ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" червня 2006 р.

Справа № 9/388/05

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                      Суддів:   Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі   -  Волощук О.О.,

за участю представників:

позивача  –Кішко Д.О.,                                                                                   

відповідача –не з’явився,  

 

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу  АТЗТ „Спорттовари”, м. Первомайськ

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.02.2006 р.  

у справі №9/388/05

за позовом    АТВТ „Первомайськдизельмаш”, м. Первомайськ

до  АТЗТ „Спорттовари”, м. Первомайськ

про розірвання договору оренди,

     ВСТАНОВИЛА:   

          04.11.2005 р. (вх. №7128) АТВТ „Первомайськдизельмаш” у господарському суді Миколаївської області  пред’явлено позов  до  АТЗТ „Спорттовари” про розірвання договору №13 від 01.01.1997 р., укладеного між позивачем і відповідачем, та зобов’язання відповідача повернути позивачу частину нежилого приміщення площею 401 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського,32 (а.с. 2-4). Свої вимоги воно мотивувало наступним.

          01.01.1997 р. укладений договір №13, згідно п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування частину нежилого приміщення площею 401 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Леніна,32 (рішенням №220 від 14.08.1996 р. перейменована у вул. Грушевського,32), строком на 5 років до 01.01.2002 р.. Залишкова балансова вартість вказаного об’єкту  оренди складає 159294,45 грн. (довідка №37/2159 від 13.06.2005 р.). По закінченню строку договору (01.01.2002 р.) відповідач продовжив користування спірним об’єктом оренди, а позивач не заперечував проти цього. Таким чином, договір в силу ст. 260 ЦК УРСР поновлений на не визначений термін і до травня 2005 р. жодна із сторін про намір його розірвати не заявляла. Згідно зі свідоцтвом на право власності, затвердженим рішенням виконкому Первомайської міської ради від 06.06.2001 р. №303, на нежилу будівлю, розташовану у м. Первомайськ по вул. Грушевського,32, остання належить позивачу на праві власності. Позивач передав в оренду частину цієї будівлі відповідачу без права передачі отриманого нерухомого майна в користування будь-яким іншим суб’єктам господарської діяльності без згоди позивача (п.16 договору). Однак, під час проведення перевірок нежилої будівлі по вул. Грушевського,32, що підтверджується актами від 22.03.2004 р., 23.11.2004 р., 29.03.2005 р., встановлено, що у вказаній будівлі безпідставно займають відповідну площу і здійснюють підприємницьку діяльність СПД „Смірнов В.В.”, СПД „Тупчий В.І.”, СПД „Разумняк О.Ю.”, СПД „Чередниченко О.А.”, СПД „Рябченко С.В.”, СПД „Сухорукова Л.Б.”, СПД „Чебанов С.П.”, СПД „Кочержинський К.О.”, СПД „Починок М.І.”. Позивач дозволу на передачу будівлі в користування іншим особам ніколи не давав. Однак, як витікає з листів Первомайської об’єднаної податкової інспекції Миколаївської області №9794/10/17-100 від 19.04.2005 р. і №9797/10/17-100 від 30.07.2004 р., вказані вище СПД працюють на орендованих площах, про що вказано в заявах на отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку, а у додатках до цих листів обумовлено, що площі у нежилій будівлі по вул. Грушевського,32 в користування перерахованим СПД передано відповідачем з перерахуванням відповідних договорів (№4 від 24.05.2004 р. з СПД „Смірнов В.В.”, б/н від 01.04.2005 р. з СПД „Тупчий В.І.”, №5 від 15.01.2004 р. з СПД „Разумняк О.Ю.”, №7 від 15.01.2004 р. з СПД „Чередниченко О.А.”, №1 від 01.03.2004 р. з СПД „Рябченко С.В.”, №8 від 15.01.2004 р. з СПД „Чебанов С.П.”, №10 від 01.09.2004 р. з СПД „Кочержинський К.О.”, №2 від 01.12.2003 р. з СПД „Починок М.І.”).  Позивач, у порядку ст. 188 ГК України, направив відповідачу пропозицію про розірвання договору №13 від 01.01.1997 р. (цінний лист №37/1789 від 18.05.2005 р., який було вручено директору відповідача –Сухоруковій Л.Б. 24.05.2005 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення №00059579)). Однак, двадцятиденний строк сплинув, а відповідної відповіді позивач не отримав. В обґрунтування позову позивач також послався на ст.ст. 774,783,785 ЦК України, ст.ст. 193,291 ГК України та ст. 4 ЗУ „Про власність”.

           12.12.2005 р. (вх. №14835) відповідач надав суду заперечення (а.с. 39), в якому просив відмовити у позові та винести на адресу позивача окрему ухвалу за умисне надання фальсифікованих доказів в обґрунтування позовних вимог, оскільки договір №13 від 01.01.1997 р. позивач розірвав за власною ініціативою (лист №37/579 від 11.05.1998 р.); договір був укладений з ЖКО АТ „Первомайськдизельмаш” зі своїм розрахунковим рахунком, а ні з АТВТ „Первомайськдизельмаш”; на приміщення були укладені і діяли аналогічні договори у 1998 р. №13, у 2000 р. №14, 2001 р.; відповідач знаходиться у приміщенні магазину „Спорттовари” не за договором оренди, а на підставі акту здачі в експлуатацію цього приміщення, згідно рішення виконкому Первомайської міськради №454 від 29.12.1989 р., і з цього часу відповідач постійно знаходиться у цьому приміщенні. У 2004 р. позивач вже звертався до господарського суду з аналогічним позовом, тільки щодо договору оренди №472 від 01.01.2002 р., про що свідчить рішення по справі №12/129 від 07.02.2005 р.. Отже, діючим необхідно вважати договір №472. Для звернення до суду за договором №13 сплив строк позовної давності. Законність видачі Свідоцтва про право власності, виданого Первомайською міськрадою за №303 від 06.06.2001 р., перевіряється прокуратурами м. Первомайськ та Миколаївської області. Надані акти перевірок від 22.03.2004 р., 23.11.2004 р. та 29.03.2005 р. не можуть бути прийняті як докази, так як складені заінтересованою стороною в односторонньому порядку без участі представників відповідача. Крім того, у договорі №13 від 01.01.1997 р. не вказано, з яких саме приміщень складається 401 кв.м.. Загальна площа магазину складає 897 кв.м.. Отже, невідомо яким чином позивач визначив, що вказані ним СПД займають саме ті приміщення, які входять до 401 кв.м. і які нібито були надані відповідачу в оренду.

      Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.01.2006 р. (а.с. 70) продовжено строк розгляду справи на один місяць –10.02.2006 р..  

          10.01.2006 р. (вх. №120) позивач надав суду уточнення позовної заяви (а.с. 80-82), в якому просив розірвати договір №13 від 01.09.1998 р., укладений між позивачем і відповідачем, та зобов’язати відповідача повернути позивачу частину нежилого приміщення площею 260 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського,32, з тих же підстав, що були вказані у позові, та враховуючи те, що 01.09.1998 р. укладений договір №13, згідно п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування частину нежилого приміщення площею 260 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Леніна,32 (рішенням №220 від 14.08.1996 р. перейменована у вул. Грушевського,32), строком з 01.09.1998 р. до 01.01.2000 р.. Залишкова балансова вартість вказаного об’єкту  оренди складає 84870,41 грн. (довідка №101-05 від 27.12.2005 р.). Позивач, у порядку ст. 188 ГК України, направив відповідачу пропозицію про розірвання договору №13 від 01.09.1998 р. (цінний лист №37/5034 від 26.12.2005 р.), на якій відповіді не отримано.

           10.01.2006 р. (вх. №121) позивач надав суду письмові пояснення на заперечення відповідача (а.с. 83-85), в яких просив задовольнити уточненні позовні вимоги та зазначив, що у договорі №14 від 29.12.1999 р. немає відомостей про місце знаходження об’єкту оренди, тобто посилання відповідача на цей договір, як на договір, за яким орендувалося нежиле приміщення, розташоване по вул. Грушевського,32, безпідставне. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.05.2005 р. по справі №9/19 встановлено, що приміщення в спірній будівлі орендуються відповідачем з цієї справи у позивача з цієї справи. Цей же факт встановлений і ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. по справі №9/19. Господарський суд у рішенні від 07.02.2005 р. по справі №12/129 дійшов до висновку, що предмет оренди (нежила будівля, розташована по вул. Грушевського,32) не був переданий відповідачу за договором №472 від 01.01.2002 р., тобто останній вступив у користування спірною будівлею не на підставі вказаного договору, а на інших підставах. Спроба АТЗТ „Спорттовари” оспорити рішення виконкому Первомайської міськради №303 від 06.06.2001 р. про видачу свідоцтва на право власності не завершилася успіхом, а рішення господарського суду Миколаївської області від 26.10.2004 р. по справі №12/245 не оскаржено і вступило в законну силу. Згідно з п.1 договору №13 від 01.09.1998 р., відповідачу передані тільки торгові приміщення площею 260 кв.м., а саме торговий зал, який в поверховому плані і екскліпції внутрішніх площ значиться під №80. Розташування ж СПД на площі торгового залу визначено у поверховому плані нежилої будівлі по вул. Грушевського,32 з зазначенням розташованих у ньому СПД під час перевірки будівлі 29.03.2005 р. представниками позивача, ДП „Здоба” та ТОВ „Афіна”, що чітко визначає передану в оренду відповідачу площу і розташування на ній багатьох СПД. Твердження відповідача про те, що акти перевірок складені в односторонньому порядку не відповідає дійсності, так як акт від 29.03.2005 р. складений за участю представників позивача, ДП „Здоба” та ТОВ „Афіна”. Участь представників відповідача при проведенні даних перевірок позивач вважає не обов’язковою і такою, що не впливає на об’єктивність даних актів перевірок.   

           Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.02.2006 р. (підписаним суддею Філінюк І.Г.) позов задоволено, а саме, розірвано договір оренди №13 від 01.09.1998 р., зобов’язано відповідача звільнити частину нежилого приміщення загальною площею 260 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського,32, на користь позивача, з відповідача на користь позивача стягнено 85,00 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Крім того, вказаним рішенням позивачу повернено надмірно сплачене держмито за платіжним дорученням №1371/1 від 30.06.2005 р. в сумі 1592,94 грн. (а.с. 129-131). Таке рішення суд мотивував тим, що, враховуючи ст. 260 ЦК УРСР в редакції 1963 р., яка діяла під час виникнення правовідносин між сторонами, п.2 ст. 763 ЦК України та лист №37/5034 від 26.12.2005 р. з пропозицією розірвати договір та звільнити приміщення (а.с. 107-109), строк дії договору оренди №13 від 01.09.1998 р. припинений 26.12.2005 р., але відповідач продовжує користуватися приміщенням. Крім того, орендні правовідносини між сторонами підтверджує те, що відповідач перераховував позивачу орендну плату (виписки банку, платіжні доручення (а.с. 87-92)). В обґрунтування свого рішення суд також послався на п.1 ст. 774 та ст. 785 ЦК України.  

 Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що в рішенні суду зазначено, що ні відповідач, ні його представник не були присутні у судовому засіданні 10.01.2006 р., але це не відповідає дійсності, так як директор АТЗТ „Спорттовари” –Л.Б. Сухорукова і представник відповідача 10.01.2006 р. були у судовому засіданні, але воно не відбулося з причини неявки позивача. 24.01.2006 р. відповідач не зміг з’явитися у судове засідання, з причини несприятливих погодних умов, про що повідомив суд, і це зазначено в ухвалі суду від 24.01.2006 р.. 21.02.2006 р. відповідач не з’явився до суду бо, по-перше, в ухвалі від 24.01.2006 р. суд не зобов’язував його з’явитися, а, по-друге, витрати на поїздку до суду у м. Миколаїв для відповідача є суттєвими, а стягнути їх з позивача не можливо, якщо виклик до суду був не обов’язковим. В рішенні суду зазначено, що позивач уточнив позовні вимоги, але відповідач про це не був повідомлений ні позивачем, ні судом, а останній цього не врахував при прийнятті рішення. Крім того, на думку скаржника, у даному випадку, це було не „уточнення” позову, а зміна предмета позову, так як позивачем було зазначено новий договір. Судом повністю проігноровано заперечення відповідача від 12.12.2005 р.. Також, за договором оренди №13 від 01.09.1998 р.  предмет оренди теж не передавався відповідачу. Отже, рішення по справі №9/388/05 від 21.02.2006 р. суперечить рішенню по справі №12/129.

 

       Розгляд скарги було призначено на 23.05.2006р., про що сторони, згідно приписів ст.98 ГПК України, були належним чином повідомлені (про день, час і місце розгляду апеляційної скарги).

           У письмовому відзиві на скаргу позивач просив суд відмовити в її задоволенні та залишити рішення місцевого суду без змін.

            23.05.2006р. до суду  надійшов письмовий   додаток до апеляційної скарги, в якому відповідач –скаржник  підтвердив свою позицію, викладену в апеляційній скарзі.

       Представник скаржника - відповідача у судове засідання 23.05.2006р. не з’явився, хоча  належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду про призначення скарги до розгляду. Про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив і судова колегія прийняла рішення про початок розгляду справи за його відсутністю.

         За клопотанням представника позивача, фіксування судового засідання здійснювалось   без використовування  технічних засобів.

          Для витребування у сторін додаткових доказів, в тому числі оригіналів договорів оренди, колегія суддів, відповідно до ст.77 ГПК України, відкладала розгляд справи на 08.06.2006р., про що сторони були повідомленні належним чином.       

            Представник скаржника - відповідача у судове засідання 08.06.2006р. повторно не з’явився, хоча  належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду про призначення скарги до розгляду. Про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, ухвалу суду щодо надання  оригіналів договорів оренди №14 від 29.12.1999р. та №14 від 01.08.2000р. не виконав і судова колегія прийняла рішення про  розгляд справи за його відсутністю.

             За згодою представника позивача, згідно ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

          Заслухавши усні пояснення  представника позивача, ознайомившись з доводами  апеляційної скарги та запереченнями на неї,   дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у них докази,  відповідність викладеним  в рішенні висновкам  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія  встановила наступне.

    Як вбачається з матеріалів  справи, 04.11.2005 р. (вх. №7128) АТВТ „Первомайськдизельмаш” (далі - Позивач)  у господарському суді Миколаївської області  пред’явлено позов  до  АТЗТ „Спорттовари” (далі - Відповідач) про розірвання договору №13 від 01.01.1997 р., укладеного між позивачем і відповідачем, та зобов’язання відповідача повернути позивачу частину нежилого приміщення площею 401 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського,32  (а.с. 2-4). Свої вимоги Позивач мотивував тим, що Відповідач, у порушення умов договору,  без погодження з ним, передав у користування іншим особам частину орендованих ним (відповідачем) приміщень.

          З викладеного вбачається, що предметом спору за вищезазначеним позовом було розірвання договору №13 від 01.01.1997 р. та зобов’язання відповідача повернути Позивачу орендовані приміщення, а підставою позову –порушення відповідачем умов договору №13 від 01.01.1997р..

             Але 10.01.2001р., тобто після прийняття позову  і призначення справи до розгляду та проведення двох судових засідань, в тому числі  10.01.2006р., в якому представник відповідача не приймав участі,  позивач надав суду ”уточнення до позову”, в яких просив розірвати договір оренди №13 від 01.09.1998р. та  зобов’язати відповідача повернути позивачу частину нежилого приміщення площею 260 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського,32. Як на  підставу вказаного  „уточнення до позову” позивач послався на те, що Відповідач, у порушення умов договору оренди №13 від 01.09.1998р., без погодження з ним, передав у користування іншим особам частину орендованих ним (відповідачем) приміщень.

         З викладеного вбачається, що у вищевказаному  „уточненні до позову” позивач фактично не уточнив позовні вимоги, а повністю змінив їх,  включаючи як предмет, так  і підставу позову, тобто заявив новий позов.

            Судова колегія критично оцінює письмові пояснення позивача надані  суду першої інстанції про те, що він помилково зазначив у позові договір №13 від 01.01.1997 р., тоді як мав на увазі договір №13 від 01.09.1998р., і не може прийняти цю позицію до уваги, виходячи з такого. По-перше, в позові неодноразово йдеться річ саме про договір №13 від 01.01.1997р., в тому числі передбачений цим договором строк його дії та площу приміщень, що були передані в оренду. По-друге, до позову позивач додав саме договір №13 від 01.01.1997р., а не договір  №13 від 01.09.1998р.. По-третє, позивач робить в позові  посилання на свій лист №371/1789 від 18.05.2005р., який він додав до позову і в якому йдеться річ  про договір №13 від 01.01.1997 р..

        Матеріали справи свідчать, що доказів про направлення відповідачу змінених позовних вимог  (нового позову) Позивач суду не надав.

            Проте, незважаючи на це, місцевий суд не зобов’язав Позивача надати суду докази направлення Відповідачу змінених позовних вимог та розглянув ці  нові (змінені) вимоги і ухвалив  по ним судове рішення, задовольнивши „уточнений позов” Позивача.

            З матеріалів справи вбачається, що представник Відповідача в наступних судових засіданнях, а саме 24.01.2006р. та 21.02.2006р., не приймав участь і, відповідно, не знав про звернення позивача до суду з новими (зміненими) позовними вимогами та прийняття їх судом до розгляду, і, відповідно, не міг реалізувати своє право по наданню заперечень на них та обґрунтувань своєї позиції щодо цих нових вимог, як це він зробив відносно первинних вимог.

         З викладеного вбачається, що суд розглянув нові позовні вимоги Позивача, про існування яких Відповідач не був обізнаний, чим порушив приписи ст.129 Конституції України, ст.4-2, ст.4-3 та ст.22 ГПК України, які гарантують принципи рівності і змагальності учасників процесу та право відповідача знати, які вимоги пред’являються до нього, і можливість захисту своїх інтересів, в т.ч. шляхом обґрунтування своєї позиції щодо заявлених до нього вимог та наданню доказів.

           Зазначені процесуальні порушення прав відповідача, згідно ст.104 ГПК України, є самостійною підставою для скасування рішення місцевого суду і колегія суддів вважає, що це рішення підлягає скасуванню.

        Розглядаючи, відповідно до вимог ст.101 ГПК України, справу повторно з урахуванням нових позовних вимог позивача колегія суддів встановила наступне.

            Позивач, з урахуванням змін позовних вимог, просив суд розірвати договір оренди №13 від 01.09.1998р. та  зобов’язати відповідача повернути йому частину нежилого приміщення площею 260 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського,32, посилаючись на те, що  Відповідач, у порушення умов договору,  без погодження з ним, передав у користування іншим особам частину орендованих ним (відповідачем) приміщень.

         Судова колегія критично оцінює доводи відповідача (скаржника) про те, що він займав спірні приміщення не на підставі договір оренди №13 від 01.09.1998р., а на інших підставах, і вважає їх хибними, виходячи з такого.

            По-перше, матеріали справи, в тому числі наявні в них судові рішення, безумовно свідчать, що Позивач є власником нежилого приміщення площею 260 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського (попередня назва –вул. Леніна),32, тобто приміщень, які були предметом цього договору, а тому доводи скаржника про те, що позивач не є власником цих приміщень необґрунтовані.

         По-друге, посилання, скаржника на те, що існували інші договори стосовно цих приміщень також не можуть прийматись до уваги, оскільки договір №472 від 01.01.2002р. стосувався приміщень площею 43,50 кв.м. і рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.02.2005р. у справі №12/129 встановлено, що договір №472 від 01.01.2002р. не виконувався (не реалізовувався) сторонами, тобто не діяв.

            Судова колегія також критично оцінює надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції  копії договорів оренди №14 від 29.12.1999р. та №14 від 01.08.2000р. та не приймає їх до уваги, виходячи з такого.

            Позивач не визнає укладення цих договорів, тобто  укладення їх оспорюється іншою стороною, і, відповідно, викликає  сумнів  укладення їх. Таку суперечність можливо було б зняти лише при огляді оригіналів цих договорів і тому суд витребував у відповідача  їх оригінали. Проте відповідач не надав суду оригіналів договору, а тому судова колегія вважає, що такі договори не укладались і зобов’язання за ними сторонами не виконувались.

         З викладеного вбачається, що відповідач займав приміщення саме на підставі договору оренди №13 від 01.09.1998р..

               З матеріалів справи вбачається, що відповідач, у порушення умов договору оренди №13 від 01.09.1998р., без згоди орендодавця (позивач), передав частину орендованих ним приміщень у користування стороннім особам, а саме, СПД „Смирнову В.В.”, СПД „Тупчий В.І.”, СПД „Разумняк О.Ю.”, СПД „Чередниченко О.А.”, СПД „Рябченко С.В.”, СПД „Сухорукова Л.Б.”, СПД „Чебанов С.П.”, СПД „Кочержинський К.О.” та СПД „Починок М.І.”,  які здійснюють у них підприємницьку діяльність.

            Зазначена передача, згідно умов договору, а також  ст.774 та ст.783 ЦК України, є підставою для дострокового розірвання договору.

       З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив відповідача у порядку, передбаченому ст.188 ГК України, про розірвання договору №13  від 01.09.1998р., тобто здійснив передбачені законодавством дії.

       За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди №13 від 01.09.1998р. та зобов’язання  повернути  ці приміщення обгрунтовані і підлягають задоволенню.

      З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду - скасуванню (у звязку з порушенням місцевим судом норм ГПК України), з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

1.  Апеляційну скаргу АТЗТ „Спорттовари” (м. Первомайськ) задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.02.2006 р. у справі №9/388/05

- скасувати.

3.  Позов  АТВТ „Первомайськдизельмаш”, м. Первомайськ –задовольнити.

  Розірвати договір оренди №13 від 01.09.1998р., укладений між АТ „Первомайськдизельмаш” та АТЗТ „Спорттовари”.

    Зобов’язати АТЗТ „Спорттовари” (Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського,32, р/р26005301180597 в АК Пім.Первомайську, МФО 326449, код 19288423) звільнити частину нежитлового приміщення загальною площею 260 кв.м., розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського,32, на користь АТВТ „Первомайськдизельмаш” (Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Гагарина,17, р/р260004113 в МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182, код 00210996).

    Стягнути з АТЗТ „Спорттовари” (Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського,32, р/р26005301180597 в АК Пім.Первомайську, МФО 326449, код 19288423) на користь АТВТ „Первомайськдизельмаш” (Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Гагарина,17, р/р260004113 в МОД АППБ „Аваль”, МФО 326182, код 00210996) 85,00 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4.  Повернути  АТВТ „Первомайськдизельмаш” надмірно сплачене держмито за платіжним дорученням №1371/1 від 30.06.2005 р. в сумі 1592,94 грн., про що видати довідку.

5.  Доручити  господарському суду Миколаївської області видати наказ відповідно до цієї постанови.  

              

            Постанова, згідно ст.105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                          Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                         Бєляновський В. В.

                                                                                                                     Шевченко В. В.