Справа № 2-5572-09 р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18 червня 2009року м.Кривий Ріг
Жовтневий районний суд р. ОСОБА_1 в складі:
головуючого - судді ШУМ Л.І.
при секретарі Токарєвій Т.І.
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров’я, п898року по 03.02.1989 року; з 26.05.1998 року по 02.01.2008 року підземним прохідником 5 розряду в ШБУ, дільниця №17 ВАТ «Суха Балка». Звільнений за ст. 38 КЗпП України (пенсія за віком). Працював і на інших підприємствах ВАТ «КЗРК». ДП Криворіжсталь, де були важкі та небезпечні умови праці, але працював не тривалий час. Більше 10 років перед встановленням профзахворювання працював на ВАТ «Суха Балка». Рішеням ЛЕК НДІ від 20.09.2007 року, протокол № 2198 йому встановлено професійне захворювання з діагнозом: Радикулопатія шийна і попереково-крижова справа,з вираженими(3ст) статико-динамичним порушенням, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді гіпотрофії мязів надпліч, двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ 2ст).Хронічний бронхіт.ЛН першого ст. Захворювання виникло в зв’язку з тривалим часом роботи, в тому числі підземним прохідником ВАТ «Суха Балка» (понад 10 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці, які перевищували санітарно-допустимі норми. З 2006 року він став хворіти. Тимчасова втрата здоров’я до втановлення стійкої втрати здоров’я, яка також принесла йому фізичні та моральні болі підтверджуються виписками з амбулаторної карти,виписками з історії хвороби. Починаючи з 2006 року він постійно знаходився на обстежені в інституті промислової медицини, де згідно Рішеня ЛЕК в 2006 році йому встановлено хронічний бронхіт. Було рекомендовано з метою динамічного спостереження контрольне обстеження в НДІ в вересні 2007 року, яке встановило профзахворювання. Він втратив здоров’я, яке не можливо відновити, живе з постійним фізичним болем. Йому спричинено моральну шкоду, так як порушились його нормальні життєві зв’язки, він не може реалізувати своє бажання працювати, матеріально забезпечувати себе та свою сім’ю, відпочивати. Йому потребуються додаткові зусилля для організації свого життя. За висновком МСЕК від 21 листопада 2007 року йому була установлена втрата професійної працездатності 50 %, та 3 группа інвалідності. МСЕК в 2008 року підтвердив групу та процент втрати працездатності. Винним у заподіянні шкоди є підприємство, що у порушення діючого законодавства не забезпечило безпечну організацію при виконання робіт, не виконувало норм і правил охорони праці. Таким чином йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 100000 гр. ОСОБА_4 стягнути цю суму з відповідача на його користь.
В судовому засіданні позивач і представник позивача в особі ОСОБА_2 позов до ВАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди підтримали, просили стягнути на користь позивача 100 000 гр..
Представник відповідача в особі ОСОБА_5 позов не визнала, пояснила, що відшкодування моральної шкоди законом не передбачено, вимоги позивача безпідставні.
Вислухавши сторони, дослідив матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за такими підставами.
В судовому засіданні встановлено, що позивач працював працював з 20.01. 1998року по 03.02.1989 року; з 26.05.1998 року по 02.01.2008 року підземним прохідником 5 розряду в ШБУ, дільниця №17 ВАТ «Суха Балка».Звільнений по ст. 38 КЗпП України (пенсія за віком). Працював і на інших підприємствах ВАТ «КЗРК». ДП Криворіжсталь,де були важкі та небезпечні умови праці, але працював не тривалий час. Більше 10 років перед встановленням профзахворювання працював на ВАТ «Суха Балка». Рішеням ЛЕК НДІ від 20.09.2007 року ,протокол № 2198 йому встановлено професійне захворювання з діагнозом: Радикулопатія шийна і попереково-крижова справа,з вираженими(3ст) статико-динамичним порушенням, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді гіпотрофії мязів надпліч,двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ 2ст).Хронічний бронхіт.ЛН першого ст. Захворювання виникло в зв’язку з тривалим часом роботи в тому числі підземним прохідником ВАТ «Суха Балка» (понад 10 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці, які перевищували санітарно-допустимі норми. З 2006 року він став хворіти. Тимчасова втрата здоров’я до втановлення стійкої втрати здоров’я яка також принесла йому фізичні та моральні болі підтверджуються виписками з амбулаторної карти,виписками з історії хвороби. Починаючи з 2006 року він постійно знаходився на обстежені в інституті промислової медицини, де згідно Рішеня ЛЕК в 2006 році йому встановлено хронічний бронхіт, рекомендовано з метою динамічного спостереження контрольне обстеження в НДІ в вересні 2007 року, яке встановило профзахворювання. За висновком МСЕК від 21 листопада .2007 року позивачу була установлена втрата професійної працездатності 50 %, та 3 група інвалідності. Висновком від 13.11.2008 року МСЕК підтвердив групу та процент втрати працездатності.
Винним у заподіянні шкоди є підприємство, що у порушення діючого законодавства не забезпечило безпечну організацію при виконання робіт, не виконувало норм і правил охорони праці
Факт провини підприємства підтверджується актом розслідування професійного захворювання за №63 від 24.10.2007 року, яким встановлені причини професійного захворювання, які полягають в порушенні ст. 13 Закону України «Про охорону праці»,ст..153 КзпП України.
Працюючи підземним прохідником в ШБУ ВАТ «Суха Балка» з 26.05.1998р. по час складання акту, позивач виконував технологічні операції по проходці горизонтальних вертикальних виробок ручними та телескопними перфораторами; доставку матеріалів та обладнання за допомогою електровозів, лебідок, вручну. Названі вище роботи характеризуються важкою фізичною працею, зумовленого обмеженістю робочого простору та вагою використовуємого в праці бурового інструменту, окремих матеріалів обладнання, а також - в наслідок мавших місце випадків порушення нормативів провітрювання гірничих виробок і не застосування засобів пилоподавлення, запиленістю повітря робочої зони яка перевищувала ГДК.
Посилюючим шкідливим фактором є несприятливий мікроклімат, характерним для підземних робіт.
Провина підприємства підтверджується санітарно-гігіенічною характеристикою умов праці, наданою Жовтневою СЕС від 13 листопада .2006 року за № 248; 248-а, 248-б та Дзержинської СЕС №2-2-361 від 23.02.2007р, висновок яких свідчить про те, що на робочому місці було перевищення допустимих норм пилу, шуму, вібрації, негативні кліматичні умови.
В пункті 12.5,12.6 санітарно-гігіенічної характеристики №248 вказано на те,що вміст вільного диоксиду кремнію кристалічного в пилу становить від 9.4 при нормативному значенні 2.0. Відносна вологість 99% при нормі 80-30. Шум 112 дБ при нормі 80. Маса вантажу 60 кг при нормі 30 та інші показники які перевищують допустимі норми,та при вели до профзахворювання. Згідно висновку санітарно-гігієнічної характеристики в відповідності гігієнічної кваліфікації праці ГН 3.3.5-3.3.8;6.6.1-083-2001 р умови праці відносяться до класу»Шкідливий 3.3»
Висновком МСЕК від 21 листопада 2007,2008 року позивачу встановлено професійне захворювання, втрата професійної працездатності 50%, третя група інвалідності.
Скоєння позивачу моральної шкоди підтверджується також виписками з історій хвороби, станом його здоров'я.
З вини підприємства позивач переносе як фізичні, так і моральні страждання і переживання, викликані ушкодженням його здоров'я в наслідок отримання профзахворювання.
Фізичні страждання полягають в постійних стійких болях у поперековому відділі хребта, затрудненні ходьби, швидкої стомлюваності, у порушенні сну. Отримане профзахворювання обмежує його життєву активність, позбавляє повноцінного спілкування з людьми.
Спосіб життя, що рекомендується лікарями це заборона посиленої фізичної праці, необхідність проходження постійних курсів дорогого медикаментозного лікування, заняття в басейні, масаж, санаторно-курортне лікування та інше, вимагає кардинальної зміни способу життя, значних матеріальних витрат.
Таким чином, заподіяне йому з вини підприємства профзахворювання порушило звичний для позивача спосіб життя, його наслідки вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, підтримки здоров'я, порушили нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного громадянського життя.
Згідно з ч.І ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з 21.11. 2007 року, на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» щодо припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року» тому посилання відповідача на безпідставність позовних вимог суд вважає необгрунтованими.
Конституційний суд України в абзаці 9 п.5 Рішення №20-рп/2008 зазначив, що саме право громадянина на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом чи іншим пошкодженням здоров’я, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах (ст..153 КЗпП) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає з трудових правовідносин.
Суд вважає, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди наявний, оскільки він частково на 50% втратив професійну працездатність в працездатному віці від професійного захворювання, визнаний інвалідом 3 групи, в судовому засіданні позивач довів, що протягом багатьох років виконував роботу у небезпечних для життя і здоров’я умовах.
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм фізичних, душевних, психічних страждань позивача від отриманого професійного захворювання, тривалість лікування, встановлення 50% втрати професійної працездатності і 3 групи інвалідності в працездатному віці, втрату можливості повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, що потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.
З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач.
З урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 30000 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, , ст.8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст.ст. 237-1, ст.153 КЗпП України п.3 ч.1 ст. 268, 1167 ЦК України суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 до ВАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, задовільнити частково.
Стягнути з ВАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_6 в відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисячі) гривень .
Стягнути з ВАТ «Суха Балка» витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом цивільної справи у розмірі 1 (однієї) гривні 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.І. Шум.