Справа № 2а–503/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року  Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області в складі:

    головуючого – судді Прасолова В.М.

    при секретарі – Горбуновій Л.С.    

за участю представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визнання відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення неправомірною та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги на оздоровлення, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради (далі за текстом “Управління”), в якому просить: визнати протиправними дії стосовно відмови від 21.08.2009 року на заяву  виплатити одноразову допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; стягнути з Управління на свою користь   недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009 роки у розмірі - 7775 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову вказує наступне. Є учасником ліквідації аварії на ЧАЄС, II категорії, і згідно частини четвертої, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Управлінням повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії в розмір п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплат.

Згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", було виплачено: 10.07.2007 року, виплачена вищевказана допомога за 2007 рік - у розмірі 100 грн. 11.11.2007 року, виплачена вищевказана допомога за 2008 рік - у розмірі 100 грн. За 2009 рік, на час звернення, допомога не виплачена. Звернувся з письмовою заявою до Управління з проханням виплатити допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки на що 21.08.2009 року отримав відмову. Управління керувалось постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, а не нормами ст. 48 згаданого Закону, тому отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки значно нищу, ніж передбачено чинним законодавством України. Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звуженим. Згідно ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту. Згідно ст. 13 згаданого Закону, Держава зобов'язана   відшкодувати шкоду, завдану громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов’язується відшкодувати її пошкодження здоров'я або втрату працездатності. Згідно ст. 48 цього ж Закону, щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії п’ять мінімальних заробітних плат (на час виплати). Згідно ст. 71 вказаного Закону, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Відповідно до ч.4 ст.4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненням суб'єктів права на конституційне подання, у яких визнавав що, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх   зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму   Верховного Суду України  N 9 від 01.11.96 року, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради   міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та   Інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Вважає, що застосування відповідачем, при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки, постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р., суперечить чинному законодавству України і порушує право на соціальну допомогу, а тому є неправомірним. Вважає, що має право отримати допомогу на оздоровлення як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи II - категорії, відповідно до ст. 48 названого Закону у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат (на час виплати) за 2007, 2008, 2009 роки. Розмір мінімальної заробітної плати (на час виплати) був встановлений: з 1 липня 2007 року - 440 грн.(ст.76 Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"). Виходячи з дати виплати та розміру мінімальної заробітної плати (на час виплати) допомогу на оздоровлення належало виплатити з наступних розрахунків: 5 х 440 грн. = 2200 грн. З урахуванням фактично виплаченої суми (100 грн.)недоплата складає: 2200 грн.(повинні сплатити) - 100 грн.(фактично виплатили) = 2100 грн. Мінімальна заробітна плата з 1 жовтня 2008 року дорівнює 545 грн.(ст.59 Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"). Виходячи з дати виплати та розміру мінімальної заробітної плати (на час виплати) допомогу на оздоровлення належало виплатити з наступних розрахунків: 5 х 545 грн. = 2720 грн. З урахуванням фактично виплаченої суми (100 грн.)недоплата складає: 2725 грн.(повинні сплатити) - 100 грн.(фактично виплатили) = 2625 грн. З 1 липня 2009 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 630 грн.(ст.59 Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"). Виходячи з дати виплати та розміру мінімальної заробітної плати (на час виплати) допомогу на оздоровлення належало виплатити з наступних розрахунків: 5 х 630 грн. = 3150грн. З урахуванням фактично виплаченої суми (100 грн.)недоплата складає: 3150 грн.(повинні сплатити) - 100 грн.(фактично виплатили) = 3050 грн.  Всього недоплата складає: 2100 грн. + 2625 грн. +   3050 грн. = 7775 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, підтвердивши доводи, викладені у позові. Крім того пояснив, що допомогу за 2009 рік отримав в розмірі 100 грн. 00 коп. Також зазначив, що при підрахунку недоплаченої суми допустив помилку, і ця сума дорівнює 8345 грн. 00 коп. Змінювати, уточнювати, доповнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

    Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та дала пояснення, згідно до яких відповідно до абзацу 2 пункту 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І та II груп - 5 мінімальних заробітних плат при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Згідно ст. 62 Закону, роз'яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 01.08.1996 року, встановлено такі розміри виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме   (пункт "є") - щорічної допомоги на оздоровлення, зазначеним інвалідам І та II групи -2 670 тис. крб. (26,7 грн.); інвалідам III групи - 2 150 тис. крб. (21,5 грн.). Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі 100грн. Позивачеві було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення: за 2007 рік - виплачено 10.07.2007 у розмірі 100,00 грн.; за 2008 рік - виплачено 11.11.2008 у розмірі 100,00 грн. Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію абзаців 2,3,4,5,6 та 7 ч.І, ч. З, абзаців 2,3,4,5,6,7 ч.4 та ч.7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 12.03.2007 № 227/20/112-07 відповідно до ст. 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" Кабінету Міністрів України у 2007 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Тому у 2007 році застосовуються розміри компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мова йде про Забезпечення проведення перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до цього Закону", а не про виплату щорічної допомоги на оздоровлення. Подавати додаткові докази не бажає.

    У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: відповідь на заяву(а.с.5), довідка про сплачені суми(а.с.6), посвідчення(а.с.8,25), рішення(а.с.33), положення(а.с.34-40).

Також у судовому засіданні оглянута особова справа позивача, з якої до справи долучені копії наступних документів: заява(а.с.43), розпорядження(а.с.44,45,46,47).

На підставі ст. 86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає встановленими наступні обставини.

Позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2 групи, що встановлено поясненнями сторін, посвідченням(а.с.8,25).

Управлінням праці позивачу, було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення: 10 липня 2007 року, 11 листопада 2008 року та за 2009 рік у розмірі по 100 грн. 00 коп. що вбачається з довідки, розпоряджень (а.с.6, 44,45,46,47).

 Позивач звертався до Управління праці з заявою про проведення доплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, в чому було відмовлено, що встановлено листом (а.с.5).

Встановленим фактам та обставинам відповідають такі правовідносини, які регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та  внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України "Про місцеве самоврядування",   Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.

Згідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Згідно до ч.3 ст. 46 Конституції України, види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права, і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

    Відповідно до ст.1 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 14 цього Закону позивач, як інвалід з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відноситься до потерпілих 2 категорії.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення  особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи і які є інвалідами другої групи – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі 100 грн.

Відповідно до п.30 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 р.”, на 2007 рік зупинена дія ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № - рп/2007 по справі №1-29/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України п.30 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 р.”, про зупинення на 2007 рік дії ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідно до п.5 названого Рішення Конституційного Суду України, рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст.152 Конституції України, закони, що визнані неконституційними за рішенням Конституційного суду України, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.  

Згідно ст.4 ЦК України, якщо постанова Кабінету міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” суперечить   Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, допомогу позивачу в 2007-2008 роках  належало сплачувати в розмірі, визначеному названим законом.

Згідно ст. 76 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, мінімальна заробітна плата з 1 липня 2007 року встановлена в розмірі 440 грн. 00 коп. Тому позивачу належало сплатити допомогу за 2007 рік у сумі 2200 грн. 00 коп.( 440х5).

 Відповідно ст. 59 Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та  внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата з 1 жовтня 2008 року встановлена в розмірі 545 грн. 00 коп. Тому позивачу належало сплатити допомогу за 2008 рік у сумі 2720 грн. 00 коп.( 545х5).

Статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", мінімальна заробітна плата з 1 листопада 2009 року встановлена в розмірі 744 грн. 00 коп. Тому позивачу належало сплатити допомогу за 2009 рік у сумі 3720 грн. 00 коп.( 744х5).

Усього таким чином позивачу належало сплатити допомогу за 2007-2009 роки у сумі 8645 грн. 00 коп. Відповідачем за цій період сплачена допомога в сумі 300 грн.00 коп. таким чином недоплата дорівнює  8345 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування", принципом здійснення місцевого самоврядування є законність. Статтю 11 цього ж закону передбачено, що виконавчими органами районних у містах рад є їх управління. До відання виконавчих органів належить, відповідно до ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", вирішення відповідно до законодавства питань про надання допомоги. Відповідно до п. 3.10 "Положення про управляння праці та соціально захисту населення виконкому Саксаганської районної ради", затвердженого рішенням Саксаганської районної у місті ради від 28 квітня 2006 року №12/2, відповідач забезпечує, відповідно до законодавства, призначення громадянам державних соціальних допомог.

Тому Управління зобов’язане доплатити позивачу допомогу у сумі 8345 грн. 00 коп.

    З урахуванням наведеного, суд вважає, що звернення позивача до відповідача за проведенням доплати є обґрунтованим, а тому суд вважає, що маються підстави визнати неправомірною відмову в здійснені такого перерахунку.

Вислухавши учасників адміністративного процесу, дослідивши докази, суд на підставі ст.10 КАС України, відповідно до якої усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст.11 КАС України, у  відповідності до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні  своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах позовних вимог, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав позивача вважає за можливе стягнути з Управління 8345 грн. 00 коп., не 7775 грн. 00 коп., як просить позивач.

Позивач, який отримав допомогу в липні 2007 року, мав можливість дізнатися про його порушене право починаючи з липня 2007 року, звернувся до суду 5 жовтня 2009 року, тобто з порушенням встановленого ч.2 ст.99 КАС України річного строку. Враховуючи, що позивач звернувся до суд в межах трирічного строку, передбаченого ст. 257 ЦК України,  суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.99 КАС України, позивач не порушив строку звернення до суду.    

Керуючись ст.ст. 46,92,152 Конституції України, ст.ст.4,257 ЦК України, ст.ст. 1,14,48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.76 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст.59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та  внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст.55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст.ст. 4,11,34 Закону України "Про місцеве самоврядування",   Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, ст. ст. ст. 6, 10, 11, 86, 94, 128, 158, 161, 162, 163  КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради – задовольнити повністю.

Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 21 серпня 2009 року в перерахунку розміру одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2007, 2008, 2009 роки – протиправною.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради недоплачену у 2007-2009 роках одноразову допомогу на оздоровлення, передбачену ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в сумі 8345грн. 00 коп.    

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови або в разі проголошення резолютивної частини – протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя:                         В.М. Прасолов