Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа № 2-А-322/10/1512

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2010 р.        Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судці Гаращенка Д. Р.

При секретарі - Сініціній Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу ВДАІ м. Одеси при ВДАІ ГУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_2 про визнання нечинною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати нечинною та скасувати постанову серії ВН № 177848 по справі про адміністративне правопорушення, яка була винесена 11 червня 2009 р. інспектором Затока О. П.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та пояснив, що відповідач зазначив в оскаржуваній постанові, що позивач здійснив виїзд та проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, але докази такого порушенні відсутні, це не відповідає дійсності, оскільки позивач почав перетинання перехрестя на дозволений зелений сигнал світлофору, а закінчив на червоний, що дозволено правилами дорожнього руху. З цих підстав вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КпАП України, у зв'язку з чим є підстави для визнання оскаржуваної постанови нечинної.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. До суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач просив в задоволенні позову відмовити, та закрити провадження по справі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі обставини та правовідносини:

11 червня 2009 р. Постановою ВН 177848 по справі про адміністративне правопорушення, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України.

Як зазначив в постанові інспектор, 11 червня 2009 р. о 12 годині 05 хвилин позивач керував автомобілем НОМЕР_1 по вул. Комарова в м. Одеса, здійснив виїзд та проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим допустив порушення п. 8.7.3 ПДР України. Порушення зафіксовано на відеокамеру, марка якої в протоколі не зазначена.

23 вересня 2009 р. судом було винесено ухвалу про витребування доказів, а саме - зобов'язання відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території обласного центру м. Одеси при ВДАІ ГУ МВС України в Одеській області відеозапис адміністративного правопорушення, який було зроблено за допомогою відеокамери 11 червня 2009 р. (протокол від 11.06.09 р. відносно ОСОБА_1 В.), та надати інформацію щодо відеокамери, на яку було зроблено відеозапис правопорушення. Двічі ця ухвала направлялась до відділення ДАІ, але ані відеозапис, ані інформація про відеокамеру суду не були надані.

Правовідносини між сторонами регулюються КпАП України, КАС України та Правилами Дорожнього Руху (ПДР), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (з наступними змінами).

Відповідно до частини другої ст. 71 КАС України „В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Відповідач має довести суду правомірність притягнення позивача до' адміністративної відповідальності і навести суду докази, якими підтверджується факт скоєння ним адміністративного правопорушення.

В зв'язку з ненаданням суду витребуваних доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення, суд досліджує копії протоколу про адміністративне правопорушення серія від 11 червня 2010 р. та постанови ВН 177848 від 11 червня 2010 р., | надані позивачем.

Відповідачем не надано суду відповідних доказів, який би свідчив про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності і про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України.

Частина друга ст. 122 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність / за «Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, ...проїзд на заборонний сигнал світлофора...». Як зазначено в оскаржуваної постанові, позивач здійснив виїзд та проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим допустив порушення п. 8.7.3 ПДР України.

П. 8.7.3. ПДР зазначає, що «Сигнали світлофора мають такі значення: а) зелений дозволяє рух; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух». Але позивач здійснював рух керуючись сигналами світлофора при перетинанні перехрестя, тому для оцінки наявності чи відсутністю ознаки в діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, необхідно надати правову оцінку діям водія на предмет виконання вимог п. 16.5 та 16.8 ПДР.

Згідно п. 16.5 ПДР „У разі подання сигналу'регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід ". Відповідно до п. 16.8 ПДР „Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді ". Тобто після початку перетинання перехрестя на зелений сигнал світлофору, виїхавши на перехрещення доріг Комарова та ОСОБА_3, позивач був зобов'язаний продовжити рух незалежно від сигналу світлофору. Таким чином, позивач здійснив перетинання перехрестя в суворій відповідності з вимогами ПДР - правил перетинання регульованих перехресть.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деяк: злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови иь- відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КпАП України. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушення. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивачем були надані пояснення, згідно яких він не згоден з тим, що він здійснив перетинання перехрестя на заборонений сигнал світлофору. Але не зважаючи на те, що відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові прийнятій відповідачем не наведено будь-якої оцінки вказаного доказу.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 прояснила суду, що знаходилась в автомобілі, яким керував позивач при перетинанні ним перехрестя та зупинки відповідачем. Під час перетинання перехрестя позивач почав перетинання перехрестя на зелений сигнал світлофору, надав дорогу транспортним засобам, що завершували рух через перехрестя, після чого закінчив перетинання перехрестя при ввімкнутому червоному сигналі світлофору. Після завершення перетинання перехрестя був зупинений відповідачем.

За таких обставин судом встановлено, що позивач здійснив перетинання перехрестя в суворій відповідності з п. 16.5, 16.8 ПДР, не порушивши при цьому п. 8.7.3 ПДР, оскільки почав перетинання при зеленому сигналі світлофору, який дозволяє рух. Будь яких доказів того, що позивач почав перетинання перехрестя на заборонений сигнал світлофору, або здійснив будь - яке інше порушення правил проїзду перехресть відповідачем не надано, що свідчить про відсутність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, у зв'язку з чим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є нечинною, вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 71, 159, 161 - 163 КАС України, ст. 151, 283, 284, 288, 289 КпАП України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу ВДАІ м. Одеси при ВДАІ ГУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_2 про визнання нечинною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати нечинною Постанову ВН 177848 від 11 червня 2010 р по справі про адміністративне правопорушення винесену інспектором ДПС взводу ВДАІ м. Одеси при ВДАІ ГУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_2.

Скасувати постанову ВН 177848 від 11 червня 2010 р по справі про адміністративне правопорушення винесену інспектором ДПС взводу ВДАІ м. Одеси при ВДАІ ГУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_2 і закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського Апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне ос^рження з направленням її копії до апеляційного суду.

Головуючий