Справа № 2-258/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Грушицького А.І.,

при секретарі Шиловій О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним. Заяву мотивує тим, що 4 травня 2001 року вступила в шлюб з відповідачем. 3 жовтня 2007 року вони вирішили придбати будинок по вул. Кошового, 9 у м. Луцьку. Відповідач ОСОБА_4 оформив придбання будинку договором дарування, внаслідок чого одноособово розпоряджається цим будинком, хоча це є фактично спільною сумісною власністю подружжя.

Факт придбання будинку по вул. Кошового, 9 у м. Луцьку шляхом його купівлі, а не шляхом дарування свідчить той факт, що власниці цього будинку, ОСОБА_5, було придбано будинок в смт. Торчин.

На підставі ст. 65 СК України, ст. 717 ЦК України позивач просить суд визнати укладений ОСОБА_4 договір дарування житлового будинку від 3 жовтня           2007 року недійсним, а визнати, що цей договір є договором купівлі-продажу.

Ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, кожен окремо, позов підтримали з підстав, наведених в заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 позов не визнала. Пояснила суду, що спірний житловий будинок було дійсно набуто у власність за договором дарування. Позивач, на яку законом покладено обов’язок доказування, не представила суду жодного достовірного доказу про те, що договір дарування є удаваним правочином.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася повторно, хоча була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача        ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, показання свідка ОСОБА_6, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 3 жовтня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької держнотконтори і зареєстрований в реєстрі за       № 2-1465, за умовами якого ОСОБА_5 передала безоплатно у власність          ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться у м. Луцьку по вул. Кошового, 9.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися  у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Як визначено ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Позивачем не подано суду достовірних доказів того, що договір дарування вчинено з метою приховання договору купівлі-продажу, який насправді було вчинено.

Зокрема, такими доказами могли б бути відомості про намір продати будинок (оголошення в пресі, на радіо та телебаченні), докази про передачу ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 коштів ОСОБА_5 (відомості про зняття ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 коштів з рахунків у банках, розписка ОСОБА_5 про одержання коштів).

В судовому засіданні позивач не змогла назвати істотної умови договору купівлі-продажу – його ціни. Під час розгляду справи позивачем також надавалися пояснення про те, що в результаті відчуження будинку у м. Луцьку  ОСОБА_5 набула у власність житловий будинок у смт. Торчин та грошову доплату, що може свідчити про укладення договору міни житловими будинками з доплатою і суперечить поясненням про те, що було укладено договір купівлі-продажу.

Показання свідка ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 брали участь в процесі придбання для ОСОБА_5 житла у АДРЕСА_1, не свідчить про удаваність договору дарування житлового будинку по вул. Кошового, 9 у м. Луцьку.

Доводи позивача про те, що сторони договору дарування не є родичами, на висновок суду не впливає, оскільки законом не встановлено обмежень щодо права подарувати майно особі, яка не перебуває з обдаровуваним в родинних стосунках.

Отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 58, 60, 88, 209, 215 ЦПК України, на підставі          ст. ст. 202, 203, 205, 207, 215, 235, 717 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя