Київський районний суд м. Одеси
м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43
Справа № 2-а-1268/10/1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Бжассо Н.В.
при секретарі Марінгос І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ВН № 365923 від 24.09.2010 року,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ВН № 365923 від 24.09.2010 року, про притягнення його - позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КпАП України; справу про адміністративне правопорушення відносно нього провадженням закрити, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, обґрунтовуючи свої вимоги наступними доводами.
Як зазначає позивач, постановою серії ВН № 365923 від 24.09.2010 року інспектор ДПС 2-го взводу прапорщик ОСОБА_2 притягнув його - позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст.122 ч.І КпАП України та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. у дохід держави.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності був встановлений інспектором ДАІ факт порушення ним - позивачем, при керуванні автомобілем НОМЕР_1, правил дорожнього руху, а саме не надання 24.09.2010 року, о 10 год.40 хвил. на вул. Дальницькій в м. Одесі перевазі у русі пішоходу, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу.
Позивач зазначає, що данні обставини, які викладені у постанові інспектора ДАІ не відповідають дійсності, оскільки він дійсно в зазначений день та час проїздив на своєму автомобілі по вул. Дальницькій, але пішохід знаходився за 5 метрів від пішохідного переходу, та з його поведінки не було відомо, чи має він намір переходити дорогу, оскільки він рухався дуже повільно та паралельно дорозі.
На вимогу позивача надати докази які підтверджують його вину у правопорушенні, інспектором ДПС було продемонстровано відеозапис, якість якого не дозволяла ідентифікувати автомобіль, що не пропустив пішохода, який проходив проїзну частину по пішохідному переходу. На прохання позивача надати документи, які надають можливість використовувати відеокамеру яка записала цей відеозапис, при виконанні дорожньо - патрульної служби, інспектор ДПС ОСОБА_2 відповів, що зазначена документація в нього відсутня.
Позивач вказує на те, що в порушення вимог ст. 251 КпАП України інспектор ДПС - не зазначив в постанові про адміністративне правопорушення модель та марку камери та документи до неї як до приладу, що зафіксував доказ про скоєне правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення інспектором ДПС не складався, на підпис йому позивачу не вручався та ним не підписувався, у зв'язку з чим позивач вважає дії інспектора ДАІ ОСОБА_2 незаконними, а винесена ним постанова про притягнення його - позивача до адміністративної відповідальності неправомірною та такою що підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення передбачений ст. 122 ч.І КУоАП.
Також позивач зазначає, що в постанові, що оскаржується в описовій частині зазначена диспозиція ст. 122 ч.2 КУпАП, а в резолютивній частині застосована санкція ст. 122 4.1 КУпАП.
З урахуванням викладеного позивач просить заявлені ним позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у особі УДАІ ГУМВС України в Одеській області в судове засідання не з'явився, заперечення свої до заявлених позовних вимог, як і докази якими б їх підтверджував, не надав, був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, справа вирішується у його відсутності на підставі наявних в ній доказах.
Як встановлено в ході розгляду справи, постановою інспектора ДПС 2-го взводу УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 від 24.09.2010 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.І КУпАП, за порушення правил дорожнього руху, з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. у дохід держави.
Примірник зазначеної постанови було отримано позивачем того ж дня про що свідчить її підпис.
ОСОБА_1 було роз'яснено положення ст. 308 КУпАП, відповідно до якої у разі несплати штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, встановлений відповідною статтею КУпАП та витрати на облік вказаного правопорушення.
Позивачу також було роз'яснено порядок та строки оскарження винесеної постанови, передбачені ст.ст. 287-289 КУпАП, про що свідчить його підпис, проставлений в примірнику постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 24.09.2010 року.
В передбачені на оскарження строки, а саме 01.10.2010 року позивачем було подано адміністративний позов.
Як встановлено в ході розгляду справи, відповідно до постанови інспектора ДПС ОСОБА_2 від 24.09.2010 року, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч. 1 КпАП України.
Поводом та підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є встановлене інспектором ДПС ОСОБА_2 порушення позивачем правил дорожнього руху при керуванні автомобілем, а саме ненадання переваги у русі пішоходу, який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу. Зазначена фабула відноситься до диспозиції ст. 122 ч.2 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами».
Відповідно до п.18.10 Наказу МВС України №111 від 27.03.2009 року «Про затвердження інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо - патрульної служби Державтоінспекції МВС» - заборонено використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли перевірку або мають свідоцтво про перевірку, термін дії якого минув. Пункт 20.2 зазначеного Наказу забороняє застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та не пройшли метрологічної перевірки або мають свідоцтво про таку перевірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.
У відповідності до ст.ст. 10,15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
Зазначені дозвільні документи на використання відео записуючого приладу на якому була зафіксована подія що мала місце 24.09.2010 року за участю позивача по справі, як і самий відеозапис, до суду не надані.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на положення ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, жодного доказу який би підтверджував наявність в діях позивача ознак правопорушення передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП до суду не наданий, факт не складання протоколу про адміністративне правопорушення залишився не спростованим.
Таким чином, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення інспектором ДПС УДАІ УМВС України в Одеській області Поліщуком О.П. було порушено положення ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже ним достеменно не було встановлено особу правопорушника та його вина, невірно визначена кваліфікація та застосована санкція статті.
Враховуючи, що доказів, які б спростовували доводи позивача та доводили правомірність дій інспектора ДАІ не наведено та суду не надано, суд приходить до висновку щодо можливості задоволення заявлених вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69, 6-14, 17, 19,71, 99, 100, 122, 159- 163, 167, 171-2 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ВН № 365923 від 24.09.2010 року - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ВН № 365923 від 24.09.2010 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.І КпАП України.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 провадженням закрити, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення є остаточним та оскарженню не підлягає.
Суддя: Н.В. Бжассо