Копія
Справа № 2-102-10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Резнік Ю.В.
при секретарі Ящук Л.І.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Умань справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення боргу, -
В С Т А Н О В И В :
В червні 2009 року ОСОБА_2 подала позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення боргу. В позовній заяві вказано, що 28 квітня 2007 року між позивачем і ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого вона передала ОСОБА_3 кошти в сумі 30 000 доларів США ( за курсом 5,05 грн. за 1 долар США - 151 800 грн.). Позичальник зобов’язувався повернути кошти до 01.05.2009 року. З метою забезпечення виконання зобов”язання по даному договору позики грошей 28.04.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки. За яким іпотекодавець – ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Також 17.11.2007 року між позивачем і ОСОБА_3 на його прохання було укладено договір позики грошей в сумі 35 000 доларів США( за курсом 5, 05 грн. за 1 долар – 176 750 грн.). ОСОБА_3 в підтвердження відповідних правовідносин була власноручно написана розписка на суму боргу. Вказані кошти позики зі слів позичальника повинні були бути спрямовані на проведення ремонтних робіт в приміщеннях квартир 13, 14 по вул.. Садовій, 24 в м. Умань. Згідно усної домовленості між позичальником і позикодавцем, він повинен був сплачувати премію за користування грошима в розмірі 2 % щомісячно від загальної суми, яка позичена. Згодом позивачці стало відомо, що в порушення вимог п. 3.4. договору іпотеки та умов боргової розписки, позичальник разом з дружиною здійснили переведення приміщень квартир № 13 № 14 по вул.. Садовій, 24 в м. Умань із житлових приміщень в не житлові. В послідуючому відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04.09.2008 року - відбувся розподіл майна подружжя та визнано право власності за ОСОБА_3 на не житлове приміщення перукарню - на квартиру АДРЕСА_1, а за ОСОБА_5 – було визнано право власності на не житлове приміщення магазин - на квартиру АДРЕСА_2. Таким чином, на думку позивача, позичальник разом з дружиною намагалися вивести з під застави майно. За результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на вищезазначене рішення суду – було винесено ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16.04.2009 року і рішення було скасоване , а справа направлено на новий судовий розгляд в іншому складі.. Оскільки, позичені в позивача кошти були вкладені в майно, яке є спільною власністю подружжя і добровільно, у встановлені в договорах строки, вони її не повертають позичені кошти та проценти за їх використання, то для вирішення вказаного питання вона змушена звертатися до суду і просить суд стягнути з відповідачів на її користь - борг в сумі 65 000 дол. США та відсотки у розмірі 26 450 дол. США( 27 000 дол. США за мінусом 550 дол. США, які уже сплачені), а всього 91 450 дол. США за курсом НБУ на момент розгляду справи в суді. В судовому засідання 30.11.2009 року позивачем було подано заяву про зміну та уточнення позовних вимог: на підставі договору позики грошей від 27.05.2007 року . стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь борг в сумі 155 649, 07 грн., а на підставі розписки від 17.11.2007 року стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь борг в сумі 62 710 доларів США. 16 грудня 2009 року позивач знову подала заяву про зміну та уточнення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідачів на її користь кошти:
- на підставі договору від 28.04.2007 року борг в сумі – 157 644, 30 грн.;
- на підставі боргової розписки від 17.11.2007 року борг в сумі - 72 110, 50 доларів США. При цьому у відповідні заяві без посилань на нормативні акти вказано, що з кожним місяцем сума заборгованості подружжя ОСОБА_4 буде зростати, відповідно до їх зобов”язань та законодавства України.
В послідуючому позивач ОСОБА_2 через канцелярію суду знову подала заяву про зміни і уточнення позовних вимог ( вх. № 32 948 від 17.12.2009 року), копію якої розіслала іншим учасникам судового розгляду, що було підтверджено ними в судовому засіданні. В заяві вона ставить питання про стягнення з відповідачів – подружжя ОСОБА_4 на підставі договору позики грошей від 28.04.2007 року, згідно з вимогами ст. 625 ЦК України борг в сумі 157 644 грн., а на підставі боргової розписки від 17.11.2007 року - борг в сумі 72 110 доларів 50 центів США.
Представник позивача по дорученню та позивач в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на викладені в ньому обставини.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав в повному обсязі і не заперечував проти його задоволення. Він вказав, що всі факти викладені в позовній заяві відповідають дійсності і він дійсно позичав кошти у ОСОБА_2 і повністю згоден з розрахунками викладеними в уточненій позовній заяві, в т.ч. що стосується нарахування відсотків за користування кредитом.
Відповідач ОСОБА_4 і її адвокат позов не визнали і вказували на відсутність підстав для його задоволення , оскільки кошти позичав ОСОБА_3, а не вона і її тільки запрошували в нотаріальну контору при укладенні відповідного договору в квітні 2007 року і брали згоду у зв”язку з тим, що майно, яке було їх спільною сумісною власністю, передавалось у заставу і вона таку згоду давали. При цьому про існування відповідної боргової розписки її взагалі нічого не було відомо і участі при її підписанні вона не приймала. Тому в задоволенні позову ОСОБА_2 вони просили позивачу відмовити, так як ніяких коштів ОСОБА_4 у неї не позичала. Крім того в своїх поясненнях представник відповідача вказував не необґрунтованість розрахунків і не зрозумілість сум вказаних в черговій уточненій позовній заяві.
Вивчивши і дослідивши матеріали справи, беручи до уваги процесуальну позицію відповідачів, ОСОБА_3, який підтвердив факт укладення договорів позики з позивачем, та ОСОБА_4, яка заперечувала наявність між нею і позивачем будь-яких цивільно-правових зобов”язань, вивчивши і дослідивши матеріали справи, заслухавши показання свідка ОСОБА_6, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
28 квітня 2007 року ОСОБА_2 –позикодавець – і ОСОБА_3 – позичальник – уклали договір позики грошей на суму 151,800 грн. строком до першого травня 2009 року. Відповідно до п. 4 вказаного договору – сплата процентів цим договором не передбачена. При цьому в п. 7 договору вказано, що у разі якщо позичальник не поверне усю суму позики, він зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
В п.11 договору позики від 28 квітня 2007 року вказано, ...” Мені, Позикодавцю, зміст заяви дружини позичальника про згоду на позику грошей доведено до відома....”
Договір позики від 28 квітня 2007 року підписаний сторонами та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області і зареєстрований в реєстрі за № 2280.
Також 28.04.2007 року між сторонами – ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки за умовами якого з метою забезпечення виконання зобов”язання, що виникло у Іпотекодавця на підставі договору позики грошей від 28.04.2007 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області і зареєстрований в реєстрі за № 2280, він передав в іпотеку квартиру №13, що розташована в м. Умань по вул.. Садовій, 24. В п. 1.3. договору іпотеки вказано, що вказана квартира є спільною сумісною власністю і належить Іпотекодавці.
Договір іпотеки від 28 квітня 2007 року підписаний сторонами та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області і зареєстрований в реєстрі за № 2284.
Під час укладення відповідних договорів у дружини ОСОБА_3 – ОСОБА_4, було відібрано, приватним нотаріусом Уманського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_7, письмові заяви в яких вказано, що вона дає згоду своєму чоловікові на передачу в іпотеку квартири № 13 в м. Умань по вул.. Садовій, 24 ( а.с. 73) та що вона дає згоду своєму чоловікові на позику грошей на споживчі цілі в сумі 151 800 грн. У ОСОБА_2 ( а.с. 75).
В фотокопії розписки від 17 листопада 2007 року вказано, що ОСОБА_3 цією розпискою підтверджує, що взяв у борг у ОСОБА_2 кошти в сумі 35 000 доларів США на проведення ремонту кв. 13 і кв. 14 під перукарню і магазин, які розташовані по вул.. Садовій в м. Умань. В ній також вказано, що цією розпискою підтверджуються наші з дружиною зобов”язання по договору позики від 28.04.2007 року, а також, що відповідно до усної домовленості з ОСОБА_2, зобов’язуюсь щомісячно сплачувати її винагороду за користування її грошима в розмірі 2 процентів від суми боргу, тобто з 28.04.2007 року по 17.11.2007 року по 600 доларів США, а з 17.01.2007 року по 1 300 доларів США ( при цьому періоди ні в першому, ні в другому випадку не зазначені). Також в розписці вказано, що в забезпечення взятих по цій розписці і по договору позики коштів зобов”язань виступають приміщення квартири №13 №14 в м. Умань по вул.. Садовій, 24. Термін повернення боргу з урахуванням процентів встановлено до 01.05.2009 року. Розписка підписана тільки ОСОБА_3 і в судовому засіданні він підтвердив факт її підписання. Будь-яких документів, заяв, тощо, які б підтверджувала факт ознайомлення дружини ОСОБА_3 з її змістом та дачі нею згоди на підписання відповідної розписки до суду позивачем не надано, а вона в суді вказувала, що її про існування вказаної розписки взагалі відомо не було і вона її не підписувала і умови викладеній в ній ні з ким ( в тому числі і з своїм чоловіком). Також в розписці є дві відмітки, датовані 27.06.2008 року та 14.10.2008 року, в яких вказано про повернення ОСОБА_3 процентів по розписці в сумі 250 та 300 доларів США відповідно.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність іншій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої якості.
В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позикодавцем по цим договорам була позивач ОСОБА_2, а позичальником ОСОБА_3
Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України , договір позики укладається у письмовій формі.
Зазначена форма , визначена Законом сторонами дотримана в обох випадках.
Частиною першою ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку.
Однак п. 5 розд. 8 „Прикінцевих положень Закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”( далі Закону), передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.
Відповідно до п. 6 ст. 4 вищевказаного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.
Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти ( п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.
В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається
Відповідачем позичальником ОСОБА_3 на день подання позову до суду сума боргу позикодавцю ОСОБА_2 не повернута.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов”язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу, якщо ним не своєчасно повернута сума позики.
Боржник, який порушив( прострочив) виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.( ч.2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до умов договору позики грошей від 28 квітня 2007 року відповідач до 01.05.2009 року не повернув суму боргу 151 800, 00 грн.
Відповідно до умов договору позики грошей від 17.11.2007 року відповідач до 01.05.2009 року не повернув суму боргу 35 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на час позики – 17.11.2007 року – становило 100 доларів США – 505,0000 грн. Позивач в позовній заяві вказує, що „ ... 17.11.2007 року ОСОБА_3 повторно звернувся до мене з проханням надати йому позику в сумі 35 000 дол. США ( 176 750 грн. за курсом 5, 05 грн. за 1 дол. США), я передала йому 35 000 дол. США ...”
Відповідач ухиляється від сплати основної суми боргу відповідно до укладених договорів позики. Тому на вимогу позикодавця на його користь з відповідача відповідно до вимог чинного законодавства України підлягає стягнення основної суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3-х процентів річних від простроченої суми. Що стосується врахування при стягненні основної суми боргу встановленого індексу інфляції, то позивач в позовній заяві ( не дивлячись на неодноразове уточнення позовних вимог - чітко відповідну вимогу не висловив, а проводячи розрахунки відповідних сум, які підлягають стягненню з відповідачів, в т. ч серед інших сум індекс інфляції вказував за період з 01.05.2009 р. по 01.12.2009 року і за цей період позивачем була надана помісячна довідка індексу інфляції). Провести відповідно до вимог чинного законодавства обрахунок основної суми боргу по обох позиках з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення не можна, у зв”язку з тим що позивачем довідки за відповідний період з управління статистики надано не було і вона чи її представник перед судом не піднімали клопотання про витребування відповідних доказів.
Відповідач ОСОБА_3, не дивлячись на те, що позов ОСОБА_2 визнав в повному обсязі, ухиляється від сплати основної суми боргу та інших платежів, зазначених позивачем ОСОБА_2 в позовній заяві.
За умовами обох договорів позики позичальник зобов’язувався повернути позикодавцеві суму позичених грошових коштів – 1 травня 2009 року. Тобто, з часу отримання відповідачем позик до моменту її звернення в суд пройшло: – позики 28 квітня 2007 року - пройшло більше 2-х років, , а позики 17.11.2007 року - пройшло більше року.
Сума боргу по договору позики грошей від 28.04.2007 року складає - 151 800 грн. ( сто п’ятдесят одна тисяча вісімсот гривень).
Три відсотки річних за період з квітня 2007 року , складає - 9 108,00 грн. ( дев’ять тисяч сто вісім гривень) ( 151 800 х 3% х 2 роки).
Сума боргу по договору позики грошей від 17.11.2007 року складає - 176 750 грн.( сто сімдесят шість тисяч сімсот п’ятдесят гривень).
Три відсотки річних за період з листопада 2007 року , складає - 5 302,50 грн. ( п’ять тисяч триста дві гривні п’ятдесят копійок)( 176 750 х 3% х 1 рік).
Суд вважає , що позовні вимоги знайшли часткове підтвердження в судовому засіданні і тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, при викладених обставинах, у зв’язку з тим, що позичальник відповідач ОСОБА_3 не виконав умови договору від 28.04.2007 року та умови договору від 17.11.2007 року і до цього часу не повернув позикодавцеві – позивачу ОСОБА_2 суми боргу згідно з умовами укладених договорів, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і позов в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, в позовній заяві посилання ОСОБА_2 про те, що гроші у неї позичала дружина ОСОБА_3 ОСОБА_4 безпідставні, так як у відповідності до ст.. 10 ЦПК України позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього Кодексу, зазначені ним обставини. Однак таких доказів позивач не надала.
Таким чином, при викладених обставинах, у зв’язку з тим, що ОСОБА_2 не довела факту наявності між нею та ОСОБА_4 відповідних зобов’язальних відносин ( укладення договору позики) про стягнення коштів на підставі яких вона ставить питання у цивільному позові - позов в цій частині не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ст. ст. 11,16,202,203, 526, 610, 611, 625, 638, 1046,1047, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60,208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України , суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за договором позики від 28 квітня 2007 року борг в сумі 151 800 грн. ( сто п’ятдесят одна тисяча вісімсот гривень) та кошти в сумі 9 108,00 грн. ( дев’ять тисяч сто вісім гривень) три проценти річних від простроченої суми боргу .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за договором позики від 17 листопада 2007 року борг в сумі 176 750 грн.( сто сімдесят шість тисяч сімсот п’ятдесят гривень) та кошти в сумі 5 302,50 грн. ( п’ять тисяч триста дві гривні п’ятдесят копійок) три проценти річних від простроченої суми боргу .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя підпис ОСОБА_8
З оригіналом вірно:
Суддя: Секретар: