Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа № 2-а-326/10/1512 p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 р. Київський районний суд м. Одеси

у складі: Головуючого        - судді Гаращенко Д.Р.

При секретарі        -        Сініциної Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одесі про визнання відмови безпідставною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить поновити строк звернення до суду, визнати безпідставною відмову відповідача у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси нарахувати та виплатити позивачу як „дитині війни" щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по грудень 2008 року в розмірі 3900 грн., а також здійснити перерахунок пенсії з 1 січня 2009 р.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги та наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. До суду були надані письмові заперечення, згідно з якими відповідач позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився 26.01.42 p., є громадянинкою України, та згідно із ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" набула статусу „дитина війни".

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України „Про соціальний захист дітей війни"

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст. 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядок виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично не були запроваджені, а тому вимоги позивача щодо стягнення за 2006 рік не можуть підлягати задоволенню.

Згідно із ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону), визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 р. № 6-рн/2007, положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На підставі пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, з 09.07.07 р. - дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, вищевказані норми Закону України ,.Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже, з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України 6 Київському районі м. Одесі вказане підвищення позивачеві за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. в межах бюджетного року не перераховано і не виплачувалось.

Згідно з п. 41 розділу 11 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 p., внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких „дітям війни" (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Вказані зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу II Закону України від 28.12.07 р. „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Проте відповідач, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 22.05.08 р. у 2008 році здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії на підставі п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08 p., згідно з яким „дітям війни" (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн.

Враховуючи викладене, позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. та з 22 травня 2008р., оскільки з 22 травня 2008 р. діють положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Оскільки законодавством не визначене питання щодо величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особа, яким надано статус «дитина війни» суд, керуючись принципом законності, вважає за необхідне при вирішенні даної справи застосувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону) у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг із коштів Пенсійного фонду. Так, відповідно до ч.І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги за 2007 р. та 2008 p., оскільки положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними на підставі рішень Конституційного Суду України від 09.07.07 р. та 22.05.08 p., отже з цього часу дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було відновлено.

Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08 p., на яку посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень щодо виплати позивачу державної соціальної допомоги у 2008 році в обмеженому розмірі також не може бути прийнято до уваги, оскільки Постанову засновано на п. 41 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік, внесення змін до деяких законодавчих актів України" який вже на час прийняття Постанови № 530, було визнано неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.05.08 р.

Також, суд не погоджується з запереченнями відповідача в частині пропуску позивачем строку для звернення з позовом до суду, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами, а для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими Законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, суд застосовує положення ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з яким, суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати здійснюється згідно із Законом.

Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування, перерахування пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, у даному випадку - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одесі".

Крім того, згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. З Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 21 та 22 Конституції України, закріплює, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуженню.

У ст. 64 Конституції України, чітко вказані умови, при яких права громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Керуючись: ст.ст. З, 8, 21, 22, 64, 152 Конституції України, ст.ст. 6-14, 17, 19, 71, 99, 128, 159 - 163,167, 185, 186, 254 КАС України, ст. ст. 1,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст. 28,46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії", -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одесі про визнання відмови безпідставною, зобов'язання вчинити дії — задовольнити частково.

Визнати безпідставною відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одесі у виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.07 р. по 31.12.07, та з 22.05.08 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одесі нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як „дитині війни" підвищення до пенсії у розмірі 30 мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.07 р. по 31.12.07р.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одесі здійснити з 21 травня 2008 року перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як „дитині війни" у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру мінімально: пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В решті вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви і одночасно направлення копії апеляційної скарги до апеляційного Адміністративного суду Одеської області, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Головуючий:                                                        Д.Р.Гаращенко