Справа №2-251/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року                Євпаторійський міський суд АР  Крим в складі:

    головуючого         -     судді Захарової І.О.

    при секретареві         -     Цивінської К.В., Волкової С.О.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_4 та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення, відшкодування витрат на утримання квартири ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суді із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_4.

ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися в суді із позовом  до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення.

 ОСОБА_3 звернулися також в суді із позовом  до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про відшкодування витрат на утримання квартири.

ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим. що 21.10.2005 року помер її вітчим - ОСОБА_4. Її матір стала проживати з ОСОБА_4 однією сім'єю з 1979 року,  з того часу ОСОБА_4  фактично замінив їй батька, він називав її дочкою, а вона його - батьком. Шлюб між ними був зареєстрований 08.06.1985 р. В жовтні 1985 року матір отримала АДРЕСА_1 на склад сім'ї 3 особи: на себе, ОСОБА_4  - чоловік, та на неї - дочку, що підтверджується копією ордера    378 від 15.10.1985 року. В указаному складі сім'ї вони вселилися в цю квартиру і проживали там.     В 1990 р вона виписалася від батьків і прописалася АДРЕСА_2. Там проживала з чоловіком (шлюб не був зареєстрований)  і сином - ОСОБА_5, якого назвала на честь ОСОБА_4. Сашей. Її син до смерті ОСОБА_4 не знав, що він не рідний йому дід, відносини між ними були як у діда і внука. В 1995 р вона пішла від чоловіка та  стала проживати з сином однією сім'єю з батьками - мамою ОСОБА_6 і вітчимом ОСОБА_4. АДРЕСА_3 Вони вели  спільне господарство, мали єдиний бюджет. Матір померла 16.XI.2000 р, Після смерті матери вона із сином як проживали до її смерті, там і залишилися проживати ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 Сімейні відносини продовжувалися: вони вели спільне господарство з ОСОБА_4  мали єдиний бюджет, спільно харчувалися, купляли продукти, оплачували комунальні послуги, разом  придбали меблі, відеотехніку. Крім того, навесні 2005 року  спільно почали ремонт АДРЕСА_4. В квітні 2005 року ОСОБА_4 отримав побутову травму, вона разом з ним зверталася до травматолога, доглядала за ним разом зі своїм 12-річним сином. В жовтні 2005 року, перед смертю, ОСОБА_4 в критичному  стані був нею доставлений в Міськлікарню  №  2, вона оплачувала його лікування і утримання в цій лікарні. У всіх медичних документах  значилася як його дочка. 21.10.2005 р ОСОБА_4  помер. Саме вона його поховала, сплатила всі ритуальні послуги, добилася його поховання поряд із мамою і бабусею. Вона отримала в Ощадбанку і Євпаторійському міськвійськкоматі гроші на похорони ОСОБА_4 та організувала проведення всіх ритуалів. Встановлення факту проживання однією сім’єю їй необхідно для підтвердження своїх прав на проживання в квартирі.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2  вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю мотивують тим, що вони  є власниками спірної квартири на підставі виданих свідоцтв про право на спадщину за законом. Після смерті їх батька у квартиру вселилася ОСОБА_1 зі своїм неповнолітнім сином, хоча останні мають власну квартиру у м. Євпаторії. Оплату комунальних послуг не оплачують, перешкоджають користуватися їхньою квартирою. Просять, у порядку усунення перешкод у користуванні квартирою 98, буд. №2/112 по вул. 60 років ВЛКСМ у м. Євпаторії висилити ОСОБА_1 разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_5 з вказаної квартири, а також зобов’язати передати їм ключі від квартири.

ОСОБА_3 свої вимоги щодо відшкодування витрат на утримання квартири  мотивує тим, що в період проживання ОСОБА_1 та її сина у належній їй квартирі створилася заборгованість по сплаті  необхідних платежів за користування квартирою та комунальні послуги. Вона сплатила борги, які утворила відповідачка. Заборгованість склала 6504,44 грн (за останніми уточненнями). Вважає вказані борги - матеріальною шкодою, з вини відповідачів  яку останні мають  сплатити в повному обсязі.

