У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 417/10 Головуючий у 1-й інстанції – Слюсар Л.П.
Категорія – 57 Доповідач – Лаченкова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
25 січня 2010 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.
при секретарі - Журавель Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2009 року по справі за позовом Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу, -
Керуючись ч. 1 ст. 218, ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2009 року по справі – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Судді:
У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 417/10 Головуючий у 1-й інстанції – Слюсар Л.П.
Категорія – 57 Доповідач – Лаченкова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2010 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.
при секретарі - Журавель Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2009 року по справі за позовом Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2009 року МКП «Дніпропетровський електротранспорт» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновку суду обставинам спору, ставить питання про скасування рішення суду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2005 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч. 1 КК України та відповідно положень Закону України «Про амністію» провадження у справі припинено. За цією справою ОСОБА_2 була визнана потерпілою та позивачем за цивільним позовом. По справі було встановлено, що 01 січня 2005 року о 23 годині 47 хвилин ОСОБА_1, при здійснені трудових обов'язків, знаходячись під впливом наркотичних речовин, керуючи тролейбусом «ЮМЗ-Т2», який належить позивачу, рухаючись по вул. Набережній Заводській з боку Кайдакського мосту в напрямку ж/м Червоний Камінь зі швидкістю 60 км./год., грубо порушив правила дорожнього руху та виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на електроопору, в результаті чого пасажирам тролейбусу - ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були спричинені тілесні пошкодження середньої тяжкості.
Рішенням Ленінського районного суду від 22 лютого 2007 року позов ОСОБА_2 до МКП «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної задоволено частково та стягнуто з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 5080 грн.41 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., понесені судові витрати у розмірі 755 грн. 36 коп., на користь держави - судовий збір у сумі 164 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30 грн.; стягнуто з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування санаторно-курортного лікування з захворювання кістко - м'язової системи у розмірі 3500 грн. щорічно, починаючи з часу набрання рішення суду законної сили довічно, чи надання у такий же строк путівки санаторно-курортного лікування вказаного профілю або зміни у майновому стані або стану здоров'я ОСОБА_2 Рішення набрало законної сили.
Відповідно до наказу №72 к від 06 липня 2005 року ОСОБА_1 звільнився із МКП «Дніпропетровський електротранспорт» .
Як вбачається з банківських виписок МКП «Дніпропетровський електротранспорт» відшкодував ОСОБА_2 17835 грн. 77 коп.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що необхідно задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.
Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено, ці обставини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст.134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої з їх вини підприємству, установі, організації, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних в кримінальному порядку.
Отже, оскільки відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2007 року МКП «Дніпропетровський електротранспорт» відшкодував матеріальні збитки ОСОБА_2, то суд вірно дійшов до висновку, що вони підлягають стягненню з ОСОБА_1
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що не можна взяти до уваги твердження відповідача про те, що оскільки з ним не був укладений договір про повну матеріальну відповідальність тому він не повинен відшкодувати шкоду спричиненого джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, судом при ухваленні рішення було вірно визначено суму судових витрат яка підлягає стягненню на користь позивача з ОСОБА_1
Колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
З’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2009 року по справі – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Судді: