Справа № 2-65/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

19 листопада 2009 року                                              Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді    Смоляра А.О.

при секретарі:             Олексієнко Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва на спадщину недійсним, визнання недійсними правочинів, -

В С Т А Н О В И В:

В Придніпровський райсуд м. Черкаси звернулась ОСОБА_1, з позовом до ОСОБА_2 в якому просила визнати недійсними: заповіт складений ОСОБА_4 від 05.08.02 року; договір дарування 53/100 частини житлового будинку №497 по вул. Благовісній в м. Черкаси від 28 січня 2003 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_5 в реєстрі №322; договір дарування 53/100 частини житлового будинку №497 по вул. Благовісній в м. Черкаси від 24 липня 2007 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрований нотаріусом ОСОБА_6 в реєстрі №7925;  та визнати недійсним свідоцтво на спадщину видане  24.03.2008 року Другою ОСОБА_3 нотаріальною конторою. Свої вимоги мотивувала тим, що в момент укладення договорів дарування та написання заповіту ОСОБА_4, який являється її батьком, в силу своєї розумової відсталості не в повній мірі розумів значення своїх дій та наслідків укладення таких правочинів. Так, коли він виявив бажання подарувати їй свою частину будинку, то у нього були документи на будинок, та він казав, що раніше нікому його не дарував, хоча, як з’ясувалось вже після його смерті, він вчиняв інші правочини стосовно цього будинку, про що навіть не пам’ятав, і це також вказує на нерозуміння ним того, що він робив та неправильне сприйняття наслідків своїх дій. Що стосується свідоцтва про право на спадщину, то вважає, що воно, в порушення норм законодавства, видане, в той час, коли на розгляді суду знаходилась справа за її позовом про визнання недійсним відповідного заповіту, про що було достеменно відомо ОСОБА_2 та нотаріусу, а тому вважає, що вказане свідоцтво також слід визнати недійсним.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, та просили задовольнити їх з підстав викладених у позові.

Відповідачка ОСОБА_2 за дорученням Придніпровського районного суду м. Черкаси в порядку визначеному Конвенцією «Про правову допомогу та правові відносини по цивільним, сімейним та кримінальним справам» була допитана Железнодорожним районним судом м. Воронежу, РФ, та пояснила, що вона позовні вимоги не визнає, вважає, що померлий ОСОБА_4, який був її двоюрідним братом, не мав ніяких психічних захворювань, та розумів значення своїх дій коли укладав з нею договір дарування частини будинку а також коли складав заповіт на її ім’я. Вона має документи на подаровану їй ним частину будинку, та вважає, що вони отримані нею законним шляхом, а доводи позивачки вважає надуманими, та такими, що не відповідають дійсності. Свої доводи аргументувала тим, що ОСОБА_4 працював, та йому надавались позитивні характеристики за місцем роботи, що на її думку вказує на те, що він був психічно здоровою людиною. Крім того вказувала, що Придніпровським районним судом м.Черкаси договір дарування 53/100 частини житлового будинку №497 по вул. Благовісній в м. Черкаси від 24 липня 2007 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визнаний недійсним, а тому вважає, що саме вона є власником зазначеної частини будинку, та позивачка немає ніякого права оспорювати цей факт. Також просила не розглядати справу без її участі, але в призначений час до суду не з’явилась та про причини неявки суд не повідомила.

Представник другої державної ОСОБА_3 нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, на адресу суду направили листа в якому просили справу розглядати без їх участі, на підставі наявних матеріалів.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суду пояснили, що знали ОСОБА_4 за життя, та стверджували, що він мав ознаки малоумства. Так він ще з дитинства проявляв ознаки недостатньо розвинутої особистості, , проживав з матір’ю, яка за ним доглядала, та сусіди були здивовані коли він одружився, яким чином він проживав в сім’ї вони не знають оскільки на певний час він переїхав жити в квартиру, але потім знову вернувся до матері. Його мати перед смертю  в розмовах з сусідами жалілась на те, що коли вона помре, то за сином не буде кому доглядати, так як ніхто з родичів ним не цікавився. Коли вона в 2002 році померла він тривалий час жив один, та йому ніхто з рідні не допомагав. Наголошували на тому, що він сам міг виконувати лише некваліфіковану, не складну роботу, вони навіть сумніваються в тому, чи вмів він писати та читати. Коли він залишився жити один, то до нього кілька раз приїжджала сестра ОСОБА_7, яка кудись його возила, але по господарству вона йому не допомагала, і вони це бачили, так як ОСОБА_4 в той час завжди ходив неохайно одягнутий, неодноразово його бачили на смітнику. Останні ж роки його життя за ним почала доглядати його дочка ОСОБА_11, та в цей час він значно змінився на кращий бік, почав охайно одягатись та перестав просити у сусідів їсти, при цьому висловлював радість, що він комусь потрібен, та казав, що сам не знає, чому раніше не дозволяв доньці за ним доглядати. На їх думку він сам не міг переоформити будинок на сестру, як їм здавалось, він навіть не  міг розуміти значення такого переоформлення.

Заслухавши позивача по справі, врахувавши думку відповідача, з’ясовану за судовим дорученням компетентним судом, заслухавши свідків по справі, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній формі.

Згідно вимог ст. 215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом достовірно встановлено, це об’єктивно підтверджується висновком амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи №555 від 11.09.2009 року, що на момент укладання оскаржуваних позивачкою правочинів, а саме 05.08.2002 року, 28.01.2003 року та 24.04.2007 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 02.09.2009 року виявляв ознаки легкої розумової відсталості в ступені дебільності, що обмежувало його здатність в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, таким чином оскаржувані правочини, а саме два договори дарування та заповіт суперечать вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки волевиявлення учасника правочину не було вільним та не могло відповідати його внутрішній волі в силу його психічного захворювання, а отже договір укладений на його підставі слід визнати недійсним.

Судом не приймається до уваги в якості доказу наявна в матеріалах справи виписка з історії хвороби ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, № 5192, надіслана на адресу суду ОСОБА_3 психіатричною лікарнею №1(а.с. 32-33), оскільки відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №555 від 11.09.2009 року, зазначена виписка містить дані не про підекспертного, а про іншу особу з тим же прізвищем, ім’ям та по батькові. Тобто така виписка не має відношення до обставин даної цивільної справи, та не являється належним доказом по ній.

Таким чином, викладене вище достовірно вказує на те, що оспорювані правочини, а саме договори дарування частини житлового будинку з надвірними спорудами та заповіт були вчинені ОСОБА_4 з недодержанням ним вимог, які встановлені частинами першою-третьою, статті 203 ЦК України,  отже відповідно до вимог ст. 215 цього Кодексу їх слід визнати недійсними.

Свідоцтво про право власності на спадок видане ОСОБА_2 24.03.2008 року за №1-1184 другою ОСОБА_3 нотаріальною конторою м. Черкаси, видавалось на підставі заповіту складеного ОСОБА_4 від 05.08.02 року, який як встановлено в судовому засіданні складений з порушенням вимог законодавства, та є недійсним, а тому і зазначене свідоцтво на спадщину також слід визнати недійсним.

За таких обставин у суду є всі підстави для задоволення позову, застосувавши правові наслідки визнання недійсності правочину відповідно до вимог ст.216 ЦК України.

Керуючись ст.ст.208, 209, 214-215 України, ст. 203,  215, 216 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_4 від 05 серпня 2002 року зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_5 в реєстрі №2712;

Визнати недійсним договір дарування 53/100 частини житлового будинку №497 по вул. Благовісній в м. Черкаси від 28 січня 2003 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_5 в реєстрі №322;

Визнати недійсним договір дарування 53/100 частини житлового будинку №497 по вул. Благовісній в м. Черкаси від 24 липня 2007 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_6 в реєстрі №7925;

Визнати недійсним свідоцтво на спадщину від 24.03.2008 року за №1-1184 видане другою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою м.Черкаси.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

ГОЛОВУЮЧИЙ: