ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
11.06.07 Справа № 4/2356-6/371
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого –судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Г.М. Гнатюк
- Н.А. Галушко
Розглянувши апеляційну скаргу ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів»
на рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2007 року.
у справі №4/2356-6/371
За позовом: ДТГО «Львівська залізниця»від імені якого діє ВП «Львівська дирекція залізничних перевезень»
до: ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів»
про: стягнення 12007,80 грн.
З участю представників :
від позивача –Галас В.Я. –представник (довіреність №ню-1041 від 22.09.2006р.)
від відповідача –не з’явився.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2007р., суддя Гоменюк З.П., позов ДТГО «Львівська залізниця»від імені якого діє ВП «Львівська дирекція залізничних перевезень»було задоволено повністю. Стягнуто з ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів»на користь позивача 12007,80 грн. заборгованості, 120,07 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
З даним рішенням не погодився відповідач - ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів»і оскаржив його в апеляційному порядку з тих підстав, що послуги за які просить стягнути плату позивач, не передбачені договором про експлуатацію залізничної колії.
Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2007р. у справі №4/2356-6/371 - без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2002 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням „Львівська залізниця", від імені якої діє відокремлений підрозділ „Львівська дирекція залізничних перевезень" та ДП "Дашавський завод композиційних матеріалів" був укладений договір № 362 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Хомовичі Львівської державної залізниці. Відповідно до договору відповідач зобов'язувався сплачувати позивачеві збір за утримання ділянки землі зайнятої під'їзними коліями і спорудами в смузі відведення, площею 2 442 кв. м. Відповідно до п. 16 даного договору, збір повинен сплачуватися через Технологічний центр з обробки перевізних документів позивача в першій декаді поточного місяця, згідно збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.1999 року за № 828/4121, з урахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати.
Договір чинний до 01.11.2007 р.
Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вказаного збору за період з листопада 2002 року по жовтень 2005 року. Сума, яку заборгував відповідач становить 12 007грн. 80коп.
Представник відповідача відмовився від підписання накопичувальної картки № 1911244, про що складено акт загальної форми №26 від 19.11.2005 року.
16.01.2006 року позивачем було направлено на адресу відповідача: претензію № ДНЮ - 17 з вимогою про оплату збору за даний період та претензію № ДНЮ - 18 з вимогою про оплату збору за період з листопада 2005 року по січень 2006 року. У відповіді на претензії № 49 від 15.02.2006 року відповідач фактично визнав свою заборгованість. Відповідач також подав пропозицію про внесення змін до вищезгаданого договору, а саме: встановити величину оплати за примикання під'їзних колій у смузі відведення - співрозмірною з податком на землю, або виключити абзац 3 п.16 даного договору.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Тому апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що визнання відповідачем факту несплати збору за період з листопада 2002 року по жовтень 2005 року в сумі 12 007грн. 80коп., а також сплати збору за період з листопада 2005 року по жовтень 2006 року, що підтверджується накопичувальною карткою № 1310285 від 13.10.2006 року є діями відповідача, якими перервано перебіг строку позовної давності за вимогами позивача з листопада 2002 року по вересень 2003 року.
Що ж стосується твердження апелянта про те, що послуги за які просить стягнути плату позивач, не передбачені договором про експлуатацію залізничної колії, то вони не відповідають дійсним обставинам справи, а тому відхиляються апеляційним судом з наступних підстав.
Як зазначено в пунктах 1, 20 цього договору, його укладено на підставі Статуту залізниць, Правил перевезення вантажів, Правил обслуговування під'їзних колій, а пунктом 16 договору встановлюється не плата за оренду земельної ділянки, як вважає відповідач, а, зокрема, плата за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення, за використання ділянки землі під під'їзною колією. Встановлення такої плати відповідає пункту 22 таблиці 4 пункту 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу № 551 від 15.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, згідно якого залізницями стягується збір за відповідною ставкою за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під'їзних колій і в інших випадках
Відповідно до пункту 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64 - 77 Статуту залізниць України), затвердженого наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 875/5096, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються, зокрема, у разі обслуговування локомотивом залізниці під'їзних колій або окремих вантажних фронтів, договорами про подачу та забирання вагонів.
Умови укладеного між сторонами у справі договору № 362 від 20.11.2002 року, в т.ч. умови спірних пунктів, відповідають умовам типового договору про подачу та забирання вагонів, наведених в додатку № 2 до пункту 2.1 цих Правил, в зв'язку з чим ототожнення відповідачем плати, встановленої частиною 3 пункту 16 договору, з платою за землю є помилковим.
Відповідно до ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк та у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2007р. по справі №4/2356-6/371 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2007 року у справі №4/2356-6/371 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Г.М. Гнатюк
Н.А. Галушко