Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

справа 2-а-296\10\1512

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року

Київський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

Головуючого - судді Непоради М. П.

при секретарі - Єрьоменко Л. В., Яіцької А.І.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №1. адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України у Приморському районі міста ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення невиплаченої пенсії, зобов'язання встановити пенсію та здійснити перерахунок пенсії, зобов'язання збільшити розмір пенсії, про зобов'язання виплатити компенсацію за частину втраченої пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Приморському районі міста ОСОБА_1.

У процесі судового розгляду справи позивач уточнив заявлені позовні вимоги, просив визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси стосовно перерахунку пенсії та виплати частини пенсії: зобов'язати Управління пенсійного фонду у Приморському районі міста ОСОБА_1 перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з 01.12.2005 з урахуванням страхового (Трудового) стажу станом на 01.12.2005 року у розмірі 44 роки та 3 місяці, та з урахуванням заробітку за період з липня 1994 року по червень 1999 року включно, згідно довідки від 20.06.2005 року про заробіток, яка видана МПП «Альтаір-Атаргатіс»; зобов'язати Управління пенсійного фонду у Приморському районі міста ОСОБА_1 збільшити розмір виплачуваної пенсії позивачу з 01.01.2006 року на 30% від мінімальної пенсії за віком; стягнути з Управління пенсійного фонду у Приморському районі міста ОСОБА_1 на користь позивача 12271,01 грн. - частину невиплаченої пенсії за період з 01.12.2005 по 31.12.2007 року; зобов'язати Управління пенсійного фонду у Приморському районі міста ОСОБА_1 виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати; стягнути з Управління пенсійного фонду у Приморському районі міста ОСОБА_1 судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позивача, просив їх задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених в уточнення до позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає його безпідставним та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Заслухавши думку, доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або

тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 55 Конституції України гарантований судовий захист прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина. її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 159 КАС України рішення суду є законним тоді, коли суд, ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обгрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому.

18.11.2005 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 20.06.2005 за період роботи в МПП «Альтаїр- Атаргатіс» за період з 01.07.1994 по 30.06.1999 року.

16.12.2005 рішенням № 380 відповідачем було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з підстав надання завідомо неправдивих даних про період роботи з 07.06.1994 по 31.12.2003 і даних довідки по заробітній платі від 20.06.2005 /т. І.а. с. 184/.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними оскільки, на думку позивача, нормою статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені вичерпні підстави для здійснення перерахунку призначених до виплати пенсій, в тому числі на підставі поданих документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що виниклі між сторонами правовідносини з питання перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік стаж, заробіток та інших, наявних на ча перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на ча перерахунку.

Відповідно до статті 99 Закону України «Про пенсійне забезпечення» перерахунок пенсій, призначених за раніше діючим законодавством, провадиться із середньомісячного заробітку за останніх 24 або будь - які 60 місяців, перед призначенням пенсії, або перед введенням в дію цього Закону, або з заробітку, з якого було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними у пенсійній справі.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавцем визначені наступні поняття:

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

Умови та порядок обчислення страхового стажу у солідарній системі, умови призначення та розмір пенсії за віком встановлюються нормами статей 24-29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунку та виплати пенсії визначений розділом VI Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку ( виплат, доходу).

Отже, з наведених норм Закону вбачається, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата, з якої фактично сплачені страхові внески (збор) до органів пенсійного фонду.

Відповідно довідки № 6542 від 14.12.2005 Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси розмір фонду заробітної плати по МПП «Альтаір - Атаргатіс» встановив: за 1994 рік -0.00 грн.; за 1995 рік - 0,00 грн.; за грудень 1996 року - 228.00 гри.; за грудень 1997 року - 130,00 грн.; поквартально по 130,00 грн. за 1998 рік; за червень 1999 року - 130,00 грн. /т. 1. а. с. 178/.

Відповідно довідки № 6516/06 від 14.12.2005 Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси позивачка відсутня в списках працюючих МПП «Альтаір - атаргатіс» /а. с. 180/.

Крім того, факт несвоєчасного нарахування та невиплати страхових внесків до органів пенсійного фонду України за попередні роки підтверджується розрахунком страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування що підлягають оплаті МПП «Альтаір- атаргатіс» за квітень 2006 року /т. 1 а. с. 220/.

Також, відповідно до річних звітів про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду за 1994 -1999 роки поданих до органів Пенсійного фонду України МПП «Альтаір- Атаргатіс» не вбачається підтвердження факту оплати страхових внесків до органів пенсійного фонду /т. 1. а. с. 194-207/.

Таким чином суд приходить до висновку про правомірність відмови у перерахунку позивачу пенсії з боку Управління пенсійного фонду у Приморському районі міста ОСОБА_1.

З тих же підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 12271,01 грн. - частини невиплаченої пенсії за період з 01.12.2005 року по 31.12.2007 року.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині підвищення на 30% розміру виплачуваної пенсії від мінімальної пенсії за віком виходячи з наступного.

Позивач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії збільшуються на 30% від мінімальної пенсії за віком. Позивач посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України.

В свою чергу відповідач вважає вимоги позивача в цій частині безпідставними, оскільки позивачу фактично виплачується пенсія яка збільшена на 10% від прожиткового мінімуму встановленого для непрацездатних осіб.

Встановивши виникли правовідносини в цій частині позовних вимог суд звертається до положень діючого законодавства, яким ці правовідносини врегульовані.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлюється щорічно відповідним Законом України «Про Державний бюджет України».

Таким чином, суд вважає в цій частині позовні вимоги необгрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов'язання Управління пенсійного фонду у Приморському районі міста ОСОБА_1 виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати виходячи з наступного:

Відповідно до статті 1 Закон) України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Нормою статті 3 України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачений порядок обчислення компенсації, розмір якої залежить з урахуванням нарахованого, але не виплаченого доходу громадян.

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком.

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд не вбачає порушень в діях Управління пенсійного фонду України у Приморському районі міста ОСОБА_1 пов'язаних з відмовою у нарахуванні та виплати підвищеної пенсії позивачу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 46, 55 Конституції України, ст. ст. 1, 66, 81, 87, 98, 99, 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 24-29, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 4. 6, 8. 13, 18, 159, 162,167, 185,186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною, стягнення невиплаченої пенсії, зобов'язання встановити пенсію та здійснити перерахунок пенсії, зобов'язання збільшити розмір пенсії, про зобов'язання виплатити компенсацію за частину втраченої пенсії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий                Непорада М. П.