Київський районний суд м. Одеси
м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43
Справа №2-а-761/10/1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Гаращенко Д.Р.
При секретарі - Фефеловій М.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить визнати протиправними дії відповідача з відмови у здійсненні йому щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 2- ї групи та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів війни 2- ї групи: за період з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року виходячи з розміру 350 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, а з 01.01.2006 року у розмірі 1 162, 00 грн. та сплатити недоплачену суму пенсії.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Б № 030805.
Основні положення щодо правового статусу ветеранів війни-інвалідів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій, визначаються Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України № 458 від 23.11.1995 року „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (який був чинним до 01 січня 2006 р.) «...ветеранам війни-інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: інваліду війни 2-ої групи - на 350 % мінімальної пенсії за віком».
Також ст. 25 Закону України(у редакції Закону від 25.03.1996 року) «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії інвалідів війни І групи підвищуються на 350 % мінімальної пенсії за віком
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
На підставі ч. З ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення позивачу до пенсії як інваліду війни І групи, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
З 2000 року щорічно затверджувався прожитковий мінімум Законами України «Про затвердження прожиткового мінімуму...», однак, як встановлено у судовому засіданні, підвищення до пенсії позивачу з 01.01.2000 року здійснювалася виходячи з величини мінімальної пенсії за віком, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №831 - у розмірі 16, 62 грн., а з 01.01.2002 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 у розмірі 19,91 грн., що значно звужувало права позивача.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5.10.2005р. №2939-ІУ. який набрав чинності з 01.01.2006 року, внесено зміни до ч.4 ст.13 Закону, яка викладена в новій редакції: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На підставі ст. 22 Конституції України позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком і після 01 січня 2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 16 лютого 2010 року
На підставі ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи те, що представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пропущення позивачем річного строку звернення суду, права позивача підлягають захисту з 16 лютого 2009 року.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на ч. 2 ст. 87, Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь- яким строком, оскільки положення вказаного Закону застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України здійснює функції щодо призначення(перерахування) та виплати пенсій на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на підставі ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного Фонду України функцій з призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02.11.2006 року, починаючи з 01.01.2007 року.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 30.03.2007 року № 21-46-139 Пенсійний фонд України, на який у 2007 році покладено функції щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення не є правонаступником Міністерства оборони України та не несе відповідальності за неправомірні дії чи бездіяльність зазначених органів.
Таким чином, на підставі ст. 22 Конституції України позивач з 16.02.2009 року має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.02.2009 року підвищення позивачу до пенсії мало складати 1 743 грн., з 01.11.2009 року - 2 005, 5 грн., 01.01.2010 року - 2 432 грн.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач заявляє вимоги про перерахунок йому раніше призначеної пенсії з урахуванням підвищення до пенсії з 01.01.2006 року у розмірі 1162 грн. (350 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого у 2005 році).
Таким чином, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням підвищення до пенсії інваліду війни II групи за період з 16 лютого 2009 року у розмірі 1162 грн.
Враховуючи те, що згідно з матеріалами справи позивач письмово звертався до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії, однак листом від 11.12.2009 року отримав відмову, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 2-ї групи починаючи з 16 лютого 2009 року є протиправними.
Керуючись, ст.ст. 6-14, 99, 100, 159 -163, 167 КАС України, ст. 22 Конституції України, ст.25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 2-ї групи починаючи з 16 лютого 2009 року протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячного підвищення до пенсії для інвалідів війни 2-ї групи починаючи з 16 лютого 2009 року в розмірі 1 162, 00 грн. та сплатити недоплачену суму пенсії.
В решті вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови, і одночасного направлення копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Головуючий: