ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
01.08.06 Справа№ 1/484-14/119А
За позовом: Об’єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку “Перлина”, м. Трускавець, Львівська область
До відповідача:Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська область
Третя особа-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Цап Ігор Ярославович, м. Трускавець, Львівська область
Третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жук Ігор Степанович, м. Трускавець, Львівська область
Про: скасування п. 1.6. рішення сесії Трускавецької міської ради від 23.09.2003 р. №214 “Про дозвіл на виготовлення проектів відведення земельних ділянок”, п. 5 рішення сесії Трускавецької міської ради від 17.12.2003 р. №262 “Про вилучення та надання земельних ділянок”;
зобов’язання Трускавецької міської ради внести зміни до п. 2 рішення сесії №290 від 18.02.2004 р. “Про зміну землекористувача” в частині передачі в постійне користування КП "Наше місто" земельної ділянки по вул. Дрогобицька, 17 у м. Трускавець, визначивши її площу 1,01 га.;
зобов’язання Цапа І.Я. привести прибудинкову територію житлового будинку №17 по вул. Дрогобицькій в м. Трускавець у стан, придатний для спільного користування співвласниками ОСББ “Перлина” та усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією.
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар судового засідання Митник Ю.
Представники сторін:
від позивача: Головацька І.Б., Копейкіна О.В. –представники.
від відповідача: Сазонова В.М. –представник.
від третьої особи –1: Цап І.Я. –суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа.
від третьої особи –2: Жук І.С. –фізична особа.
Суть спору: Позовну заяву подано об’єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку “Перлина”, м. Трускавець, Львівська область, до Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська область, третя особа-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору –суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Цап Ігор Ярославович, м. Трускавець, Львівська область, третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Жук Ігор Степанович, м. Трускавець, Львівська область, про скасування п. 1.6. рішення сесії Трускавецької міської ради від 23.09.2003 р. №214 “Про дозвіл на виготовлення проектів відведення земельних ділянок”, п. 5 рішення сесії Трускавецької міської ради від 17.12.2003 р. №262 “Про вилучення та надання земельних ділянок”; зобов’язання Трускавецької міської ради внести зміни до п. 2 рішення сесії №290 від 18.02.2004 р. “Про зміну землекористувача” в частині передачі в постійне користування КП "Наше місто" земельної ділянки по вул. Дрогобицька, 17 у м. Трускавець, визначивши її площу 1,01 га; зобов’язання Цапа І.Я. привести прибудинкову територію житлового будинку №17 по вул. Дрогобицькій в м. Трускавець у стан, придатний для спільного користування співвласниками ОСББ “Перлина” та усунути перешкоди в користуванні прибудинковою територією.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.04.2006 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк до 28.04.2006 р. для усунення недоліків. Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.05.2006 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.05.2006 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 25.05.2006 р. Ухвалою суду від 07.06.2006 р. зупинено провадження у справі до 11.07.2006 р. Ухвалою суду від 11.07.2006 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 21.07.2006 р.З підстав, зазначених в ухвалі від 21.07.2006 р, розгляд справи відкладався на 28.07.2006. Позивачем 10.07.2006 р. подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, розгляд якого ухвалою від 11.07.2006 року було призначено на 21.07.2006 р., оскільки протиправність зазначених у ч.1 ст.117 КАС України дій суб”єкта владних повноважень по даній справі на даному етапі розгляду справи не була очевидною та могла бути встановлена за наслідками оцінки усіх доказів в їх сукупності. В судовому засіданні 28.07.2006 р. оголошувалась перерва до 01.08.2006 р. до 15 год.30 хв. В судовому засіданні 01.08.2006 р. , за згодою осіб, які беруть участь у розгляді справи, проголошено вступну та резолютивну частини постанови і, відповідно до ч.4 ст.167 КАС України повідомлено про час виготовлення постанови суду в повному обсязі –03.08.2006 р. в 17 год.00 хв.
У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній доказами. Представникам роз’яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненні позовних вимог. Пояснили, зокрема, що оспорювані рішення відповідач виніс із порушенням закону, без належних правових підстав, вилучивши земельну ділянку у КП “Наше місто” та протиправно виділивши її в натурі на користь двох співвласників без згоди решти співвласників житлового будинку, тим самим зменшивши прибудинкову територію. З врахуванням уточнених позовних вимог просить скасувати п. 1.6. рішення сесії Трускавецької міської ради від 23.09.2003 р. №214 “Про дозвіл на виготовлення проектів відведення земельних ділянок”, п. 5 рішення сесії Трускавецької міської ради від 17.12.2003 р. №262 “Про вилучення та надання земельних ділянок”; зобов’язання Трускавецької міської ради внести зміни до п. 2 рішення сесії №290 від 18.02.2004 р. “Про зміну землекористувача” в частині передачі в постійне користування КП "Наше місто" земельної ділянки по вул. Дрогобицька, 17 у м. Трускавець, визначивши її площу 0,1015 га.. В частині п. 4 позовних вимог, зазначених у позовній заяві, від позову відмовився. Ухвалою суду від 11.07.2006 р. прийнято відмову від позову в частині зазначених позовних вимог та закрито провадження у справі в цій частині.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні на адміністративний позов. Ствердив, зокрема, що на дату винесення оспорюваних рішень позивач ще не був зареєстрований у встановленому порядку. Відтак, оспорювані рішення не могли порушувати його прав. Зазначив, що аналогічний спір за позовом співвласників житлового будинку вже був вирішений Трускавецьким міським судом, який рішенням від 26.04.2006 р. відмовив у позові. Вважає оспорюване рішення таким, що прийнято у повній відповідності із законодавством. Ствердив, що оспорювані рішення прийняті у повній відповідності із законодавством в межах компетенції відповідача. Просить у позові відмовити.
Третя особа –1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позов заперечила з мотивів, зазначених у поясненнях. Вважає, зокрема, що позивачем пропущено строк позовної давності, вилучення земельної ділянки здійснено за згодою її користувача – КП “Наше місто”. Просить у позові відмовити.
Третя особа –2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позов заперечила з мотивів, зазначених у клопотанні. Просить у позові відмовити з аналогічних мотивів.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив:
Позивач зареєстрований 03.11.2005 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи АОО №364783.
Третя особа –1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 30.10.2003 р..
Третя особа –2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є фізичною особою, не зареєстрованою у встановленому порядку як суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа, що випливає з пояснень сторін та третіх осіб. Відповідно до п. 6 прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України вирішуються відповідними господарськими судами за правилами КАС України. При цьому підсудність таких справ визначається ГПК України. Відповідно до ст. ст. 1, 12 ГПК України, підвідомчість справ господарським судам визначається, зокрема, в залежності від правового статусу сторін, зазначеного у ст. 21 ГПК України. Ст. 27 ГПК України не забороняє залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізичних осіб, якщо рішення господарського суду може вплинути на їх права чи обов’язки щодо однієї із сторін.
З пояснень сторін та матеріалів справи, зокрема, рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 244 від 27.12.2005 р. “Про передачу на баланс ОСББ “Перлина” житлового будинку по вул. Дрогобицькій, 17” вбачається, що житловий будинок по вул. Дрогобицькій, 17 у м. Трускавець перебував на балансі КП “Наше місто” до дати його передачі на баланс позивачу у 2005 р. КП “Наше місто” не ліквідоване, доказів правонаступництва позивача щодо прав та обов’язків КП “Наше місто” суду не надано, сторони дану обставину заперечили.
Рішенням № 136 від 10.09.1999 р. Трускавецької міської ради “Про визначення прибудинкових територій, земель загального користування та резервних територій в 1, 2, 3, 5, 9, 10-ій кадастрових зонах” визначено прибудинкову територію будинку № 17 по вул. Дрогобицькій площею 0,1 га, що підтверджується п. 2.1. вказаного рішення.
Належних доказів відведення позивачу земельної ділянки по вул. Дрогобицькій, 17 у м. Трускавець, передбачених ст. 126 ЗК України, суду не надано.
Рішенням ХІІ сесії 4 демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області № 214 від 23.09.2003р. “Про дозвіл на виготовлення проектів відведення земельних ділянок” вирішено надати дозвіл на виготовлення проектів відведення земельних ділянок, зокрема, гр. Жук І.С. та Цап І.Я. по вул. Довбуша для будівництва та обслуговування житлового комплексу (п. 1.6. рішення). Як вбачається з опису меж до проекту відведення земельної ділянки, земельна ділянка будинковолодіння будинку по вул. Дрогобицькій, 17 межує з вул. Довбуша. Матеріалами справи та поясненнями сторін і третіх осіб доводиться, що земельна ділянка, зазначена у вказаному рішенні, є частиною земельної ділянки, на яку претендує позивач, і яка позначена в матеріалах справи як земельна ділянка по вул. Дрогобицькій, 17 та по вул. Довбуша у м. Трускавець.
Рішенням ХІІ сесії 4 демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області № 262 від 17.12.2003р. “Про вилучення та надання земельних ділянок” вирішено вилучити частину земельної ділянки у прибудинковій території по вул. Дрогобицька, 17 у м. Трускавець площею 0,0298 га, що підтверджується п. 5 рішення. Пунктами 5.1., 5.2. вказаного рішення затверджено проект відведення земельної ділянки Цап І.Я., та надано йому в оренду терміном на три роки вказану земельну ділянку площею 0,0298 га на вул. Довбуша для будівництва та обслуговування оздоровчого комплексу за рахунок земель прибудинкової території по вул. Дрогобицька, 17. З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що вилучення частини земельної ділянки проводилось не у позивача, а у КП “Наше місто” та за згодою останнього. Доказів заперечень землекористувача щодо вилучення та надання третій особі в оренду земельної ділянки суду не надано.
Спірні відносини щодо надання в оренду третій особі земельної ділянки регулюються, зокрема, нормами ЗК України, Закону України “Про оренду земель”, рішенням ХХІ сесії ІІІ демократичного скликання № 456 від 12.02.2002 р. “Про затвердження тимчасового положення про порядок передачі в оренду та надання в постійне користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, а також при їх вилученні (викуп) від власників чи землекористувачів у м. Трускавці”. Однак, твердження позивача про невідповідність прийнятих рішень законодавству не знаходять підтвердження у матеріалах справи.
Згідно із ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Однак, станом на дату винесення оспорюваних рішень, земельна ділянка була закріплена не за позивачем, а за КП “Наше місто”.
Згідно із ч. 5 ст. 116 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому ЗК України. Відповідно до ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися не лише для суспільних, а й для інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень, зокрема, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. При цьому, сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель. Позивачем не доведено та матеріалами справи спростовано порушення відповідачем зазначеного порядку. Посилання на неотримання згоди позивача не заслуговує на увагу, оскільки позивач був зареєстрований у 2005 р., після прийняття оспорюваних рішень. Станом на дату прийняття оспорюваних рішень користувачем земельної ділянки було КП “Наше місто”, яке погодилось із вилученням частини земельної ділянки для надання в оренду третій особі. Доказів повноважень позивача представляти інтереси КП “Наше місто” суду не надано.
Згідно із ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, згідно із ст. 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Таким чином, оспорювані рішення прийняті відповідачем у відповідності до законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 42 ЗК України, у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Однак, згідно із ч. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення. Відповідно, на дату прийняття оспорюваних рішень земельна ділянка не могла передаватись позивачу, а оспорювані рішення не могли порушувати прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Твердження про неотримання згоди співвласників будинку не може прийматись до уваги з аналогічних мотивів. Як вбачається зі змісту рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Ярового Сергія Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), (справа N 1-2/2004 рішення від 02.03.2004 р.), на яке посилається позивач, питання вилучення земельної ділянки, яка не була відведена об’єднанню співвласників житлового будинку, не піднімалось. Конституційним Судом України надано тлумачення лише відповідним нормам Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.
Згідно із ч. 3 ст. 42 ЗК України, порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Однак, розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації. Як вбачається з рішення ХІІІ сесії четвертого демократичного скликання Трускавецької міської ради № 290 від 18.02.2004 р. в постійне користування КП “Наше місто” надано, зокрема, земельну ділянку по вул. Дрогобицька, 17 площею 0,702 га. Доказів порушення прав на вказану земельну ділянку суду не надано, сторони на цю обставину не посилались.
Позовні вимоги щодо зобов’язання Трускавецької міської ради внести зміни до п. 2 рішення сесії № 290 від 18.02.2004 р. “Про зміну землекористувача” в частині передачі в постійне користування КП "Наше місто" земельної ділянки по вул. Дрогобицька, 17 у м. Трускавець, визначивши її площу 0,1015 га не підлягають задоволенню в силу приписів ст. 50, 104 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є правонаступником КП “Наше місто”. Згідно із ч. 2 ст. 50, 104 КАС України, позивачем в адміністративній справі можуть бути особи, які вважають, що порушено їх права, свободи чи інтереси. Однак, зазначена позовна вимога заявлена в інтересах іншої особи –КП “Наше місто”, яка не уповноважувала позивача на звернення із зазначеною вимогою у встановленому порядку. Наявність підстав, з яких випливав би обов’язок відповідача прийняти відповідне рішення в заявленій позивачем редакції, не доведено суду у встановленому порядку.
Згідно зі ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності. Згідно зі ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, законами України. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим –також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Згідно із п. п. 34, 42 ст. 26 вказаного закону, до повноважень сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. У відповідності до ч. 10 вказаної статті, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України, ст. 21 ЦК України, права та інтереси можуть захищатись шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, якщо вони суперечать законодавству, порушують права або інтереси інших осіб. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним і скасувати рішення суб’єкта владних повноважень. Однак, позивач просить лише скасувати оспорювані рішення в частині. Підстави, з якими закон пов’язує можливість скасування оспорюваних рішень, суду не доведені. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Не зважаючи на всебічне сприяння суду сторонам у реалізації цього обов’язку та самостійне витребування необхідних доказів, суперечність оспорюваного акту законодавству чи порушення цим актом законних прав інших осіб не доведено суду належними доказами у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Протиправність зазначених у ч.1 ст.117 КАС України дій суб”єкта владних повноважень по даній справі за наслідками оцінки усіх доказів в їх сукупності судом не встановлена, як і не встановлено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, у зв”язку з чим у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, позивачу відмовлено.
У відповідності до ч. 5 ст. 94 КАС України, у зв’язку із відсутністю доказів понесення відповідачами судових витрат по справі, такі витрати їм не компенсуються.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 94, 161-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Кітаєва С.Б.