ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" червня 2006 р. | Справа № 15/552/05 |
м . Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін в судовому засіданні 13.06.2006р.
від позивача: не з’явились;
від відповідача: Слєсаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Елькатро”
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 13.03.2006 р.
у справі № 15/552/05
за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ Фірма „Елькатро”
про стягнення штрафних санкцій
Розгляд справи згідно із приписами п. 6 Розділу VІІ та п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із приписами ст. 160 КАС України у судовому засіданні 13.06.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В грудні 2005 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ Фірма „Елькатро” штрафні санкції у розмірі 3143,75 грн. за нестворені у 2004 році робочі місця для інвалідів.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006р. по справі №15/552/05 А (суддя Середа О.Ф.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ Фірма „Елькатро” на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штраф у розмірі 3143,75 грн., держмито в сумі 102 грн. та 118 грн. судових витрат на ІТЗ судового процесу.
Постанова суду вмотивована тим, що відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року для підприємств, об’єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих.
За змістом статті 20 цього Закону саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Стягнення штрафу за не створення робочих місць для інвалідів передбачено пунктом 3 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ТОВ „Елькатро” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду по справі № 15/552/05 від 13.03.2006р., прийняти рішення, яким позивачу в позові відмовити.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ТОВ „Елькатро” є платником єдиного податку, тому відповідно до ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” платники єдиного податку не є платниками збору до Фонду соціального захисту інвалідів України.
Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови не прийнята до уваги ст. 250 Господарського кодексу України.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Вважає постанову місцевого господарського суду законною, прийнятою у відповідності з нормами чинного законодавства та правильно встановленими фактичними обставинами справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому та на який законодавством покладено ряд обов’язків, зокрема, по стягненню в судовому порядку в установлений термін штрафних санкцій за не працевлаштування інвалідів.
Санкції, передбачені ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 20 ГК України, які згідно із приписами п. 4 ст. 217 останнього застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Пунктом 2 ст. 238 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, в даному випадку –Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 239, п. 1 ст. 241 ГК України органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання такий вид адміністративно-господарських санкцій як адміністративно-господарський штраф, під яким слід розуміти грошову суму, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, за даними наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік на підприємстві інваліди не працювали, відповідач до центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів не звертався стосовно працевлаштування інвалідів.
Матеріалами справи підтверджується порушення товариством п.п. 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами), а саме: відповідач не надавав місцевому центру зайнятості в 2004 році інформацію про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів.
Так, пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно із приписами п. 14 названого Положення підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Відтак, ТОВ „Елькатро” не виконано обов’язки, покладені на нього вимогами Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ, та не працевлаштувало інвалідів, у зв’язку з чим Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано на підставі ст. 20 зазначеного Закону України штрафні санкції у сумі 3143,75 грн.
Однак, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із приписами ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У відповідності із приписами п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1767, товариство у даному випадку повинно було самостійно сплатити штрафні санкції за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році до 15.04.2005 р., що зроблено не було.
Отже, починаючи із вказаної дати, з урахуванням відомостей, зазначених у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, у відділення Фонду виникло право щодо застосування штрафних санкцій до ТОВ „Елькатро”, передбачених ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, та стягнення суми штрафу в судовому порядку.
Позов про стягнення з відповідача по даній справі заявлено 26.12.2005 р., тобто із пропуском шестимісячного строку застосування адміністративно-господарського штрафу, встановленого ст. 250 ГК України, у зв’язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ТОВ „Елькатро” 3143,75 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.
З огляду на викладене, судова колегія не погоджується із позицією місцевого господарського суду стосовно встановлення законодавцем річного терміну для застосування адміністративно-господарських штрафів, оскільки зі змісту ст. 250 ГК України чітко вбачається можливість застосування до суб’єкта господарювання адміністративно-господарського штрафу протягом шести місяців з дня виявлення порушення, проте наведений строк не може виходити за межі річного терміну з дня порушення суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Посилання скаржника як на підставу звільнення його від сплати штрафу на те, що він є платником єдиного податку, не заслуговує на увагу, оскільки Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” не містить в собі норм щодо звільнення платників єдиного податку від обов’язку по створенню робочих місць для інвалідів відповідно до встановленого ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу.
За таких обставин постанова господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 р. підлягає скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ТОВ „Елькатро” задовольнити, постанову господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 р. по справі № 15/552/05 - скасувати.
У позові Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елькатро” про стягнення 3143,75 грн. – відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення.
Право, порядок та строк касаційного оскарження передбачені ст. ст. 13, 211, 212 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 15.06.2006 р.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк