УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТ
Справа № 22ц-284/2010 Головуючий у 1й інстанції – Руденко В.В.
Категорія - 52 Доповідач – Прозорова М.Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
26 січня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючої – Можелянської З.М.
суддів – Ремеза В.А., Прозорової М.Л.
при секретарі – Панченко Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та відшкодування моральної шкоди , -
ВСТАНОВИЛА:
Виходячи з конкретних обставин справи та зважаючи на потребу в часі для викладення повного тексту ухвали, колегія суддів вважає за необхідне проголосити її вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» – задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2009 року змінити у частині розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 14505 грн.80 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді:
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТ
Справа № 22ц-284/2010 Головуючий у 1й інстанції – Руденко В.В.
Категорія - 52 Доповідач – Прозорова М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючої – Можелянської З.М.
суддів – Ремеза В.А., Прозорової М.Л.
при секретарі – Панченко Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та відшкодування моральної шкоди , -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» з позовом про» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 29.05.1995 року був прийнятий в мартенівський цех підручним сталевару (третім) четвертого розряду, ділянка печей у ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод». У період роботи на зазначеному підприємстві здобув професійне захворювання, що підтверджується актом форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 7.09.2007 року та :висновками Дніпропетровської обласної МСЕК №2 від 30.10.2007 року і 13.11.2008 згідно яких йому була призначена третя група інвалідності, а також протипоказана праця у шкідливих умовах, важка фізична праця, несприятливий клімат. Згідно розпоряджень по мартенівському цеху №869 від 19.12.2007 №34 від 6.02.2009 року він був переведений на легку працю (розсильні ) з доплатою до середнього заробітку за його попередньою посадою. Однак, після надання повторного висновку Дніпропетровської обласної МСЕК №2 від .11.2008 р., який підтвердив процент втрати ним професійної працездатності та неможливість роботи у шкідливих умовах праці тощо, він не був переведений на роботу, а наказом №23/К від 13.01.2009 року був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я..
Вважаючи зазначений наказ про звільнення незаконним, оскільки відповідачем не забезпечено вимог законодавства про працевлаштування інвалідів, вакансії були на підприємстві, проте відповідач йому їх не запропонував і не перевів його на легку працю, ОСОБА_1 просив суд визнати наказ про його звільнення недійсним, поновити його на роботі, стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та частину грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 1667,76 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 200 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Суд скасував наказ ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» №23/К від 13.01.2009 року про звільнення ОСОБА_1, поновив позивача на роботі у відповідача на посаді підручного сталевара (третього) ділянки печей 4 розряду мартенівського цеху, стягнув з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 20449,64 грн., а також моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Крім того, суд стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 212,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. /а.с.92-94/.
Додатковим рішенням суду від 18 листопада 2009 року допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць у розмірі 2122 грн.80 коп. ./а.с. 101-102/
В апеляційній скарзі ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» просить скасувати рішення суду, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону /а.с.104-107/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні згідно п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено що з 29.05.1995 року по 13.01.2009 року ОСОБА_1 працював в мартенівському цеху підручним сталевару (третім) четвертого розряду, ділянка печей у ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод на підставі наказу №738 відповідача від 29.05.1995 року. На підставі акту форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 7.09.2007 року та висновків Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 від30.10.2007 11 2008 року позивач був визнаний особою, що здобув професійне захворювання та йому призначена третя група інвалідності з протипоказаннями:: праці в шкодливих умовах праці, важка фізична праця, несприятливий мікроклімат. Розпорядженнями керівництва мартенівського цеху № 869 від 19.12.2007 року та № 147 від 1.04.2008 року позивача відповідно до висновку МСЕК переведено на легку працю (розсильні роботи)на час працевлаштування.. Наказом відповідача від 17.04.2008 року № 391/к позивача переведено на посаду секретаря-референта загального відділу, позивач надав згоду працювати на зазначеній посаді, проте вніс свої зауваження до наказу про його переведення, внаслідок того, що позивач не приступив до роботи, відповідач скасував свій наказ про його переведення на посаду секретаря-референта, що не заперечується сторонами і не підлягає доказуванню відповідно до ст.61 ЦПК України. У подальшому, відповідно до службових записок начальника мартенівського цеху, та відповідей головного лікаря поліклініки ВАТ «Інтерпайп НТЗ», на підприємстві мались вакансії, на яких позивач ОСОБА_1 міг виконувати роботу за станом здоров'я. Проте, лише актом від 2.10.2008 року зафіксовано, що позивачу запропонована робота - уборщик службових приміщень бази відпочинку, що підтверджено підписом позивача. Однак, будь-яких доказів, що позивач відмовився від запропонованої роботи, відповідачем не надано, наказ про його переведення на зазначену роботу відповідачем не видавався.
13 січня 2009 року згідно наказу №23/к, позивача було звільнено на підставі ст. 40 ч.І п.2 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі..
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як роботодавець не виконав свій обов'язок про працевлаштуванню позивача, який за станом здоров'я потребував надання легшої роботи, хоча мав таку можливість і правомірно визнав незаконним наказ про звільнення № 23/к від 13.01.2009 року, поновив ОСОБА_1 на попередній роботі і, стягнув з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі правильність висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно зависив розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з 289 днів вимушеного прогулу. Оскільки з дати звільнення позивача (13.01.2009 року) по день винесення рішення (29.10.2009 року) кількість робочих днів складає 205, то розмір заробітку за час вимушеного прогулу повинен складати 14505 грн. 80 коп. Тому колегія суддів знаходить можливим зменшити розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу з 20449 грн. до 14505 грн.80 коп., задовольнивши апеляційну скаргу частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» – задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2009 року змінити у частині розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 14505 грн.80 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу
Судді: