незаборонену законом позицію захисту власних інтересів, шляхом спроби уникнути покарання за скоєне, -  тому до уваги не бере, оскільки вони спростовуються наведеними нище беззаперечними доказами, які підтверджують вчинення ним тяжкого злочину. При цьому підсудний ОСОБА_5 на досудовому слідстві детально розказував, відомі лише йому та ОСОБА_4 обставини пограбування  ОСОБА_3

Не дивлячись на повне невизнання своєї вини підсудними ОСОБА_4 і ОСОБА_5, їх вина у скоєнні грабежу, також повністю підтверджується показаннями потерпілого та свідків, наданими в судовому засіданні та на досудовому слідстві і досліджених в судовому засіданні.

Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_3 показав, що 28 січня 2009 року, близько 21.30 години він зайшов в кіоск ПП. "Янкевича" придбати сигарети, коли в цей час до нього підійшов ОСОБА_6 та ОСОБА_5, по кличці „Жорік". Дані особи були випившими і попросили «поставити»  їм чвертку горілки, що він і зробив. Після цього дані особи пішли в напрямку виходу, а він придбавши собі пиво та сигарети пішов слідом. Там він зустрів знайомого, постояв з ним порозмовляли біля 10хвилин і розійшлися.  Коли вийшов на вулицю, то на дорозі нікого не було, пройшов до п"яти метрів від бару і повернув у вуличку, де побачив, що біля накритої криниці знаходяться двоє осіб, на них увагу не звертав і продовжував йти. Коли пройшов повз даних осіб, то почув як один із них підбіг до нього, ззаду схопив за руки, а другий натягнув йому на обличчя шапку і завдав до п"яти ударів кулаком по обличчю, після цього почали обшукувати кишені його куртки. Витягнувши з лівої кишені мобільний телефон „Самсунг-Є 200", блокнот, та гроші в сумі 150 грн., хлопці почали втікати. Вказав, що у втікаючих особах він впізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Інших осіб в той час на вулиці не було. Даними діянням йому спричинено матеріальну шкоду на суму 815 грн., та фізичну біль внаслідок нанесення ударів. Ствердив, що мобільний телефон йому повернутий, а решту викрадених речей не має. Щодо виду та міри покарання підсудним  покладається на думку суду.

Будучи допитаний по справі в якості свідка ОСОБА_7 показав, що він являється приватним підприємцем і на території подвір»я у нього наявний вагончик - бар. Вказав, що неодноразово в даний бар заходили ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яких він знає як жителів м.Миколаїв. Так було і 27.01.2008 року, коли у приміщенні бару він побачив за одним столиком ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а за іншим ОСОБА_8, який був у нетверезому стані, тому привертав до себе увагу, що змушувало його, як власника, виводити ОСОБА_8 на вулицю. При цьому зазначив, що 28.01.2009року ОСОБА_3  він в приміщенні бару не бачив і ніяких конфліктів між ними не було.

Допитана по справі в якості свідка ОСОБА_9 показала, що вона працює продавцем в ПП Янкевича. За час роботи вже в обличчя знає частих клієнтів „вагончика-бару". Вказала, що пригадує, як на її зміні 28.01.2009 року близько 22 години у вагончик зайшов хлопець на ім"я ОСОБА_3, який ремонтує машини, купив пиво, сигарети, чвертку горілки, був на підпитку, однак у вагончику не сидів, а одразу вийшов на вулицю і більше не повертався. Від відвідувачів бару почула, що в той вечір ОСОБА_3 пограбували, забрали мобільний телефон і гроші і що ніби грабіж скоїли ОСОБА_4 з ОСОБА_5.  

В судовому засіданні  свідок ОСОБА_10 показав, що він являється приватним підприємцем, займається купівлею та продажем мобільних телефонів та аксесуарів. 29.01.2009 року до нього на будову прийшов ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яких він знає як жителів м.Миколаїв і ОСОБА_4 запропонував йому придбати в них мобільний телефон „Самсунг-Є 200".При цьому вказав, що даний телефон належить  дружині ОСОБА_4 і не є краденим. За даний телефон, який був без стартового пакета,  він  заплатив їм гроші в сумі 250 грн.

Крім вищенаведених доказів, винність підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5  у вчиненні ними злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України стверджується рядом письмових доказів по справі, зокрема:

•    заявою потерпілого ОСОБА_8  від 04.02.2009р.;

•   першими поясненнями учасників та очевидців події злочину;

•   заявами про з’явлення із зізнанням ОСОБА_4 та ОСОБА_5О .від  04.02.2009року;

•   протоколом огляду місця події від 05.02.2009 року з якого вбачається, що в приміщенні службового кабінету Миколаївського РВ ГУМВСУ ОСОБА_10 добровільно видав мобільний телефон „Самсунг-Є 200" " імейл № 354224/01/043205/0, який він придбав у ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

•   протоколом огляду речових доказів від 12.02.2009року з якого вбачається, що проведено огляд мобільного телефону „Самсунг-Є 200, імейл № 354224/01/043205/0, який на момент огляду знаходився в робочому стані;

•    протоколом відтворення обстановки і обставин події від 12.02.2009року  під час якого потерпілий ОСОБА_3 показав, як саме і де відносно нього було вчинено грабіж;

•   протоколом ставки віч на віч проведеної 17.02.2009року між потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4С, а також потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_5;

•   висновками спеціальної медичної наркологічної комісії № 73, 74 від 17.02.2009 року вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 рекомендовано застосування ст. 96 КК України - лікування від алкоголізму;

•   висновком товарознавчої експертизи № 9/5 від 20.02.2009 року з якої вбачається, що залишкова вартість мобільного телефону «Самсунг-Є 200», імейл № 354224/01/043205/0, з врахуванням експлуатаційного зносу станом на момент проведення експертизи може складати 520 грн.;

•   актом судово-медичного дослідження № 19 від 06.02.2009 року вбачається, що при освідуванні ОСОБА_3 яких небудь ушкоджень не виявлено, однак він скаржиться на болі в місцях ударів;

•   висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №146 від 02.03.2009року вбачається, що ОСОБА_4 на даний час психічними захворюваннями не страждає. В період інкримінованих йому дій не виявляв хворобливих розладів психічної діяльності і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;

•   висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №156 від 06.03.2009року вбачається, що ОСОБА_5 на даний час психічними захворюваннями не страждає. В період інкримінованих йому дій не виявляв хворобливих розладів психічної діяльності і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

•   характеристиками, а також іншими письмовими документами зібраними по даній  справі.

Однак, незважаючи на повне невизнання підсудними у судовому засіданні своєї вини, суд приходить до висновку, що їх вина у вчинені інкримінованого їм злочину повністю доведена дослідженими доказами, у тому числі оголошеними показаннями підсудних, які вони давали на досудовому слідстві в якості підозрюваних, а твердження ними з приводу непричетності до вчинення є неправдивими, не відповідають обставинам справи  та розцінюються судом, як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення.

В основу обвинувального вироку суд покладає покази підсудних, які останніми були дані в ході досудового слідства.

Так, підсудний ОСОБА_4 звернувся в органи місції з явкою з повинною  зазначивши, що «…він 28.01.2009року близько 20.00год. під час бійки з незнайомим  чоловіком на ім»я ОСОБА_3, відкрито заволодів його власним мобільним телефоном марки «Самсунг», який в подальшому, а саме наступного дня продав своєму знайомому на ім»я ОСОБА_10, отримавши за це гроші в сумі 250грн.»

В явці з повинною підсудний ОСОБА_5 зазначив, що «…він 28.01.2009року близько 20.00год. спільно з ОСОБА_4 побили громадянина на ім»я ОСОБА_3 та відібрали мобільний телефон, який в подальшому ОСОБА_4 продав своєму знайомому.»

Дані покази  давались  ними  уповноваженим  на  те  особам,  в  установленому  законом  порядку  і  належним  чином  процесуально  оформлені. Дані покази, не  суперечать зазначеним вище  матеріалам  справи і знайшли  своє  підтвердження  в  ході  судового  слідства.

В  судовому  засіданні  також   не  знайшов  свого  підтвердження факт  застосування до підсудних  під  час  досудового  слідства незаконних  методів фізичного  та  психічного впливу працівниками  міліції.

Зокрема, самі  підсудні зазначили, що ними не  писалось ніяких  скарг прокурору на  неправомірні  дії працівників  міліції щодо здійснення  на  них фізичного  та  психічного примусу. Підсудні, маючи на досудовому  слідстві захисників,  до останніх зі скаргами з даного приводу не зверталися, в  матеріалах  справи  відсутні будь-які  клопотання, заяви чи зауваження захисників на  дії працівників  міліції з приводу  якогось фізичного чи психічного впливу на  їх підзахисних.

Під час досудового слідства, будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_4 та під час проведення очної ставки з потерпілим  ОСОБА_3 показав, що  «… між ними почалась шарпанина і саме в цей час я просунув руку йому в кишеню і відкрито викрав мобільний телефон.» Даними показаннями підсудного ОСОБА_4 спростовуються його ж показання в судовому засіданні про непричетність до пограбування ОСОБА_3

Заперечуючи свою причетність до пограбування ОСОБА_3, ОСОБА_5 на досудовому слідстві та в судовому засіданні показав, що ніяких ударів по голові він потерпілому не наносив, грошей та мобільного телефону не викрадав, а також не бачив в ОСОБА_4 викраденого мобільного телефону і він йому не показував.  

Дані показання ОСОБА_5  спростовуються під час  очної ставки між потерпілим та  ОСОБА_4, який викрив ОСОБА_5, вказавши, що по дорозі додому він показав ОСОБА_5 викрадений мобільний телефон.

Крім цього, спростовуються показаннями ОСОБА_10., допитаного в судовому засіданні  та в якості свідка на досудовому слідстві, де він вказав, що 29.01.2009рорку до нього на будову прийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по кличці «Жора», яких знає як мешканців м.Миколаєва і обоє запропонували йому придбати в них мобільний телефон «Самсунг-Є 200», за що він їм заплатив 250грн.

Показання потерпілого ОСОБА_3, дані ним в судовому засіданні, аналогічні його показанням на досудовому слідстві, під час очних ставок з підсудними ОСОБА_4 і ОСОБА_5, вони є послідовними, такими, що ґрунтуються на матеріалах справи, узгоджуються з показаннями свідків, а тому дані показання суд приймає до  уваги в повному  обсязі.

Однак, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження показання потерпілого в частині нанесення підсудними руками ударів по голові, оскільки  ОСОБА_3  не звертався до медичної установи після його побиття, а згідно  висновку судово-медичного дослідження №19/09  при освідуванні ОСОБА_3 будь яких пошкоджень не виявлено, отже неможливо встановити, які ж саме  тілесні ушкодження йому було заподіяно, але вони не є такими, що потягли за собою розлад здоров’я потерпілого.

Та обставина, що ці підсудні прямо не зазначають в своїх показах про те, коли між ними виникла попередня домовленість про скоєння пограбування потерпілого, не свідчить про те, що такої домовленості взагалі не було. Суд звертає увагу на те, що підсудні ОСОБА_4 і ОСОБА_5  до 28 січня 2009 року між собою були добре знайомими, розуміли один одного без зайвих слів, потребували внаслідок способу свого життя незаконного збагачення і тому, використавши слушну нагоду (алкогольне сп’яніння потерпілого, наявність в нього грошей і майна) вони спільно вирішили заволодіти майном ОСОБА_3  шляхом узгоджених, спрямованих щодо одного й того самого потерпілого посягань, послідовних дій, тобто за попередньою змовою групою осіб. Така попередня змова виникла між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в момент, коли потерпілий знаходився у стані алкогольного сп’яніння в безлюдному місці.  

Тому суд вважає встановленою наявність в діях підсудних кваліфікуючої ознаки - попередньої змови групою осіб, яка заперечується підсудними під час  слідства та суду, що вбачається з погоджених групових дій підсудних на заволодіння майном потерпілого та подальше вирішення долі даного майна.

Таким чином  дослідивши та оцінивши всі обставини справи в їх сукупності,  суд вважає, що дії підсудних правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.2 ст.186 КК України та вину їх в здійсненні даного злочину повністю доведеною, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5  дійсно вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд, виходячи з вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання підсудного.

Відповідно до ст. 12 КК України підсудний ОСОБА_4  вчинив тяжкий злочин.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання  підсудного ОСОБА_4 є вчинення злочину  в стані алкогольного сп’яніння.  

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудного судом не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також те, що підсудний вважається особою не судимою відповідно ст.89 КК України тобто судимість погашена у встановленому законом порядку, належних висновків стосовно своєї поведінки та способу свого життя не зробив, схильний до вчинення корисливих злочинів, перебуває  на обліку в лікаря-психіатра з 1996року, на обліку в лікаря-нарколога з 2007року з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю,   по місцю проживання характеризується посередньо, не працює, раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі, тому суд вважає, що для виправлення  підсудного і попередження скоєння ним  нових злочинів  необхідно обрати   покарання  в межах санкції інкримінованої йому статті у вигляді позбавлення волі, оскільки суд не знаходить підстав для застосування до нього ст.ст.75,76 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 суд, виходячи з вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання підсудного.

Відповідно до ст. 12 КК України підсудний ОСОБА_5  вчинив тяжкий злочин.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання  підсудного ОСОБА_5 є вчинення злочину  в стані алкогольного сп’яніння.  

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного, особи винного, а також те, що, хоча ОСОБА_5 в силу ст.89 КК України вважається не судимим, однак раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став та вчинив новий  умисний тяжкий злочин, на обліку в лікаря-нарколога числиться з 2006року з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, не працює, по місцю проживання характеризується позитивно, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, оскільки суд не знаходить підстав для застосування до нього ст.ст.75,76 КК України, тому йому необхідно призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі в межах санкції статті за якою кваліфікованого його діяння.

Як вбачається  з матеріалів справи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 страждає алкоголізмом, тому комісія рекомендувала  до них застосувати примусове лікування від алкоголізму. Однак, згідно Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_9 України від 03.06.2005року №7 примусове лікування на підставі ст.96 КК України підлягають лише особи, які вчинили злочини та страждають на хвороби, що становлять небезпеку для здоров’я інших осіб, а наркоманія та алкоголізм до цих хвороб не належать, оскільки вони є соціально небезпечними захворюваннями, тому суд не вправі застосувати до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 примусове лікування від алкоголізму.  

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

По справі маються судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 300 грн. 48 коп., які підлягають стягненню з підсудних на користь НДЄКЦ при ГУМВС України у Львівській області.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд –

З А С У Д И В :

ОСОБА_4  визнати винним та засудити за ст.186 ч.2 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

ОСОБА_5  визнати винним та засудити за ст.186 ч.2 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу щодо засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - підписку про невиїзд змінити в залі суду  на тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 рахувати з 02.02.2010року.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВСУ у Львівській області  на розрахунковий рахунок УДК у Львівській області № 35221003000808, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 – 150 (сто п’ятдесят) грн. 24коп.  судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВСУ у Львівській області  на розрахунковий рахунок УДК у Львівській області № 35221003000808, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 – 150 (сто п’ятдесят) грн. 24коп.  судових витрат.

Речовий доказ – мобільний телефон марки «Самсунг-Є 200», що переданий на зберігання потерпілому  ОСОБА_3, залишити за належністю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти днів з моменту його оголошення, а для засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в той же строк з дня вручення їм копії вироку, через районний суд.

Суддя:                                                                  Карбовнік І.М.