Справа № 22ц-414 від 2010 року Головуючий в 1 інстанції Грищенко В.М.
Категорія 53 Доповідач Бараннік О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 рік лютий 01 дня Колегія суддів судової плати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Лещинській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Побутсервіс» про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження і стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ТОВ «Побутсервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування працівником матеріальної та моральної шкоди, заподіяної підприємству, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Побутсервіс» про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 30 жовтня 2008 року він був прийнятий до відповідача на роботу на посаду водія міжнародних перевозок на автомобіль ДАФ держномер НОМЕР_1, причеп держномер НОМЕР_2.
1 листопада 2008 року позивач відправився в рейс за маршрутом м. Дніпропетровськ – м. Стрий, Львівської області, - м. Ридберг /Німеччина/, звідки повернувся до Дніпропетровська 07 грудня 2008 року.
07 грудня 2008 року позивача з займаної посади звільнено за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, про що свідчить запис у трудовій книжці.
Однак, зважаючи на те, що при звільненні позивачеві не була виплачена заробітна плата та витрати на відрядження, він вимушений був звернутись з даним позовом до суду, в якому просив нарівні з вказаними сумами стягнути з відповідача на свою користь і заробітну плату за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 5 000 гривень.
Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1, ТОВ «Побутсервіс» звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про відшкодування працівником матеріальної та моральної шкоди, заподіяної підприємству, посилаючись на те, що ОСОБА_1, знаходячись у трудових правовідносинах з ТОВ «Побутсервіс», використовував автомобіль роботодавця з своєю особистою метою, тобто для перевезення з Німеччини своїх особистих речей, придбаних там, в результаті чого товариство не отримало прибутку від виконання договірних зобов’язань з закордонними партнерами і в результаті чого товариству була заподіяна матеріальна шкода у розмірі 45 302 гривні 92 копійки та моральна шкоди, яку товариство оцінює у розмірі 10 000 гривень і які ТОВ «Побутсервіс» просить стягнути на свою користь.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2009 року з ОСОБА_1. на користь ТОВ «Побутсервіс» стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 45 302 гривень 92 копійок та моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень, а також понесені по справі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 581 гривні 52 копійок. У задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «Побудсервіс» про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження і стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на допущені судом першої інстанції при постановці рішення порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а у задоволені позову ТОВ «Побутсервіс» відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової плати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду – скасуванню з послідуючою постановкою нового рішення, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження і стягнення моральної шкоди та одночасно стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Побутсервіс» матеріальної та моральної шкоди, суд виходив з того, що ОСОБА_1 використовував автомобіль ТОВ «Порбутсервіс» в своїх особистих цілях, без погодження з керівництвом.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово та без врахування зібраних доказів по справі, з матеріалів якої вбачається, що наказом № 13/1к від 08.12.2008 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади водія - експедитора по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, а постановою Ленінського РО ДГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 17.12.2008 року в порушенні кримінальної справи відносно нього було відмовлено по п.2 ст.6 КПК України і ніяких претензій до нього збоку представника ТОВ «Побудсервіс» Зими Л.О., щодо заволодіння документами на автомобіль марки «ДАФ», як вбачається з тексту цієї ж постанови, не має.
Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що ніяких інших доказів, які свідчили б про використання позивачем автомобілю ТОВ «Побутсервіс» у своїх власних цілях, в матеріалах справи не має, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2009 року не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з послідуючою постановкою нового рішення про відмову в задоволені зустрічного позову ТОВ «Побутсервіс» про відшкодування працівником матеріальної та моральної шкоди, завданої підприємству.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження і стягнення моральної шкоди, то з врахуванням того, що ОСОБА_1 наказом № 13-к від 30.01.2008 року був прийнятий на роботу до ТОВ «Побудсервіс» і до 08.12.2008 року, коли був за наказом № 13/1к звільнений з займаної посади за власним бажанням, знаходився з вказаним товариством у трудових відносинах, з яких 6 діб був у відрядженні на території України, а 31 добу – за границею, колегія суддів вважає за необхідне його вимоги задовольнити частково, про що постановити рішення, яким стягнути з ТОВ «Побудсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на відрядження у розмірі 8 830 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», яка діяла в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та згідно з якою добові витрати у разі, коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України складають 25 гривень, а для відряджень за кордон – 280 гривень.
Крім того, приймаючи до уваги те, що в порушення ст. 117 КЗпП України позивачеві при звільненні не були виплачені всі належні йому суми у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, на думку колегії суддів, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 і середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з моменту звільнення позивача з 08.12.2008 року і по день ухвалення рішення по даній справі, який з врахуванням положень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядку обчислення заробітної плати» на момент винесення рішення по справі складає 23 000 гривень 55 копійок / з розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати 1 680 гривень, розміру середньоденної заробітної плати - 76, 37 грн. та періоду часу затримки розрахунку при звільнені - 13 місяців 15 днів/.
Вирішуючи ж питання про розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає, що з врахуванням дійсних обставин по справі та тих негативних наслідків, які були викликані тривалою невиплатою заробітної плати при звільненні позивача за власним бажанням і спробою відповідача притягти ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, стягнути на користь позивача в рахунок її компенсації 1 500 гривень.
Керуючись ст.ст. 209, 303 – 304, 307, п.п. 3-4 ст.309, 313 – 314, 316 ЦПК України, колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2009 року – скасувати.
Стягнути з ТОВ «Побутсервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку / з 08.12.2008 року по 01.02.2010 року/ у розмірі 23 000 гривень 55 копійок, витрати на відрядження у розмірі 8 830 гривень та моральну шкоду у розмірі 1 500 гривень, а всього 33 330 гривень 55 копійок.
У задоволені зустрічного позову ТОВ «Побутсервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування працівником матеріальної та моральної шкоди, заподіяної підприємству – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :