Справа № 2-40/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2010 року. Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого судді Панченко О.І.
при секретарі: Воробйовій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Перша Феодосійська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним і визнання права власності на спадкове майно, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним і визнанні права власності.
Вимоги мотивовані тим, що 12 листопада 2005 року помер її брат ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить ? частки квартири АДРЕСА_1. При зверненні в нотаріальну контору за отрманням свідоцтва про право на спадщину, їй стало відомо, що 26 вересня 2005 року приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 був посвідчений заповіт, за який він ? частку будинку по вул. Народна, 8 м. Феодосмії заповів відповідачеві ОСОБА_2 Просила визнати заповіт недійсним з тих підстав, що на дату посвідчення заповіту, за станом здоров'я її брат ОСОБА_3 не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, а також з тих підстав, що підпис в заповіті виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.
Відповідач позов не визнала та пояснила, що вона знала ОСОБА_3 з дитинства і допомагала йому, а також за його дорученням в 2003, 2004 році отримувала пенсію. Оскільки з 1996 року сестра ОСОБА_3 - відповідач ОСОБА_1 його не провідувала, то за наполяганням ОСОБА_3 нею був викликаний нотаріус ОСОБА_4, після бесіди ОСОБА_3 з нотаріусом був складений заповіт, який був підписаний особисто ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_3 на час складання заповіту був дієздатним, заповіт був складений за його ініциативую і ним був підписаний, то просила в задоволенні позову про визнання заповіту недійсним, відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків – лікарів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідків - сусідів та знайомих ОСОБА_3: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, приватного нотаріуса ОСОБА_4 і дослідивши матеріали справи знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів.
Судом встановлені наступні факти, та відповідні їм правовідносини.
12 листопада 2005 року помер рідний брат позивача ОСОБА_3 і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить частка домоволодіння № 8 по вул.. Народна м. Феодосії – ? частки квартири АДРЕСА_2 ( а.с. 25-26, 31-34,66). З заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 звернулася сестра спадкодавця – позивач ОСОБА_1, а відповідач ОСОБА_21 звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом, який був посвідчений 26 вересня 2005 року приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_4 року за реєстром № 1815 ( а.с. 72).
Відповідно до ст.. 1247 ЦК України бути особисто підписаний заповідачем, а якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України.
Судом встановлено, що заповіт був підписаний ОСОБА_3 вдома, за адресою: м. Феодосія, вул. Народна, 8 в присутності приватного нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_4, що підтверджується показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_4
Доводи позивача, та представника позивача ОСОБА_22 в судовому засіданні про те, що спадкодавець ОСОБА_3 був неграмотним і не міг підписати заповіт, також застережуються довіренностю, наданою позивачем і посвідченою державним нотаріусом Феодосійської державної нотаріальної контори 17 серпня 1995 року і якою спадкодавець уповноважував позивача керувати та розпоряджатися його майном.
Судом також була призначена судова почеркознавча експертиза, за висновком якої, експертом відповідь на питання - ОСОБА_3 чи іншою особою виконаний рукописний запис в заповіті від 26.09.2005 року – не була надана через малий об'єм порівнювального матеріалу ( а.с. 203-206), при цьому, при низький вироблюваності почерку, при порівнюваності підпису в заповіті і в зразках, було встановлено співпадання по вісьми варіатах, при наявності лише пяти розрізностей. Враховуючи вищенаведене, а саме кількість варіантів співпадання, дату підписання заповіту 26.09.2005 року, стан фізичного здоров'я на час складання заповіту і дату підпису в порівнувальному зразку – 17.08.1995 рік, тобто різницю в десять років, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказів підписання заповіту не спадкодавцем ОСОБА_3, а іншою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Судом по справі була призначена посмертна судово- психіатрична експертиза, згідно висновку якої, через відсутність в медичній документації опису психічного стану ОСОБА_3 а також важку соматичну заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання і має
патологію, експертами не був наданий висновок на питання, в якому стані знаходився ОСОБА_3 на час складання заповіту і чи міг він розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Враховуючи те, що експерти не підтвердили доводи позивача про те, що ОСОБА_3 на час складання заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, при цьому свідки, які були допитані, як за клопотанням позивача так і за клопотанням відповідача, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, в судовому засіданні пояснювали, що приблизно за дві неділі до смерті стан здоров’я ОСОБА_3 погіршився, а в жовтні 2005 року він сам виходив на подвір’я, розмовляв із ними і відхилень в його психічному стані ніким із них не було відмічено, приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснювала, що вона наодинці спілкувалась з ОСОБА_3 і сумнівів у неї щодо його психологічного стану не виникло, свідки – медичні працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні також не дали показань, що на час складання заповіту 25 серпня 2005 року ОСОБА_3 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, при тому, що в записах медичної карти мається запис від 30 вересня 2005 року, тобто після посвідчення заповіту, про те, що хворий ОСОБА_3 30 вересня 2005 року відмічав погіршення його стану здоров’я, то суд приходить до висновку, що позивачем також не надано суду доказів того, що на час складання заповіту ОСОБА_3, за станом свого здоров’я не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстав для визнання заповіту недійсний, не мається, а тому в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15,203,207,215, 225, 1233,1234,1247,1248,1257 ЦК України, суд
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним і визнання права власності на спадкове майно відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя