Справа №22-698/2010 головуючий у 1 інстанції Тітова Т.А.
Категорія 2 доповідач Жданова В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2010 р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого – судді Голубинського А.М.
суддів Ждланової В.С., Лук»янової С.В.
при секретарі Опря Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє її представник ОСОБА_2, на рішення Добропільського міськрайонного суду від 12 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 12.11.2009 року за ОСОБА_4 визнано право власності на Ѕ частину квартирі АДРЕСА_1, позивач вселений у дану квартиру, відповідачку ОСОБА_1 зобов»язано надати ключі від вхідних дверей. Частково задоволені позові вимоги ОСОБА_4 в частині визначення порядку користування жилою площею, позивачу надано в користування жилу кімнату площею 12,4 кв.м.,, ОСОБА_1 із дочкою ОСОБА_5 жилі кімнати площею 14,8 кв.м і 11,7 кв.м. Інші приміщення в квартирі : кухня, ванна кімната, вбиральня, коридор і балкон залишені у спільному користуванні сторін. ОСОБА_3 для користування балконом дозволено прохід через кімнату площею 14.8 кв.м.
ОСОБА_1 , посилаючись невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права , просить ухвалене рішення скасувати, позовну заяву залишити без розгляду. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції повинен був відступити від рівності часток сторін у праві власності на квартиру. Вважає, що при розгляді спору суд безпідставно не врахував те, що відповідачкою при придбанні спірної квартири була внесена частина власних коштів та не врахував інтереси неповнолітньої донька, яка є інвалідом дитинства і потребує поліпшених умов проживання. Заперечує проти визнаного за позивачем права користуватися балконом, прохід на який через кімнату площею14,8кв.м.., виділену в користування відповідачки, що призведе до порушення її спокою та особистого простору.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що сторони з 16.12.1995 р. по 1.06.2009 р. перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 11.10.2005 р. придбали квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім.»я ОСОБА_1 Відповідачка чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою, яку він вимушено залишив через неприязні стосунки. Згідно технічного паспорта спірна квартира складається з 3-х жилих кімнат площею 14,8 кв.м., 11,7 кв.м., 12,4 кв.м. та допоміжних приміщень. Кімнати 14,8 кв.м. і 11,7кв.м. є суміжними. Сторони мають спільну доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, якій за станом здоров»я рекомендовано проживання в окремій кімнаті.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав .
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Розглядаючи позов , суд дійшов вірного висновку, що спірна квартира придбана подружжям за час зареєстрованого шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст.70 СК України частка дружини та чоловіка в майні, що є об»єктом права спільної власності, є рівними.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира придбана за відповідачкою за особисті кошти від продажу належної їй спадкової двокімнатної квартири не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені доказами. Також відповідачкою не надано доказів про те, що позивач за домовленістю сторін в рахунок своєї частки в квартирі забрав спільні кошти 3500 євро і 1500 доларів США.
За таких підстав висновок суду першої інстанції про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири є обґрунтованим, який відповідає вимогам матеріального закону.
Враховуючи те, що відповідача перешкоджала позивачу проживати в квартирі, суд дійшов вірного висновку про його вселення в квартиру. В цій частині підстав для скасуванні рішення суду або його зміни за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, вирішуючи питання про визначення порядку користування житловим приміщенням, суд допустив порушення вимог матеріального закону.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
При визначенні порядку користування житловою площею суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачці необхідно виділити в користування дві кімнати, оскільки з нею проживає їх неповнолітня донька, яка за станом здоров»я потребує окремого житла. Позивач погодився з таким рішення суду і не оспорює його. Виділивши відповідачці в користування дві кімнати, які є суміжними, суд дозволив позивачу прохід на балкон через кімнату площею 14,8 кв.м., фактично визначив для сторін спільне користування кімнатою , яка виділена в користування відповідачки, що суперечить нормам матеріального права. Відповідно до ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Доводи апеляційної скарги про те, що в разі надання позивачу права проходу через кімнату площею14,8 кв.м. буде порушено право позивачки на користування виділеною їй житловою площею, заслуговують на увагу.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права користування балконом та дозволу йому для користування балконом прохід через кімнату площею 14,8 кв.м. і вважає за необхідне в цій частині ухвалити нове рішення. Враховуючи те, що балкон знаходиться в кімнаті площею 14,8 кв.м., яка виділена в користування відповідачки, визначити за нею право користування балконом.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, підстав для скасування всього рішення за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє її представник ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду від 12 листопада 2009 року скасувати в частині залишення балкону в спільному користуванні та дозволу ОСОБА_4 проходити на балкон через кімнату площею 14.8 кв.м., виділивши балкон в користування ОСОБА_1.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді: