2-96/07

Справа № 2-1317/06

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

конецформыначалоформы12 січня 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді Затолочного B.C.,

при секретарі Ходюк О.І.,

за участю:

позивача у первісному позові, відповідача у зустрічному позові ОСОБА_1 та її

представника ОСОБА_2,

відповідача у первісному позові, позивача у зустрічному позові ОСОБА_3 та

його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Центрально-Міський райвиконком м. Кривого Рогу про встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкове майно спадкоємця по закону третьої черги та поновлення строку прийняття спадщини, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа Центрально-Міська районна рада м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкове майно спадкоємця по закону та поновлення строку прийняття спадщини.

Первісний позов, з врахуванням уточнень, прийнятих судом, обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є рідною тіткою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однак документи, які б могли підтвердити факт родинних стосунків між позивачкою та ОСОБА_6, втрачені. Факт родинних стосунків ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підтверджується показаннями свідків.

Після смерті ОСОБА_6 та на підставі ст.1263 ЦК України, ОСОБА_1, як спадкоємець третьої черги, має право на успадкування спадкового майна - квартири АДРЕСА_1. Крім неї, свої права на спадкове майно ОСОБА_6 заявив також син рідного брата померлої - її племінник, відповідач по справі ОСОБА_5, який вимагає визнання за ним права на спадкове майно в порядку права представлення на підставі ч. З ст. 1266 ЦК України. Однак позивач вважає, що ОСОБА_5 не має переважного права на спадкове майно перед нею, оскільки вона є спадкоємцем третьої серги, а відповідач лише спадкоємцем п'ятої черги за законом, тому що батько відповідача помер значно раніше спадкодавця, тобто у 1995 році.

Крім того, позивач вказала, що на протязі тривалого часу опікувалася та надавала допомогу ОСОБА_6, яка внаслідок своєї хвороби не може за собою доглядати і ця обставина дає підстави для зміни черговості одержання нею права на спадщину з третьої на другу чергу.

Позивач також зазначила, що встановлений законом шестимісячний строк пропустила з поважних причин, тому що за весь час після відкриття спадщини займалась розшуком архівних документів, які б могли документально підтвердити ступінь родинних відносин зі спадкодавцем, що підтверджується документами, доданими до позову, і тому на підставі ст.. 1272 ЦК України суд може визначити додатковий строк, достатній для прийняття позивачем спадщини.

2

Позивач просить суд встановити, що вона є рідною тіткою померлої ОСОБА_6, визнати за нею право як спадкоємця за законом третьої черги на спадкове майно -квартиру АДРЕСА_1, надати їй додатковий строк, достатній для прийняття спадщини у два місяці, а також змінити її черговість одержання права на спадкування з третьої черги спадкоємця за законом на другу чергу.

Відповідачем ОСОБА_5. заявлено зустрічний позов про визнання права власності в порядку спадкування за законом, який було прийнято судом до сумісного розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_6. За життя ОСОБА_6. належали квартира за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_2.

Належне їй майно ОСОБА_6 нікому не заповідала.

ОСОБА_5 є племінником померлої.

У встановлений судовим рішенням додатковий строк ОСОБА_5 прийняв спадщину, яка відкрилась зі смертю ОСОБА_6, шляхом подачі ним заяви про прийняття спадщини до Першої КДНК.

ОСОБА_5 вважає, що він є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7, який був рідним братом ОСОБА_6 Оскільки ОСОБА_7 помер раніше спадкодавця - ОСОБА_6, то на підставі ч. З ст. 1266 ЦК України ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом по праву представлення. Згідно ч. З ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Згідно ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця. На підставі цих правових норм ОСОБА_5 вважає, що якби його батько був живий на момент смерті ОСОБА_6, він вважався б спадкоємцем другої черги на відміну від ОСОБА_1, яка згідно ст. 1263 ЦК України є спадкоємцем третьої черги. Тому ОСОБА_5 просить суд у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 відмовити та задовольнити його зустрічний позов до ОСОБА_1, визнати за ним право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник на задоволенні первісного позову наполягали, зустрічний позов не визнали, факти, викладені у первісній позовній заяві підтвердили.

ОСОБА_5 та його представник у судовому засіданні первісний позов визнали частково, не заперечуючи роти встановлення факту родинних стосунків між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_6, а інші вимоги вважають не доведеними; на задоволенні зустрічного позову наполягали, підтвердили викладені у ньому обставини справи.

Треті особи правом на участь у судовому розгляді справи не скористалась.

Суд, заслухавши осіб, що беруть участь у справі, «допитавши свідків, вивчивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6. За життя ОСОБА_6 належало нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право

3

власності від 18.11.1999 року, виданого УЖКГ виконкому Криворізької міської ради згідно з розпорядженням НОМЕР_1 від 07.10.1999 року (а.с. 35) та 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом від 06.10.1990 року, виданого ст. державним нотаріусом Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Умріхіною К.А., реєстровий НОМЕР_2 (а.с.38).

Належне їй майно ОСОБА_6 нікому не заповідала, що вбачається із листа Першої криворізької державної нотаріальної контори.

Позивач ОСОБА_1 є тіткою померлої ОСОБА_6, що, не зважаючи на відсутність документального підтвердження, доведено показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, які кожен окрему пояснили суду, що вони знали ОСОБА_6 та за своє життя вона визнавала ОСОБА_1 своєю тіткою. Також вказаний факт родинних стосунків не спростований у залі судового засідання відповідачем ОСОБА_5. Отже, на підставі ст.1263 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем третьої черги після смерті ОСОБА_6

Як вбачається з відповіді Першої Криворізької державної нотаріальної контори НОМЕР_3 від 03.08.2006 р. (а.с.28) та пояснень самої ОСОБА_1, остання з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори не зверталась, разом зі спадкодавцем на момент смерті не мешкала, отже не прийняла спадщину, що відкрилась зі смертю ОСОБА_6

ОСОБА_1 просить суд встановити їй додатковий строк для прийняття спадщини, який вона пропустила з поважної причини. Такою поважною причиною ОСОБА_1 вважає вчинення нею дій по розшуку архівних документів, які б підтвердили її ступень споріднення зі спадкодавцем. Однак, п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5, не передбачає обов'язковість подання спадкоємцем документу, який підтверджує факт родинних стосунків з спадкодавцем, для прийняття нотаріусом заяви про прийняття спадщини. Так, факт родинних стосунків між спадкоємцем та спадкодавцем перевіряється нотаріусом лише при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (п. 212 цієї Інструкції).

Отже звернутися із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 могла звернутися навіть за відсутності документів, які б підтверджували її родинні стосунки з померлою.

Інших поважних причин пропуску нею строку ОСОБА_1 суду не наводить, тому суд не вважає можливим поновити їх строк для прийняття спадщини на підставі ст. 1272 ЦК України за відсутності поважної причини його пропуску.

Суд також не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання її права як спадкоємця третьої черги за законом на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що визнання такого права не відноситься до компетенції суду, оскільки прямо передбачено законом, а саме ст. 1263 ЦК України. Отже, на підставі цієї правової норми ОСОБА_1, являючись тіткою спадкодавця, є спадкоємцем третьої черги й визнання цього права за нею на підставі рішення суду не потребується.

Частина 2 статті 1259 ЦК України надає спадкоємцям за законом наступних черг можливість за рішенням суду одержати право на спадкуванню разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Тобто за наявності підстав, викладених в ч. 2 ст. 1259 ЦК України, суд може визнати право на спадкування за ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5, але ж ніяк не змінити черговість одержання ОСОБА_1 права на спадкування з третьої черги спадкоємця за законом на другу чергу, як цього вимагає позивач, оскільки ЦК України не передбачає зміни черговості спадкування судом за жодних обставин. Зміна черговості на спадкування передбачена лише ч. 1 ст. 1259 ЦК України та здійснюється на підставі нотаріально посвідченого договору зацікавлених спадкоємців. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому

4

участі. Отже, зміна черговості на спадкування можлива лише за наявності відповідного волевиявлення всіх спадкоємців та може здійснюватись у добровільному порядку зацікавленими в цьому спадкоємцями, а не в рамках судового спору. У зв'язку з цим суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зміни її черговості одержання права на спадкування з третьої черги спадкоємця за законом на другу чергу.

Позивачем ОСОБА_1 вимога про одержання нею права на спадкування як спадкоємцю третьої черги разом із спадкоємцем другої черги, який має право на спадкування, тобто разом з відповідачем ОСОБА_5. не висувалася. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Отже, суд в межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1, не може надати їй право на спадкування разом з ОСОБА_5., оскільки така вимога ОСОБА_1 не заявлялась.

Крім того, суд вважає, що ОСОБА_1 не доведена та обставина, що остання протягом тривалого часу постійно опікувалась та надавала допомогу спадкодавцю ОСОБА_6., яка через тяжку хворобу та каліцтво була у безпорадному стані. Так, доказами, що на думку позивача підтверджують вказану обставину, є показання свідків. Однак цим доказам суд дає критичну оцінку, оскільки вони мають протиріччя та спростовуються письмовими матеріалами справи.

ОСОБА_1 не надано жодного документу, речового чи письмового доказу, будь-якого фінансового документу, які б підтверджували матеріальні витрати ОСОБА_1 на догляд за ОСОБА_6 чи підтверджували б факт опіки, надання іншої допомоги.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11 як доказ, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно могла допомагати ОСОБА_6. у побуті, надавати їй іншу необхідну допомогу, однак критично відноситься до показань свідків відносно того, що ОСОБА_1 саме протягом тривалого часу постійно опікувалась та надавала допомогу спадкодавцю, яка через тяжку хворобу та каліцтво була у безпорадному стані. Так, згідно відповіді на судовий запит Центру соціального обслуговування НОМЕР_4 від 18.09.2006 р. (а.с. 65) ОСОБА_6 обслуговувалась відділом за власною заявою (заява від 11.02.1999 р.) (а.с.67), а не за зверненням ОСОБА_1, також протягом всього періоду перебування на обліку в установі ОСОБА_6 була самотня і ніякої допомоги від родичів не отримувала. Пенсіонерку відвідували у 2004 році три рази на тиждень робітники відділу.

Згідно п. 3.2. Договору НОМЕР_5 від 20.05.2002 року (а.с. 66) обслуговуваний (ОСОБА_6) зобов'язується повідомити у Відділення не пізніше як через 3 дні про переїзд до місця його проживання працездатних родичів, зобов'язаних його утримувати. Згідно п. 5.2. вказаного Договору у разі приховування Обслуговуваним працездатних родичів, які проживають з ним в одному населеному пункті, і за законом зобов'язані його утримати з Обслуговуваного відшкодовується сума, витрачена на його обслуговування за весь період обслуговування згідно з діючим законодавством України. Згідно п. 7.1. цього Договору умовою розірвання договору є обставини, перелічені у п. З.2. та 5.2. Договору. При цьому складається відповідний акт, який підписується завідуючим Відділенням та соціальним працівником (в даному випадку ОСОБА_8). Як вбачається з відповіді на судовий запит Центру соціального обслуговування Договір НОМЕР_5 з ОСОБА_6 не було розірвано, акт про наявність у останньої родичів, які здійснюють за нею нагляд не складався.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що з умовами договору знайома і що ОСОБА_1 здійснювала постійний догляд за покійною ОСОБА_6, що є несумісним з умовами Договору й повинно було призвести до припинення нагляду за ОСОБА_6 зі сторони Відділення соціальної допомоги.

5

Частина 2 статті 1259 ЦК України передбачає, що суд може надати спадкоємцю право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, лише за умови, що цей спадкоємець протягом тривалого часу надавав допомогу та матеріально забезпечував спадкодавця, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 перебувала у безпорадному стані приблизно до 13 липня 2004 року, що підтверджується записом у виписному епікризі (а.с. 74), а саме знаходилась на стаціонарному лікуванні з 13.08.04 p., анамнез хвороби: хворіє близько місяця, коли різко відмовили ноги, хвора одинока. Отже з цього вбачається, що ОСОБА_6 до липня 2004 року не знаходилась у безпорадному стані, оскільки могла самостійно пересуватись по будинку та в разі потреби попросити сусідів про допомогу. У тому ж виписному епікризі зазначено: сусіди (а не ОСОБА_1) звернулись до лікарні с проханням оформити хвору у будинок інтернат. Крім того, ОСОБА_1 не могла здійснювати тривалий догляд за ОСОБА_6, оскільки остання згідно виписних епікризів КЗ «Міська лікарня № 3» з 13.08.2004 р. по 06.09.2004 p., з 1 5.09.2004 року по 29.09.2004 р. (а.с. 74,75), тобто майже 1,5 місяці знаходилась на стаціонарному лікуванні, а з 29.09.2004 року по день смерті у будинку милосердя (довідка НОМЕР_6 від 12.07.2006 p., а.с. 50). Суд звертає увагу і на той факт, що одночасно з ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні також перебувала ОСОБА_1 з 15.08.2004 р. по 27.08.2004 р. - виписний епікриз КЗ «Міська лікарня № 3» (а.с. 72), що цілком виключає догляд останньої за ОСОБА_6

Крім того, навіть якщо допустити, що ОСОБА_6 потребувала постійного догляду ще с початку 2004 року у зв'язку з погіршенням стану її здоров'я, то ОСОБА_1 теж не могла здійснювати догляд за спадкодавцем. Так, згідно відповіді КЗ «Міський клінічний пологовий будинок № 1» НОМЕР_7 від 19.09.2006 року (а.с. 80) ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у гінекологічному відділенні з 22.03.2004 року по 05.04.2004 року. 26.03.2004 року ОСОБА_1 була прооперована та отримала рекомендації в обмеженні фізичного навантаження протягом 6-ти місяців, тобто до 26.09.2004 року, коли ОСОБА_6 вже знаходилась на стаціонарному лікуванні, а через 4-ри дні - 30.09.2004 р. вже мешкала в будинку милосердя.

Суд також приймає до уваги той факт, що спадкодавець ОСОБА_6 після лікування у лікарні, не повернулась мешкати у належну їй квартиру, де за словами ОСОБА_1, остання здійснювала за нею догляд, а почала мешкати у будинку милосердя, де померла й була похована силами цього комунального закладу.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1., суд виходить з таких обставин справи: ОСОБА_5 є племінником померлої ОСОБА_6, що підтверджується рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 07.02.2006 p., яке набуло чинності 17.02.2006 року. У встановлений вказаним судовим рішенням додатковий строк ОСОБА_5 прийняв спадщину, яка відкрилась зі смертю ОСОБА_6, шляхом подачі ним заяви про прийняття спадщини до Першої КДНК (відповідь на судовий запит № 2299/2-26 від 03.08.2006 р. (а.с.28).

Таким чином, ОСОБА_5 є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7, який був рідним братом ОСОБА_6 Оскільки ОСОБА_7 помер раніше спадкодавця - ОСОБА_6, то на підставі ч. З ст. 1266 ЦК України ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом по праву представлення. Згідно ч. З ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Згідно ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця. Таким чином, якби батько ОСОБА_5 був живий на момент смерті ОСОБА_6 він вважався б спадкоємцем другої черги на відміну від ОСОБА_1., яка згідно ст. 1263 ЦК України є спадкоємцем третьої черги.

6

Отже на підставі ст. ст. 125І, 1262, 1263, 1266 ЦК України ОСОБА_5, як племінник спадкодавця, має першочергове право на спадкування майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 перед ОСОБА_1. яка є тіткою ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 10, П, 60, 212-215, 256, 259 ЦПК України, ст.ст. 1258, 1259, 1262, 1263, 1266 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа Центрально-Міський райвиконком м. Кривого Рогу про встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкове майно спадкоємця по закону третьої черги та поновлення строку прийняття спадщини задовольнити частково.

Встановити факт родинних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, визнавши, що ОСОБА_1 є рідною тіткою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю.

Зустрічний позов ОСОБА_5, третя особа Центрально-Міська районна рада м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2006 року у вигляді заборони до вирішення спору видавати ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а також вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 скасувати,

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.