Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :   Жукової А. М.

суддів :                            Величко Т.А.

                                      Бойко Л.І.

при секретарі :  Храмшиній І.Г.        

за участю представників сторін:                    

від позивача - Никитенко Т.В.

від відповідача -не з'явився

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

УПФУ в м. Очакові та Очаківському р-ні Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області 

від 27.04.06 р..2006р.

по справі № 2/98/06

за позовом : Очаківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі УПФУ в м. Очакові та Очаківському районі

до відповідача : ПП -фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про  стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків за період березень-травень 2004 року в сумі 580,40 грн.

встановив:

  Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2006 року ( суддя Моргуленко Т.Є) у позові відмовлено.

  УПФУ в м. Очакові та Очаківському районі, не погодилось із рішенням місцевого суду  10.05.06 р. звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, позов задоволити, обґрунтовуючи свої доводи невідповідністю висновку господарського суду матеріалам обставинам справи, нормам матеріального права та пояснюючи, що місцевим судом безпідставно застосовано положення ЗУ „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України, ФСС ТВП, ФССВБ протягом 2004 р. -І кв.2005 року” №3583 -ІV від 16.03.2006 року, оскільки цей закон не розповсюджується на заборгованість СПД, які використовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, яка виникла до грудня 2004 року. Приватний підприємець зобов'язаний сплачувати страхові внески на умовах і в порядку визначених ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 9.07.2003 року, ЗУ „Про збір на  обов'язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.97р.

  ПП ОСОБА_1 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, незважаючи на те, що був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

  Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи в порядку ст.17,50 КАСУ судовою колегією встановлено таке.

  ПП ОСОБА_1 є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і станом на 1.01.2004 року мав переплату 31,60 грн. У січні-травні 2004 року підприємець самостійно визначив у розрахунках суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які щомісячно складали по 219 грн. Загальна сума страхових внесків за січень-травень/2004 р. , що підлягала сплаті склала 1095 грн. із яких 1032 грн. -внески у розмірі 32% від ФОП та 63 грн. -внески у розмірі 1-5% від заробітної плати найманих працівників в т.ч за березень-травень -619,20 грн. На сплату узгоджених зобов"язань за страховими внесками УПФУ в м. Очакові та Очаківському районі направило ПП ОСОБА_1 вимогу №Ф-103 „у” від 6.05.2004 року на суму 241,20 грн; №Ф-123 від 4.06.2004 року на суму 206,40 грн; №Ф-171 від 5.08.2004 року на суму 377,89 грн. (а.с.9-13) які одержані СПД, що підтверджено поштовими повідомленнями.

  28.09.2004 року ПП ОСОБА_1 направив до УПФУ уточнюючі розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-травень 2004 року (а.с.28-32) згідно яких підлягали сплаті страхові внески лише в розмірі 1-5% (12,60х5=63 грн) проте, ці уточнюючі розрахунки ПФУ не прийняті. На підставі платіжних доручень частину єдиного податку -420 грн. було зараховано в рахунок сплати підприємцем страхових внесків за січень-лютий та частину за березень 2004 року внаслідок чого залишок боргу по страховим внескам за період березень-травень 2004 року склав 580,40 грн. (1095-31,60-63-420) і на 1.02.2006 року ця сума є непогашеною, що стало підставою для звернення Прокурора до суду за примусовим стягненням. У процесі провадження по справі ПП ОСОБА_1 надав до господарського суду заперечення на позов та пояснив, що він є платником єдиного податку  згідно Указу Президента України „ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” і відповідно до п.6 цього Указу не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, проте, УПФ в м. Очакові та Очаківському районі це положення не враховано та не прийняті до уваги уточнюючі розрахунки.

  В процесі розгляду справи у господарському суді прокурор відділу прокуратури області відмовився від позову на підставі ЗУ „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з перерозподілом Державним Казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України, ФССТВП, ФССВБ протягом 2004 року -І кв.2005 року” від 16.03.06 р. про що подав до суду відповідну заяву (а.с 33)

  Місцевий суд, відмовляючи в позові вмотивував рішення посиланням на Указ Президента України „ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727/98 від 3.07.1998 р., ЗУ „Про державний бюджет України на 2005 рік” та зазначив, що згідно п.1 ЗУ „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 р. -І кв.2005 року” №3583 -ІV від 16.03.2006 року, - передбачено, що суми внесків, сплачені в складі податків згідно з чинним законодавством  України протягом 2004 року -Ікв. 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих Фондах  у зв'язку із застосуванням Державним Казначейством України норм діючого на той час ЗУ„Про державний бюджет України на 2005 рік”  від 23.12.2004 року -не вважаються заборгованістю.

  Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги виходячи із наступного.

  ПП ОСОБА_1 зареєстрований ВК Очаківської МР Миколаївської області в якості підприємця 12.01.1996 р. про що йому видане свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.23). Свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 1.01.2006 року підтверджено, що ПП ОСОБА_1 у 2006 році є платником єдиного податку. Щодо застосування спрощеної системи оподаткування у 2004 р. -докази відсутні. Проте, УПФ у м. Очакові та Очаківському районі не заперечує факту знаходження приватного підприємця у спірному періоді на спрощеній системі оподаткування відповідно до  Указу Президента України „ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727/98 від 3.07.1998 р.

  З 1.01.2004 року набув чинності  ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  який передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи, а також залежність розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку. Цей закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами загальнообов'язкового пенсійного страхування. Дія інших законів та нормативних актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом або в частині, що не суперечить цьому закону. Виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коло осіб, які підлягають зазначеному страхуванню платників страхових внесків, їх права та обов'язок, порядок обчислення, сплати страхових внесків та стягнення заборгованості за цими внесками. Роботодавці, у тому числі і ті, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування є страхувальниками найманих осіб, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі 32% від фонду оплати праці та 1-5% - від заробітної плати найманих працівників -на загальних підставах відповідно до ст.1,14,19  ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” , Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України” №21-1 від 19.11.2003 року, зареєстр. МЮУ 16.01.04 р. за №64/8663. Отже, у випадку конкуренції норм, які регулюють специфічне коло відносин, але є різними за юридичною силою, переважному застосуванню підлягає нормативний акт, який є вищим за своєю юридичною силою, тоб-то ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не Указ Президента України „ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727/98 від 3.07.1998 р. Відповідно до ст.18 закону -страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який не включається до складу Державного бюджету України не підлягає вилученню з ПФУ, не може використовуватись на цілі, не передбачені цим законом. На ці страхові внески не поширюється податкове законодавство. До внесення відповідних змін до законодавства з метою уникнення подвійного оподаткування при сплаті внесків за найманих працівників юридичними та фізичними особами -СПД сума коштів, що спрямовується до ПФУ у вигляді відрахувань в розмірі 42% від єдиного податку зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні базові періоди. Так, УПФУ зарахувало в рахунок страхових внесків частину єдиного податку за січень-травень та частину березня 2004 року в загальній сумі 420 грн.   Відповідно до п.1 ст.14 та п.6 ст.20 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, для приватного підприємця базовим звітнім періодом є календарний місяць. На виконання положень цього закону ПП ОСОБА_1 щомісячно за січень-травень 2004 року надавав до ПФУ розрахунки сум страхових внесків, самостійно визначивши зобов'язання в сумі - 1095 грн.( 219х5). Нараховані страхувальником страхові внески за відповідний базовий період підлягають сплаті не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальником, вважаються недоїмкою і стягуються з нарахуванням фінансових санкцій. Відповідно до ст.106 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” орган ПФУ направив страхувальнику вимоги про сплату недоїмки, які не оплачені та не оскаржені у встановленому порядку. Отже, УПФ в м. Очакові та Очаківському р-ні правомірно визначено суму узгоджених страхових внесків до примусового стягнення у спірному періоді. Посилання місцевого суду на ЗУ  „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 р. -І кв.2005 року” №3583 -ІV від 16.03.2006 року -є безпідставним, оскільки цей закон регулює суперечності, які виникли при прийнятті та дії норм ЗУ „Про державний бюджет України на 2005 рік” №2285-ІV від 23.12.2004 року, тоді як предметом спору є правовідносини, які виникли у 1 п/р 2004 року. Крім того, ст.1 цього закону передбачає, що не вважається заборгованістю перед ПФУ сума страхових внесків, сплачена суб'єктами господарської діяльності, які обрали особливі умови оподаткування, у складі податків згідно чинного законодавства протягом 2004 року -1 кв. 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки у зв'язку із застосуванням ДКУ норм ЗУ „Про державний бюджет України на 2005 рік”.

  Фактично у 2004 році (січень-травень) ДКУ здійснив перерахування страхових внесків до ПФУ і вони були зараховані на особовий рахунок страхувальника у ПФУ.

                     Керуючись ст. ст. 198,202,205,207,212,254 КАСУ, суд

                                                            постановив:

            Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2006р. у  справі №2/98/06 -скасувати, позов задоволити.

            Стягнути з ПП ОСОБА_1 АДРЕСА_1 на користь УПФУ в м. Очакові та Очаківському р-ні Миколаївської області заборгованість в сумі 580,40 грн. що складають страхові внески за березень-травень 2004 року.

   Постанова апеляційного господарського суду набирає чинності   з   моменту проголошення та може бути оскаржена у  касаційному порядку в місячний термін до Вищого адміністративного суду  України.

Головуючий суддя                                                                А.М. Жукова

    Суддя                                                                                            Т.А. Величко

      Суддя                                                                                          Л.І. Бойко