Справа № 2-3215, 2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 грудня 2009 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

           головуючого – судді Маржиної Т.В.

    при секретарі – Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, ціна позову 5114 грн. 75 коп., -

ВСТАНОВИВ:

    16 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що 29.07.2007 року позичів відповідачці гроші в сумі 640 доларів США, що в перерахунку станом на 12.11.2009 року складає 5114 грн. 75 коп., про що надала власноручно написану розписку і зобов’язалась повернути гроші 05.08.2007 року. Проте до теперішнього часу відповідачка гроші йому не повернула і відмовляється робити це добровільно. Тому просить стягнути з відповідачки на його користь 5114 грн. 75 коп. заборгованості, а також відшкодування понесених ним судових витрат.

    В судовому засіданні позивач повністю підтримав свій позов, просив його задовольнити.

    Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, мотивуючи тим, що дійсно власноручно написала розписку про отримання грошей від ОСОБА_1 в борг, однак фактично цих грошей не отримувала, тому і повертати вказану суму не повинна. Відповідачка посилалася на те, що у 2006 році вона та її цивільний чоловік на той час – ОСОБА_3 – купили у позивача автомобіль за 2000 доларів США у розсрочку на 10 місяців, оформили в нотаріальній конторі договір купівлі-продажу на її ім’я, однак вона не була присутня у нотаріуса. В МРЕВ ДАІ ніхто документи на автомобіль не переоформляв, просто ОСОБА_1 віддав її чоловіку документи на автомобіль і той ним користувався. Частину грошей вони ОСОБА_1 виплатили, а частина – саме 640 доларів - залишилась не сплаченою. Через деякий час вона розійшлася з чоловіком, той віддав їй машину з документами і покинув її. 29.07.2007 року до неї додому приїхав позивач і став вимагати залишок грошей за машину, однак грошей у неї не було, тому вона написала розписку, що взяла у нього в борг 640 доларів США. Розписку писала власноручно, усвідомлюючи, що робить. Однак позивач забрав і автомобіль, і документи на нього, тому вона вважає, що нічого йому не винна, бо автомобіль, за який вона повинна була розрахуватись, позивач забрав собі. В міліцію про угон автомобіля вона не заявляла, оскільки в неї не було документів на цей автомобіль, які б підтверджували його належність саме їй. Також не може надати суду будь-яких документів, що підтверджували б її право власності на будь-який автомобіль або про купівлю автомобіля у позивача, або ж довіренність на керування та розпорядження будь-яким автомобілем позивача. В суді договір позики за його безгрошовістю не оспорювала. Просила відмовити в задоволенні позову.

    Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

    Судом встановлено, що 29.07.2007 року  ОСОБА_2 в простій письмовій формі уклала з ОСОБА_1 договір позики, згідно якого взяла у ОСОБА_1 в борг 640 доларів США та зобов’язалась повернути їх до 05.08.2007 року. Такі обставини не заперечували сторони в судовому засіданні і вони підтверджуються оригіналом вказаної розписки, яка приєднана до матеріалів справи. Як зазначила відповідач ОСОБА_2, під час укладання такого договору вона усвідомлювала значення своїх дій, могла керувати ними, усвідомлювала наслідки взятого на себе зобов’язання.

    Факт передачі грошей позивачем відповідачці в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

    Як визнала сама відповідачка в судовому засіданні, вона дійсно не повертала позивачу 640 доларів США, оскільки вважає, що не повинна цього робити.

    Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, повністю доведені належними та допустимими засобами доказування.

    Натомість, заперечення відповідачки жодними доказами не підтверджені і заперечуються доказами, наданими позивачем. Факти укладення договору купівлі-продажу автомобіля між сторонами або ж передачі автомобіля позивачем відповідачу у користування на підставі довіреності відповідачем не доведені. Відсутні будь-які докази на підтвердження передачі грошей за автомобіль позивачу відповідачкою як повністю, так і частинами. Відповідних розписок, банківських чи інших фінансових документів відповідачкою суду не надано. Як визнала сама відповідачка, в МРЕВ ДАІ право власності на автомобіль не реєструвалось, в нотаріальній конторі при укладанні будь-яких договорів з позивачем вона присутня не була.

    Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що між сторонами відповідно до ст. 1046 ЦК України 29.07.2007 року було укладено договір позики, згідно якого відповідачка позичила у позивача гроші в сумі 640 доларів США, які зобов’язалася повернути 05.08.2007 року. Зазначений договір укладено з дотриманням передбаченої ст. 1047 ЦК України письмової форми. У встановлений в договорі строк – 05.08.2007 року – відповідачка не повернула позивачу позичені гроші, чим порушила вимогу ст. 1049 ЦК України, а тому на підставі ст.ст. 1050, 625 ЦК України з неї на користь позивача слід стягнути суму боргу за спірним договором позики – 640 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом долару США до гривні України станом на 12.11.2009 року згідно довідки № 421 від 12.11.2009 року складає 5114 грн. 75 коп.

    Крім того, оскільки позов задоволено, з відповідачки на користь позивача на підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, а саме витрати, пов’язані із сплатою державного мита – пропорційно до задоволений позовних вимог, що складає 51 грн. 15 коп. та витрати із сплати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом – 120 грн.  

      Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за договором позики від 29.07.2007 року 5114  (п’ять тисяч сто чотирнадцять) грн. 75 коп., на відшкодування витрат із сплати державного мита 51 (п’ятдесят одну) грн. 15 коп., витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 120 (сто двадцять) грн., а всього 5285 (п’ять тисяч двісті вісімдесят п’ять) грн. 90 коп.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після цього, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    СУДДЯ: