Справа № 2-588/10

ёё

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

Іменем   України

20 січня 2010 року    

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого                                                  Дзюбича В.Л.,

з участю секретаря                                        Франчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3100 грн. компенсації за заподіяну їй матеріальну шкоду та 20 000 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди.        

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що 11 жовтня 2008 року, внаслідок винних дій ОСОБА_2, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_1 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді садна на тильній поверхні правої стопи та встановлений закритий перелом анатомічної шийки правої стегнової кістки, у зв’язку з чим остання перебувала на стаціонарному лікуванні протягом двох тижнів, а після стаціонарного лікування продовжила лікуватись в домашніх умовах, витративши на придбання ліків 2000 грн. і 1100 грн. на посилене харчування.

Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає у погіршенні стану здоров’я, вимушених змін у її житті та членів її сім’ї, фізичних болях та душевних стражданнях, неможливістю самостійно пересуватись через відчуття фізичного болю у зв’язку з отриманою травмою, будучи  у віці 83 роки, а тому із вказаних підстав завдану моральну шкоду оцінює у 20000 гривень.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3  позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, однак уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача в користь ОСОБА_1 20000 грн. моральної шкоди, 1100 грн. витрат на посилене харчування та 1446,40 грн. витрат на придбання ліків.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, по невідомій суду причині, хоча про час та день слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином та про причини своєї неявки суд не повідомив, не надіслав  суду заяви про слухання справи у його відсутності, а тому відповідно до вимог ч.4 ст. 169 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, про що не заперечив представник позивача.

    Дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини.

    11 жовтня 2008 року о 15 год. 30 хв. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом ВАЗ-21114 д.н.з. НОМЕР_1, розпочавши рух заднім ходом та виїжджаючи з місця стоянки на виїзді з автостанції, що по вул. Живова в м.Тернополі, в порушення вимог п.п. 2.6 б, 10.1 ПДР України не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод, виконуючи маневр повороту, допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_1, яка знаходилась поблизу транспортного засобу.

    Внаслідок таких неправомірних дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді саден на тильній поверхні правої стопи та закритий перелом анатомічної шийки правої стегнової кістки, у зв’язку з чим вона у період з 11.10.2008 року по 28.10.2008 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги.

Відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 13 жовтня 2009 року обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію»,  кримінальну справу провадженням закрито, а цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Таким чином, протиправними діями ОСОБА_2 позивачці було заподіяно шкоду здоров'ю, і як наслідок, остання у період з 11.10.2008 року по 28.10.2008 року знаходилася на стаціонарному лікування у Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги із діагнозом закритий перелом шийки правої стегнової кістки зі зміщенням, забій обох стегон, забійна ссадина правої ступні, струс головного мозку, що стверджується витягом даного медичного закладу.

За час лікування в травматологічному відділенні з 11.10.2008 року по 28.10.2008 року ОСОБА_1 придбала ліки за власні кошти на загальну суму 1446,40 гривень, перелік яких наводиться у довідці Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги №7 від 04.01.2010 року.

 Суд вважає, що ОСОБА_1 доведено факт завдання їй моральної шкоди, яка полягала у фізичному болю та її душевних стражданнях, пов’язаних із спричиненої травмою, втратою звичного способу життя.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

    Виходячи із змісту вимог ч. 1 ст. 1195 ЦК  фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування тощо.

Виходячи із роз’яснень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суд при вирішенні таких вимог повинен виходити з того, що розмір компенсації (відшкодування) витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок  або рахунків про їх вартість.

Виходячи із змісту вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або   смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог п 9. Постанови Пленуму Верховного Судку України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та ч. 3 ст.23 ЦК України суд визначає розмір відшкодування моральної немайнової шкоди  залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення та з врахуванням стану здоров’я, тяжкості вимушених змін у житті. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З врахуванням викладених обставин справи та вимог закону, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

При визначені розміру відшкодування позивачці витрат на придбання ліків, суд, приймає до уваги довідку Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги №7 від 04.01.2010 року, в якій зазначено перелік медикаментів, придбаних хворою ОСОБА_1 за власні кошти за період стаціонарного лікування в травматологічному відділенні з 11.10.2008 року по 28.10.2008 року, на що позивачкою було затрачено 1446 грн. 40 коп., які і підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

 Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховує характер ушкодження здоров’я позивача,  термін стаціонарного лікування на якому перебувала ОСОБА_1, який становить 18 днів, її похилий вік, глибину фізичних та душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку із ушкодженням здоров’я, що також призвело до вимушених змін у її житті в зв’язку із отриманою травмою. Крім цього, суд бере до уваги характер вчиненого відповідачем ОСОБА_2 правопорушення та необережну форму його вини при вчинені правопорушення. За вказаних обставин справи, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд  вважає, що сума 5000 гривень є достатнім та розумним грошовим відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 у вказаній частині підлягають до часткового задоволення.

    Суд не знаходить підстав для компенсації (відшкодування) витрат на додаткове харчування у розмірі 1100 грн., оскільки відповідно до роз’яснень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суд при вирішенні таких вимог повинен виходити з того, що компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної  статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали, чого позивачем суду не представлено.

В силу вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставин на які вона посилається як на підстав своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1100 гривень в якості компенсації (відшкодування) витрат на додаткове харчування слід відмовити за їх недоведеністю, оскільки жодних доказів в підтвердження факту понесення вказаних витрат позивач суду не подав.

Судові витрати пов'язані з розглядом справи - покласти на відповідача  відповідно до вимог ч. ч.1, 2, 3 ст. 88 ЦПК України, стягнувши з останнього в користь держави 51 гривню державного мита та 15 гривень понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1195 ЦК України, ст. ст.10, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1446 (Одну тисячу чотириста сорок шість) гривень 40 копійок понесених витрат на придбання ліків та 5000 (П'ять тисяч) гривень в якості грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави  51 гривню державного мита та 15 гривень понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня  виготовлення рішення у повному обсязі, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий                                                                      Дзюбич В.Л.  

Копія вірна

    Рішення не набрало законної сили.

Суддя                                 Дзюбич В.Л.