УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2010 року січня місяця 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Іващенко В.В.

Суддів Павловської І.Г.

Пономаренко А.В.

При секретарі Сафонцевій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогірської міської ради, третя особа: ОСОБА_2, - про визнання приватизації недійсною

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 р., -

в с т а н о в и л а :

26.05.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білогірської міської ради про визнання приватизації квартири АДРЕСА_1 недійсною і визнання права власності вказаної квартири за ним.

Позов мотивовано тим, що він проживав у квартирі АДРЕСА_1 і був там прописаний. В 1991 р. наймач вказаної квартири – мати позивача ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, приватизувала квартиру без згоди на це ОСОБА_1. На момент приватизації позивач працював на півночі у м. Мурманську. За законом він повинен був прописатися за місцем знаходження організації «Північрибгоспфлот». Вищевказана квартира була одержана батьком позивача на всіх членів сім’ї. На момент приватизації з усіх членів родини батько та брат померли. Сестра мешкала у м. Одеса. У спірній квартирі мешкала одна мати та залишалось право на житло за позивачем. Про те що квартира була приватизована ще в 2001 р. він дізнався лише у 2008 р. Позивач вважає, що при приватизації було порушене його право на житло, оскільки без його відома та згоди був оформлений договір купівлі-продажу квартири. Не було враховано його право на проживання в даній квартирі.

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом при прийнятті рішення було порушено норми ст. 163 Житлового кодексу України.

  Заслухавши доповідача,  дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того що, позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог. Крім того позивачем пропущений строк для звернення до суду і немає підстав для його поновлення.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира розташована за адресою АДРЕСА_1 була придбана матір’ю позивача ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу у 1991 р. В цей час позивач не був прописаний у вказаній квартирі, а знаходився у м. Мурманську.

Придбавши квартиру, ОСОБА_4 заповіла її своїй дочці – ОСОБА_2 позивач звертався в суд з позовом про визнання заповіту недійсним, проте у 2005 р., суд першої інстанції відмовив йому у задоволенні позову . Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2006 р. та ухвалою Верховного суду України від 10.01.2007 р. вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що позивачу було відомо про належність  квартири ОСОБА_4 щє багато років тому.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Проте, поважних причин пропуску строків звернення до суду  позивач не зазначив.

Крім того доводи позивача про порушення його прав в 1991 р. внаслідок приватизації спірної квартири без його згоди, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки померла ОСОБА_4 набула право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу у 1991 р., коли приватизація державного житлового фонду ще не почалась, а  Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» був прийнятий лише 19 червня 1992 р.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність рішення суду, колегія суддів, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 316, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-    

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.

           Судді: