Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа №2-а-784/10/1512

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Гаращенко Д.Р.

При секретарі - Фефеловій М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить визнати дії відповідача по виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2009 роки в розмірах, менших ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов'язати відповідача провести йому перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2002 по 2009 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати у відповідності до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з відповідача на його користь завдану йому матеріальну шкоду за недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за вказаний період у розмірі 29 079, 9 грн. та зобов'язати відповідача виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення не менше, ніж 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У судовому засіданні представник позивача позовну вимоги уточнила, в остаточному варіанті їх підтримала та просила суд задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (посвідчення серії А № 070982), інвалідом II групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській катастрофі АЕС (довідка № 075173), та має право на пільги і компенсації, встановлені для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.12.1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, інвалідам II групи виплачується у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення інвалідам І та II груп виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

У судовому засіданні встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради позивачеві у травні 200- року виплачено допомогу на оздоровлення у розмірі 26, 7 грн. за 2002 рік, у вересні 2002 року « 26, 7 грн. за 2003 рік, у грудні 2004 року позивач отримав щорічну разову допомогу на оздоровлення у розмірі 26, 7 грн. за 2004 рік, у листопаді 2005 року, у серпні 2006 року, у липні 2007 року, у січні 2009 року за 2008 рік у розмірі 120 грн.

При визначенні розміру допомоги Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради керувались Постановою Кабінет1. Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, як: постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну разову допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у випадку невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, і міжнародному договору , згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, чи іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року», а не вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України, що істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника відповідача 03 червня 2010 року було проведено державну реєстрацію припинення Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради, що підтверджується відміткою у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 505676.

26 грудня 2008 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб було зареєстровано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради як новостворену юридичну особу, що і здійснив позивачеві виплату щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році.

Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради не є правонаступником Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради, а тому не може нести відповідальність за його рішення, дії чи бездіяльність.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача по виплаті позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2008 роки в розмірах, менших ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов'язання відповідача провести перерахунок позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2002 по 2008 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати, стягнення з відповідача на користь позивача завдану йому матеріальну шкоду за недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2002 по 2008 роки.

На підставі вимог ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року розмір мінімальної заробітної плати для обчислення щорічної разової допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати.

У листопаді 2009 року Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради позивачеві було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. - 120 грн.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати у листопаді 2009 року установлено у розмірі 744 грн.

Таким чином, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачеві суму недоплаченої допомоги за 2009 рік у розмірі 3 600 грн. (744*5-120).

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі не менше, ніж 5 мінімальних заробітних плат відповідно до норм чинного законодавства - суд вважає необхідним відмовити, оскільки вирішувати спори на майбутній час суд не вправі.

Відповідно до ст. З Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 21 та 22 Конституції України, закріплює, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуженню.

У ст. 64 Конституції України, чітко вказані умови, при яких права громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Керуючись ст.ст. 6-14, 99, 159 -163, 167 КАС України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Департаменту праці та соціальної політики щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної разової допомоги на оздоровлення як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2009 році неправомірними.

Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2009 році у розмірі 3 600(три тисячі шістсот)гривень 00 копійок.

В решті вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови, і одночасного направлення копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Головуючий: