Київський районний суд м. Одеси
м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43
Справа № 2-А-1000/10/1512 місто Одеса
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2010 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого - судді Непоради М.П.
при секретарі - ЯіцькоїА.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС 1-го взводу ВДАІ м. Одеси ОСОБА_2, УДАІ ГУМВС України в Одеської області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати постанову ВН № 191347 від 01.05.2010 року недійсною, скасувати її, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач до судового засідання не з'явився, проте від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі. Також, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, належним чином сповіщався про час та місце слухання справи, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило
Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 01 травня 2010 року інспектором ДПС 1-го взводу ВДАІ м. Одеси ОСОБА_3 відносно позивача, було винесено постанову серії ВН № 191347 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що 01.05.2010 в місті Одесі о 15.45 год. позивач керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вулиці 10 Квітня, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зупинився та не надав перевагу пішоходам, які переходили проїжджу частину на пішохідному переході, чим порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху.
Вищевказаною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень.
Дослідженням матеріалів справи у судовому засіданні було встановлено, що данні обставини не відповідають дійсності, та не підтверджуються жодним доказом по справі.
Оскільки, у працівника ДАІ не було жодних правових підстав притягати позивача до відповідальності, в зв'язку з відсутністю будь-яких доказів в справі, які б на його думку, свідчили б про наявність в інкримінованих йому діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, до неї не додано жодних матеріалів, підтверджуючих вину позивача, крім того в протоколі позивач вказав що винним себе не вважає, оскільки проїжджав перехрестя в той час, коли пішоходи знаходились на тротуарі, тому переконавшись, що вони не мають наміру переходити проїжджу частину, продовжив рух.
При винесені постанови порушено принцип верховенства права, а саме законні права та інтереси особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Під час розгляду постанови не забезпечено право особи, висловлювати свої думки з приводу притягнення його до відповідальності, заявляти клопотання та надавати докази, чим допущено порушення вимог ч. 1. ст. 268 КУпАП.
Відповідно до ст. ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Так, враховуючи вищевикладене, та з копій постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Відповідачу по справі надавалась можливість заперечувати, спростувати доводи позивача, надавати докази своєї незгоди, але він за власним бажанням не скористувався своїм процесуальним правом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення інспектор ДАІ допустив неповноту і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно не дав їм належної оцінки, відсутні будь-які законні підстави для притягнення позивача до відповідальності передбаченої КУпАП внаслідок чого передчасно зробив висновок про накладання на позивача адміністративного стягнення вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Суд, враховуючи всі обставини по справі, наявні в справі матеріали, вважає, що в діях позивача не мало місце порушення вимог ПДР.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України відповідач не виконав зобов'язання щодо доказування правомірності оскаржених дій по справі, не надав будь - яких доказів в спростування доводів позивача.
Таким чином, суд вважає, що саме відповідач повинен був довести суду докази, якими підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму ВС № 14 від 24 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух", контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить УДАІ ГУМВС України в Херсонській області). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ". Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7 наказу МВС України від 27.03.2009 року № 111 „Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України" працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави, та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.
В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та ін.).
В Україні діє принцип верховенства права.
Судове рішення (постанова) є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У рішенні суду (постанові) повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судове рішення (постанова) по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.
Відповідно до п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення відповідач так і не надав суду інших фактичних доказів факту скоєння позивачем проступку, за який передбачена адміністративна відповідальність. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідач не долучив письмові пояснення свідків правопорушення, виходячи з тексту копії протоколу суд не вбачає наявності доказів того, що позивачу були роз'яснені права відповідно до статті 268 КУпАП, зокрема право знайомитись з
матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, а при розгляді справи користуватись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги чи за дорученням юридичної особи.
На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
Керуючись ст.ст. 71, 159, 161, 162, 163 КАС України, ст. 14-1, 251,268, 283, 284, 288, 289, 293 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС 1-го взводу ВДАІ м. Одеси ОСОБА_2, УДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення недійсною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати недійсною та скасувати постанову серії ВН № 191347 від 01.05.2010 року інспектора ДПС 1-го взводу ВДАІ м. Одеси ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КПАП України - штрафу в розмірі 255 гривен, провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили піс Закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляд не оскарження не було подано.
Головуючий М.П. Непорада