 У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 (яка також діяла як законний представник ОСОБА_5 О), її представник, підтримали свої вимоги, дали пояснення відповідні викладеному в позовній заяві просили задовольнити вимоги. Вимоги, що пред’явлені ОСОБА_2,  не визнали, вважають їх безпідставними, просили в  задоволенні цих вимог відмовити, оскільки перешкоди у користування квартирою вони не чинять, проживають в квартирі бо вселилися в неї як члени родини бувшого власника, що помер, і продовжують проживати законно, тимчасовими мешканцями не являються. Шкоду не завдають, оскільки тягар утримання житла мають нести власники, які з ними будь яких договорів не укладали та умови їхнього проживання як членів сім’ї  бувшого власника не змінювали.

Репіегняк ().()., представник відповідачів позовні вимоги ОСОБА_7 не визнали, вважають їх необґрунтованими та безпідставними, дали пояснення відповідно до яких вважають, що відповідачі за їхніми вимогами вселилися в квартиру хоча і при житті ОСОБА_4, але як тимчасові мешканці, оскільки не набули житлового сервітуту то мають бути виселеними, бо заважають користуватися квартирою новим володільцям, що прийняли квартиру у спадок після смерті батька та здавати її у найом іншим особам для  запобігання  особистих витрат на утримання майна. Вважали недоведеними вимоги  про встановлення факту проживання однією сім’єю ОСОБА_1 та їхнього батька ОСОБА_4 просили відмовити у їх задоволенні.   Їхні вимоги просили задовольнити у повному обсязі                                                                                                                            

З матеріалів справи виходить що 21.10.2005   року   помер   ОСОБА_8   (свідоцтво про смерть а.с.24).  

Після   його   смерті  відкрилась спадщина Спадкоємцями за законом, які успадкували майно після померлого ОСОБА_4 – є його  діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3О.(а.с.23.1 57,1 58), які стали власниками квартири АДРЕСА_5.

Позивачка      ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 - померлої дружини  ОСОБА_9  Вказані обставини визнані сторонами та відповідно ч. І ст.61 ЦК України не піддягають доказуванню.

Її матір стала проживати з ОСОБА_4 однією сім'єю з 1979 року,  з того часу ОСОБА_4  фактично замінив їй батька, він називав її дочкою, а вона його - батьком. Шлюб між матір’ю позивачки та вітчимом був зареєстрований 08.06.1985 р. ( свідоцтво про укладання шлюбу на а.с. 31 знизу) В жовтні 1985 року ОСОБА_6 отримала АДРЕСА_1 на склад сім'ї 3 особи: на себе, ОСОБА_4  - чоловік, та на  дочку ОСОБА_1 (свідоцтво про народження на а.с. 22 зверху), що підтверджується копією ордера  № 378 від 15.10.1985 року яка міститься на а.с. 29 зверху. В указаному складі сім'ї вони вселилися в цю квартиру і проживали там.    

Зазначені обставини не спростовують відповідачі за основним позовом, крім цього підтверджуються наведеними письмовими доказами та подякою батькам ОСОБА_6 ОСОБА_4 від 31.05.1982 р. за успішне навчання та зразкову поведінку їхньої доньки – ОСОБА_1, учениці 7-Б класу СШ№2 м. Євпаторії (а.с.10 зверху), аналогійною подякою на а.с. 11.

В 1990 р ОСОБА_1 виписалася від батьків і прописалася АДРЕСА_2. Там проживала з чоловіком (шлюб не був зареєстрований)  і сином - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження на а.с. 31 зверху), якого назвала на честь ОСОБА_4. Сашею. Зазначені обставини також не спростовуються відповідачами за основним позовом та підтверджуються копією паспорту позивачки (а.с. 25 зворотний бік),

 В 1995 р ОСОБА_1 пішла від чоловіка та  стала проживати з сином однією сім'єю з батьками - мамою ОСОБА_6 і вітчимом ОСОБА_4. АДРЕСА_3. Вони вели  спільне господарство, мали єдиний бюджет. Матір померла 16.XI.2000 р, ( свідоцтво про смерть на а.с.  23 зверху). Факт проживання ОСОБА_1 із сином  в квартирі ОСОБА_4 до смерті ОСОБА_6 не спростовується відповідачами за основним позовом.

 Після смерті матери ОСОБА_1 із сином як проживали до її смерті, так і залишилися проживати ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 Сімейні відносини продовжувалися: вони вели спільне господарство з ОСОБА_4  мали єдиний бюджет, спільно харчувалися, купляли продукти, оплачували комунальні послуги, разом  придбали меблі, відеотехніку. Крім того, навесні 2005 року  спільно почали ремонт АДРЕСА_4.

Зазначені обставини підтверджуються наступними письмовими доказами:

-  витягом з протоколу ВКК №68 від 11.04.2006 р. щодо стану здоров’я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3, учня школи №6 (а.с. 13 зверху) відповідно до якого він полягає на обліку у лікаря – пульманолога з 2003 року:

- подякою від 31.05.2001 р.  батькам та дідусю ОСОБА_10, учня 2-го класу А середньої школи №6 – ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за хороше виховання сина та онука (а.с.12 зверху),

- довідкою СШ  № 6 від 06.06.2006 р. про навчання ОСОБА_5 у 9-б класі даної школи яка є територіальним учбовим закладом за адресою АДРЕСА_6 (а.с. 14 знизу) ;

- відповіддю заступника головного лікаря КУ «МТМО» ОСОБА_13 №605 від 03.07.2006 р. на запит адвоката про зазначення на амбулаторній картці ОСОБА_1 адреси місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.29 знизу) ,

- товарним чеком від 21.01.2004 року, згідно якого ОСОБА_1 придбала м'який куток з доставкою на АДРЕСА_6 (а.с. 12 знизу ліворуч)

- товарним чеком  від 23.12.2004 р. на ім’я ОСОБА_1 з доставкою за цією ж адресою придбаного телевізору ( а.с.30)

- товарним рахунком від 06.05.2005 року про придбання будівельних матеріалів  ОСОБА_1  доставкою за адресою: м. Євпаторія, вул. 60 років ВЛКСМ, б. 2/112, кв. 98 (а.с. 13 знизу праворуч)

- актом від 18.12.2007 р, та актом  від 02.06.2006 р., складеними КП «Житловик-4» про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_7 з 1995 р. (а.с.263, 274-а відповідно)

    Також зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_14,ОСОБА_15, допитаними в судовому засіданні 11.01.2010 р, ОСОБА_16, допитаної в судовому засіданні 20.01.2010 р.

    За показаннями даних свідків ОСОБА_1 переїхала до квартири своєї матері та вітчима після  народження сина ОСОБА_5 та розірвання сімейних відношень із чоловіком приблизно  в середині 90_х років минулого сторіччя та проживає  у квартирі до теперішнього часу. Із вітчимом ОСОБА_4  вони проживали однією сім’єю як до смерті матері ОСОБА_6 яка настала у 2000 році так і після зазначеного часу. ОСОБА_4 ставився до ОСОБА_1 як до доньки, а о ОСОБА_5 к до рідного онука. Вони разом придбали меблі, робили ремонт, придбали продукти харчування за кошти сім’ї. ОСОБА_5 з першого класу пішов у шкоду за місцем проживання, тобто до СШ №6 та  не навчався у інших школах. Всі приймали їх як єдину сім’ю та не знали, що ОСОБА_4 є вітчимом для ОСОБА_1    

За згодою ОСОБА_5 він був допитаний як свідок  (відповідно до ст. ст. 62,63,182 ЦПК України) у судовому засіданні від 11.01.2010 р. За його показаннями  він разом із матір’ю ОСОБА_1  жив однією сім’єю із дідусем ОСОБА_4 у кв.98 буд.2/112 по вул.. 60 років ВЛКСМ в м. Євпаторії  до смерті останнього. Разом готували їжу, раділи та  допомагали один одному. В квартирі дідуся продовжують проживати і тепер.  Він навчається у школі за місцем проживання, тобто у школі №6, полягає на обліку у поліклініці також за своїм проживанням, тобто по вул.. 60 років ВЛКСМ.

Суд приймає показання свідків, оскільки вони узгоджуються із наданими письмовими доказами, зазначеними вище. Свідки повідомили джерела своєї інформованості та їх показання не викликають сумніву в правдивості. Показання є логічними та послідовними.

Крім наведеного, суд також враховує наступні обставини. в квітні 2005 року ОСОБА_4 отримав побутову травму , що підтверджується відповіддю головного лікаря КУ «МТМО» ОСОБА_17 за № 3220 від 18.12.2007 р. на запит адвоката (а.с.93)  ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5А  в період встановлення надавали йому допомогу фізично, підтримували морально, доглядали. Зазначене підтвердили  свідки, зазначені вище.

В жовтні 2005 року, ОСОБА_18 був госпіталізований в Євпаторійську міську лікарню №2, ОСОБА_1 оплачувала його лікування та утримання в цій лікарні, ща не заперечують відповідачі за основним позовом.  

Після смерті ОСОБА_4 всі клопоти щодо організації поховання та  інших  ритуалів з цим пов’язаних несла ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_19 взяв участь у спільних витратах, всі інші дії виконувала ОСОБА_1 Вважаючи ОСОБА_4 членом сім’ї , вона добилася його поховання поряд із своєю матірью і бабусею. Саме вона, як близька родичка, дочка, тобто член сім’ї померлого,  отримала в Ощадбанку і Євпаторійському міськвійськкоматі гроші на похорон ОСОБА_4

 Указані обставини підтверджуються свідоцтвом про поховання (а.с. 10 знизу), рахунками на оплату ритуальних послуг (а.с.19 знизу), довідкою №01-2286 від 24.10.2005 р. Головного санітарного лікаря (а.с.19 зверху), договором замовлення №669 на організацію та проведення поховання (а.с. 26), відміткою на свідоцтві про смерть ОСОБА_4 про отримання ОСОБА_1 грошей на його похорони (а.с.24).

Отже за аналізом встановлених обставин, перевірених наданими доказами, суд вважає  наявним факт сумісного проживання однією сім’єю ОСОБА_1 із її вітчимом ОСОБА_4 з 1995 року по 2000 р. у складі сім’ї чотири особи (ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5А.) та після смерті ОСОБА_6 яка настала 16.11.2000 р, до  дня смерті ОСОБА_4 у складі 3 осіб (ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5А.)

Достовірно встановлено, що в 1995 році ОСОБА_1 та ОСОБА_5А.(на той час малолітній) вселилися в квартиру №98 в б. 2/112 по вул.. 60 років ВЛКСМ в м. Євпаторії  як члени сім’ї ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та продовжували проживати як члени родини ОСОБА_4 після набуття ним права власності на квартиру 04.10.2001 р. (свідоцтво на а.с. 28). Тобто між ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яких ОСОБА_4 вважав  членами своєї сім’ї, склалися правовідносини, що регулюються ст. 64, 150, 156 Житлового кодексу України. Смерть ОСОБА_6 – рідної людини для всіх членів сім’ї об’єднала їх у турботі один про одного та не стала підставою для погіршення стосунків.  Після набуття ОСОБА_4 права власності на квартиру він  за склавшимся порядком користування житлом з членами сім’ї  надав їм фактично житловий сервітут, що відповідаю змісту прав передбачених ст. 405 ЦК України.

Наявність у ОСОБА_1 іншого житла не є підставою вважати її  вселення і проживання у квартирі батьків (наймачем якої до смерті була мати ОСОБА_1 – ОСОБА_6В.) та потім в квартирі вітчима, - незаконними.

За матеріалами справи не встановлено, що ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_5 були тимчасовими мешканцями тому правила  ст. 97, 98 Житлового кодексу України не можуть бути застосовані до виниклих правовідносин.

Згідно зі ст. ст.  403, 405, 406 Цивільного кодексу України,  виникле право користування  житлом  у членів сім’ї власника житла зберігається у тому числі при зміні власника.  Відповідно до умов ст. 406 ЦК України такий сервітут не припинений. ЯТа про припинення такого права користування житлом за даними правовими нормами вимоги не заявлені.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України  кожна особа має право в порядку, встановлену  цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам,права і свободи чи інтереси яких порушені,незнані або ос порені.

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.                

Судом були надані рівні права  сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази про об’єднання тривалий час  та тісний зв’язок між нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, наявність спільного інтересу, що ,крім наведеного вище, також  є  ознаками сім’ї. Надані докази з достовірністю свідчать про обґрунтованість її вимог , аналіз встановлених обставин  дає  можливість дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення її вимог про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_4 до його смерті.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не реалізували свої права та обов’язки, передбачені ЦПК України з цього приводу та не надали  доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог в заявлених межах та за тими правовими підставами, що зазначені ними в позовній заяві не довели своїх доводів в часині тимчасового характеру проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у квартирі ОСОБА_4 та проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за  іншою адресою , тобто за місцем знаходження належної ОСОБА_1 квартирі №2 в б11 по вул.. Казаса в м. Євпаторії.

Навпаки, всупереч обставинам викладеним ними в обґрунтування своїх вимог, вони надають пояснення про вселення ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_5 в квартиру ОСОБА_4 при його житті за його згодою та про постійну допомогу з боку ОСОБА_4 матеріально ОСОБА_1, що також підтверджує факт не відчуженості цих осіб, а ставлення один до одного як до членів однієї сім’ї. Більш того, до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пред’явлені вимоги ОСОБА_3 про відшкодування їй витрат пов’язаних з утриманням житла, тобто остання визнає факт проживання в квартирі відповідачів та зазначає про наявність обов’язку по оплаті  квартплати та комунальних послуг, який не виконується чим завдається шкода. Однак обов’язок щодо сплати витрат по утриманню житла та комунальних послуг  без додаткової угоди мають лише члени родини власника житла. З огляду на те, що будь-які угоди між сторонами відсутні з цього приводу, то фактично визнаються правовідносини які склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 при житті останнього  та саме обов’язок ОСОБА_1 сплачувати утримання житла та комунальних послуг випливає з  ч. 3 ст. 156 Житлового кодексу України, як у повнолітнього члена сім’ї .

Будь-які доказі в частині підтвердження вимог про навмисне перешкоджання користування квартирою та відмову віддати ключі від неї – суду не надані.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині  усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення ОСОБА_1 і її сина неповнолітнього ОСОБА_5

Щодо позовних вимог  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення витрат на утримання житла, суд вважає їх частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За встановленими обставинами ОСОБА_1 за умовами набутого сервітуту та з урахуванням положень ст. 156 ЖК України має обов’язок  брати участь у витратах по утриманню житла та сплаті комунальних послуг. Після смерті ОСОБА_4 та у зв’язку з цим зміною власника квартири, умови сервітуту у встановленому порядку не змінювалися, тобто обов’язок нести відповідні витрати у ОСОБА_1 залишився.

Цей обов’язок нею не виконаний, а тому власник квартири може вимагати відшкодування понесених витрат.

Власниками квартири АДРЕСА_5 відповідно до  свідоцтв про право власності в порядку спадкування є ОСОБА_2 та ОСОБА_3О.(а.с.23. 57, 58) у рівних частках.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України обов’язок утримувати майно покладений на власника  цього майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Оскільки власність є частковою, то відповідно до вимог ст. 360 Цивільного кодексу  співвласники зобов’язані брати участь у витратах на управління, утримання і зберігання спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами по зобов’язанням, пов’язаним зі спільним майном, - відповідно до частки кожного в праві спільної часткової власності.

Отже, тягар утримання квартири лежить на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках.

Будь-які докази на підтвердження наявності інших умов щодо утримання майна та звільнення від таких витрат ОСОБА_2 – суду не надані бо відсутні.

ОСОБА_3 витратила на утримання квартири та сплату комунальних платежів (з урахуванням витрат які понесла ОСОБА_1В.) – 6504,44 грн, що підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме платіжними документами – квитанціями.

Зазначені витрати не відповідають частці ОСОБА_3 у власності та складають не Ѕ, а понесені в цілому.

Отже, Ѕ частка цих витрат має бути покладена на другого співвласника -  ОСОБА_19, який має обов’язок утримувати майно та не бере в цьому участь.

Частка витрат які приходяться на частку в майні ОСОБА_3 складає - 3252,22 грн.

Враховуючи, що обов’язок брати участь  у витратах на утримання майна та сплату комунальних послуг відповідно до ст. 156 ЖК України також покладений і на ОСОБА_1, та  вона не звільнена від нього, умови сервітуту не змінені, суд вважає доцільним відшкодувати за її рахунок витрати ОСОБА_3

Достовірно встановлено, що ОСОБА_1 проводила неналежні платежі , а останнім часом зовсім припинила брати участь у витратах на утримання майна та сплаті комунальних послуг. Житлом фактично користується вона та її неповнолітній син ОСОБА_5 Власники квартири в ній не проживають. Отже, вимоги щодо  компенсування понесених витрат власником ОСОБА_3 та в частці відповідній її частці в спільному майні – є справедливими і відповідають змісту ст. 322, 403,405,406 Цивільного кодексу України і ст. 156 Житлового кодексу України.

Вимоги щодо компенсування іншої Ѕ частки таких витрат мають бути направлені ОСОБА_20 та пред’явлені ОСОБА_1 необґрунтовано.

Стосовно вимог направлених ОСОБА_21 та С.О. до відповідача ОСОБА_5 слід зауважити наступне.

ОСОБА_5 є особою неповнолітньою, народився 24.07.1992 р. Згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України він має неповну цивільну дієздатність. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи передбачена ст. 33 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої неповнолітня особа несе особисту відповідальність  за порушення договору, укладеного ним самостійно в відповідності до зкону, за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновителів) попечителів, а також за  шкоду, завдану ним іншій особі, відповідно до вимог ст. 1179 Цивільного кодексу України.

За встановленими обставинами справи  ОСОБА_5 не може бути самостійним відповідачем. Його інтереси забезпечені законним представником – матір’ю ОСОБА_1 Отже в задоволенні позовних вимог направлених особисто ОСОБА_5 слід відмовити, бо він не може нести відповідальність за ними.

Таким чином за встановленими обставинами, перевіреними наданими належними та допустимими доказами суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_3 на наявність правових підстав дя їхнього часткового задоволення.

Судові витрати  понесені сторонами у справі підлягають розподілу згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст. 3, 11-16, 22, 387, 403, 405, 406, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 98-99, 170 Житлового кодексу України, керуючись ст. 9- 11, 57-61, 88, 209, 212, 214-215, 218, 256-259  Цивільного процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_4 – задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1  однією сім’єю з ОСОБА_4 з 1995 р. по день смерті останнього яка настала 21.10.2005 р.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про  відшкодування витрат на утримання квартири – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат по утриманню квартири -  3252,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8,5 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір – 32,52 грн.

В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення, а також в решті частини позову  про відшкодування витрат на утримання квартири – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та подачею після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

    СУДДЯ                                                           І.О. ЗАХАРОВА