Справа 2а-25457/09/1270              

                                                                                                      Категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 січня 2010  року  Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Островської О.П.

при секретарі – Кір`ян О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 18.08.2009 № 0000612360/0, -      

ВСТАНОВИВ :

    27.08.2009 року позивач ЗАТ «Луганський патронний завод» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому посилається на наступне. На підставі акту невиїзної документальної перевірки від 07.08.2009 № 705/23-616/32201889 ЗАТ «Луганський патронний завод», яка проводилась 06.08.2009 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2008 року, яка виникла у рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2008 року по 31.05.2008 року Ленінською МДПІ у м. Луганську винесено податкове повідомлення – рішення від 18.08.2009 № 0000612360/0. Згідно цього рішення у зв’язку з порушенням п.п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів, з ПДВ у розмірі 434 047 грн. Зазначений акт підписаний позивачем з запереченнями, у відповіді на заперечення зазначив, що вони не підлягають задоволенню, оскільки неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов’язань по ланцюгу до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання.

    Позивач вважає податкове повідомлення – рішення від 18.08.2009 № 0000612360/0 таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню у зв’язку з наступним.

    Між позивачем та ТОВ «ТБК «Моноліт» був укладений договір № 242 від 22.04.2008 року, згідно якого постачальник зобов’язується виготовити та поставити покупцю продукцію у кількості, за ціною, на умовах, зазначених у відповідній специфікації, що є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується оплатити продукцію та прийняти її на умовах, передбачених договором. Умови договору відповідають чинному законодавству, у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, передбачено, що оплата за продукцію здійснюється у формі 75% попередньої передплати, термін поставки продукції – протягом 70 днів з моменту зарахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника. Згідно платіжних доручень № 176 від 13.05.2008 року, № 258 від 29.05.2008 року, № 1288 від 29.05.2008 року, за умовами договору на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБК «Моноліт» перераховані грошові кошти у розмірі 6 238 800,00 грн., в тому числі ПДВ – 1 039 800,00 грн. По накладним №№ 173/36 від 30.05.2008 року, 174/49 від 22.07.2008 року, 175/12 від 07.08.2008 року, 182/11 від 18.09.2008 року позивач отримав від ТОВ «ТБК «Моноліт» продукцію.

    Згідно п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Так, ТОВ «ТБК «Моноліт» видані ЗАТ «Луганський патронний завод» податкові накладні № 267 від 13.05.2008 року та № 268 від 29.05.2008 року, що є підставою для нарахування податкового кредиту. В акті перевірки зазначено, що згідно інформаційної довідки від 09.02.2009 № 2816/23 – 1106 наданої ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відносно ТОВ «ТБК «Моноліт» встановлено, що зустрічну перевірку ТОВ «ТБК «Моноліт» неможливо провести у зв’язку з тим, що діяльність підприємства припинено. Тобто висновок про те, що ЗАТ «Луганський патронний завод» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року на суму 434 047,00 грн. є безпідставним, оскільки ніяких доказів цього відповідач не надав, зазначив в акті, що немає можливості підтвердити факт надмірної сплати податку, тому що є неможливим проведення зустрічної перевірки.

    У зв’язку з наведеним, позивач вважає, що ним не були порушені норми діючого законодавства України відносно завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2008 року на суму 434 047,00 грн., згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» сума, що підлягає поверненню платника податку з бюджету, була фактично сплачена позивачем (платіжні вимоги № 38 від 31.03.2008 року, № 39 від 31.03.2008 року, № 235 від 19.05.2008 року). Крім того, п.п.7.3.1 п.73 ст.7 зазначеного Закону передбачає дату виникнення податкових зобов’язань, що не може бути застосовано до позивача, оскільки в нього виникає право на податковий кредит, а не податкове зобов’язання. В оскаржуваному податковому повідомленні – рішенні встановлено порушення п.п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» ДП «ЦКБМ «Донець», при цьому це повідомляється позивачеві та суму бюджетного відшкодування зменшено позивачеві. Крім того, на підставі п.9 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємства – 5 робочих днів. Акт перевірки № 1262/23 – 616/32201889 складений 26.09.2008 року, інформаційна довідка по ТОВ «ТБК «Моноліт» датована 09.02.2009 року, акт, що розглядається зараз, датовано 07.08.2009 року, тобто після подання декларації та встановлення податковою службою факту завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ пройшло більше року. Тобто строк, встановлений п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дотриманий відповідачем.

    На підставі викладеного, позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення – рішення від 18.08.2009 № 0000612360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) у розмірі 434 047,00 грн.

    Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

    Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях посилався на наступне. Висновком акту перевірки від 07.08.2009 № 705/23-616/32201889 встановлено порушення позивачем п.п.1.8, 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2008 року завищено на суму 434 047, 00 грн. За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення – рішення «В-1» № 0000612360/0 від 18.08.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року на суму 434 047,00 грн. Бюджетне відшкодування ПДВ без його сплати має наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що суперечить самої суті податку і його основній функції – формування доходів бюджету. П. 4.3 Наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України про організації  та проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ» від 18.08.2006 року № 350 передбачено проведення зустрічних перевірок по основним постачальникам ПДВ, який перевіряється, придбано товари (роботи, послуги), де сума ПДВ складає 5 і більше відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у цьому періоді. Вказана інформація щодо постачальників платника ПДВ необхідна для визначення суб’єктів господарювання – постачальників, відносно яких є сумніви щодо їх дієздатності та правоздатності, а також законності здійснених ними фінансово – господарських операцій з перевріяємим платником податків, що в свою чергу є підставою для перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ платником податків, що перевіряється.

За результатами попередньої позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 26.09.2008 № 1262/23-616/32201889 не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2008 року на суму 225 353,52 грн. та за червень 2008 року на суму 918 070,94 грн., що пов’язано з проведенням додаткового комплексу заходів, направленого на встановлення достовірності відомостей, що є підставою для нарахування такого бюджетного відшкодування ПДВ. Для встановлення достовірності відомостей, що є підставою для нарахування бюджетного відшкодування ПДВ та перевірки відповідності задекларованого ЗАТ «Луганський патронний завод» податкового кредиту п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.8  п.7.2 ст.7, п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем було направлено запит № 34512/23-624 від 22.09.2008 року до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про надання загальних відомостей по ТОВ «ТБК «Моноліт». На цей запит отримано інформаційну довідку від 09.02.2009 року № 2816/23-1106 по ТОВ «ТБК «Моноліт», за результатами аналізу якої відповідачем встановлено, що частка податкових зобов’язань з ПДВ ТОВ «ТБК «Моноліт» по операціях з ЗАТ «Луганський патронний завод» у травні 2008 року складає 114,98%, тобто ТОВ «ТБК «Моноліт» задекларовано загальний обсяг податкових зобов’язань менше, ніж включено до складу податкового кредиту ЗАТ «Луганський патронний завод». У інформаційній довідці від 09.02.2009 № 2816/23-1106 зазначено, що проведення зустрічної перевірки не є можливим у зв’язку з тим, що діяльність підприємства припинено. Тому за результатами отриманої інформації неможливо по ланцюгу постачання встановити виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач зазначив, що, керуючись  п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» неможливо підтвердити факт надмірної сплату ПДВ ТОВ «ТБК «Моноліт». Тому в порушення вказаної норми позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року на суму 434 047,00 грн. За змістом Закону про ПДВ, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а МДПІ не підтверджує факту надмірної сплати ПДВ.  Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону про ПДВ зобов’язана здійснювати  утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Крім того, судова практика свідчить про те, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про ПДВ» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, відповідач зазначає, що така позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 14.09.2007 року № 07/97, постанові Верховного Суду України від 12.02.2008 року № 08/28, постанові Вищого адміністративного суду України від 26.09.2009 року за позовом ТОВ «Регіон – Агро» до ДПІ. В даному випадку частка податкових зобов’язань з ПДВ ТОВ «ТБК «Моноліт» по операціях з ЗАТ «Луганський патронний завод» у травні 2008 року складає 114,98 %, тобто ТОВ «ТБК «Моноліт» задекларовано загальний обсяг податкових зобов’язань менше, ніж включено до складу податкового кредиту ЗАТ «Луганський патронний завод».

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Луганський патронний завод» в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.  

У відповідності з Конституцією України  кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень, дій, чи бездіяльності  органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  

          Ст. 19 Конституції України  встановлено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов’язані діяти  лише на підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.  

Згідно зі ст. 2 КАС України  у справах  про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти  чи прийняті  такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення  для прийняття рішення ( вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням  принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на  досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст.ст. 10,11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок  на додану вартість»  платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.  

Судом встановлено, що позивач Закрите акціонерне товариство «Луганський патронний завод», ідентифікаційний код 32201889, зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.10.2002 року, запис №13821050001004352, що підтверджується свідоцтвом серії АОО № 486025 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.40), та довідкою АА № 139689 з ЄДРПОУ (а.с.39).

 21.07.2008 року позивачем була подана до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкова декларація з податку на додану вартість № 63969 за червень 2008 року із зазначенням від’ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню – 1 043 381,00 грн. (а.с.27-28), з розрахунками бюджетного відшкодування та коригування сум ПДВ, довідкою щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 29-34), які зареєстровані у першого відповідача.

На підставі направлення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 16.09.2008 року № 1231, уповноваженими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «Луганський патронний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 043 381,00 грн. за червень 2008 року на рахунок платника податку у банку, які виникли за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року, за результатами якої складено акт від 26.09.2008 № 1262/23-616/32201889, висновками якого  не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2008 року на суму 225 353,52 грн. та за червень 2008 року на суму 918 070,94 грн., що пов’язано з проведенням додаткового комплексу заходів, направленого на встановлення достовірності відомостей, що є підставою для нарахування такого бюджетного відшкодування ПДВ.

При цьому, в ході проведення перевірки керівництво ЗАТ «Луганський патронний завод» попереджено про застосування додаткових контрольно – перевірочних заходів та можливість проведення додаткової перевірки.

Судом встановлено, що  у зазначений період  - травень, червень 2008 року, позивачем у зв’язку з виробничою діяльністю придбавалися  товари та матеріали  у різних постачальників, у тому числі  ТОВ «ТБК «Моноліт», про що відображено у зазначених акті, і саме  вказана обставина стала  підставою для  розрахунків позивачем  бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість, оскільки  позивачем вартість придбаного була сплачена за ціною, куди включено  податок на додану вартість.  

06.08.2009 року уповноваженими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ «Луганський патронний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2008 по 31.05.2008 року, за результатами якої складено акт від 07.08.2009 № 705/23-616/32201889, в висновку якого зазначено, що у зв’язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки ланцюгу постачання, не має можливості підтвердити факт надмірної сплати податку ТОВ «ТБК «Моноліт», як це передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», тому в порушення вимог п.1.8 ст.1 зазначеного Закону, ТОВ «Луганський патронний завод» завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2008 року на суму 434 047,00 грн. (а.с.7-9).

18.08.2009 року на підставі Акту перевірки від 07.08.2009 року № 705/23-616/32201889 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення – рішення № 0000612360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 434 047,00 грн., але при цьому зазначено, що на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» ДП «ЦКБМ «Донець», а не ЗАТ «Луганський патронний завод» (а.с.16).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України  «Про податок  на додану вартість»  бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону,  у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена,  як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.  

              П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної
суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок),у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

    Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону, протягом 30 днів, наступних  за  днем  отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з  порушенням  норм  податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку
провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення  достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення  перевірки  надати  органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

    На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону).

           Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату  товарів  (робіт,  послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.  

Судом встановлено, що позивачем надано  відповідачеві всі необхідні документи, в тому числі договір № 242 від 23.04.2008 року, укладений між ТОВ «ТБК «Моноліт» та ЗАТ «Луганський патронний завод» та специфікацію до нього (а.с.17-18), платіжні доручення та накладні, видані позивачеві ТОВ «ТБК «Моноліт», податкові накладні (а.с.19-26), проти  чого не заперечує  відповідач – Ленінська МДПІ в м. Луганську.    

Крім того, позивачем долучені до матеріалів справи документи, що підтверджують факт отримання продукції від ТОВ «ТБК «Моноліт», а саме витяги з Журналу реєстрації довіреностей за 2008 рік (1 півріччя), Журналу реєстрації довіреностей за 2008 рік (2 півріччя), вимоги №№ 671-682, 694-711, 572-586, 766-773, відомості витрат матеріалів на виробництво по цехам.  

Таким чином, зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року на суму 434 047,00 грн. з посиланням на те, що неможливе проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання і тому не можливе підтвердження факту надмірної сплати податку,  суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», яким, як зазначено вище,  право господарюючого суб’єкта – платника ПДВ,  на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або непроведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.  

    Таким чином, суд вважає встановленим, що підстав у відповідача  для прийняття оскаржуваного рішення-повідомлення від 18.08.2009 № 0000612360/0 не було, оскільки сам по собі факт відсутності результатів звірки податкових органів з контрагентом позивача, у якого придбавалися товари по договору № 242 від 23.04.2008 року,  не є підставою для висновків про необґрунтоване завищення позивачем  бюджетного відшкодування  з податку на додану вартість за червень 2008 року.  

    Інших  доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем  бюджетного відшкодування податку на додану вартість  за вказаний період, в оскаржуваному рішенні-повідомленні не наведено.  

З урахуванням викладеного,  факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, або за наявності  у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема,  виданих продавцями податкових накладних, податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності,  наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.  

Посилання відповідача на те, що судова практика дотримується позиції, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, і в даному випадку має місце саме така ситуація, оскільки за даними ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ТОВ «ТБК «Моноліт» припинило свою діяльність, і крім того, ТОВ «ТБК «Моноліт» задекларовано загальний обсяг податкових зобов’язань у травні 2008 року менше, ніж включено до складу податкового кредиту ЗАТ «Луганський патронний завод», не заслуговує на увагу суду з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 24/407-б від 18.12.2008 року ліквідовано ТОВ «Торгово – будівельна компанія «Моноліт» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; код ЄДРПОУ 35033773) як юридичну особу у зв’язку з банкрутством (а.с.102-103).  

Як вбачається з листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.01.2010 № 122/9/11-024, ТОВ «ТБК «Моноліт» визнано банкрутом (припинено), але не знято з податкового обліку, у травні 2008 року до податкових зобов’язань з ПДВ включено зобов’язання за операціями з ЗАТ «Луганський патронний завод», в червні 2008 року не включено. З початку 2009 року ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва перевірка діяльності ТОВ «ТБК «Моноліт» в порядку ст.97 КПК України не проводилась, кримінальні справи не порушувались.

Ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» встановлює, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Тобто на час здійснення господарських операцій у травні – червні 2008 року, ТОВ «ТБК «Моноліт» було включене до ЄДРПОУ (код 35033773), мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець – ЗАТ «Луганський патронний завод» не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

    Посилання відповідача на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено зв’язок між сплатою, надходженням  до бюджету сум  податку на додану вартість та відшкодуванням  такого податку, що ці етапи  нерозривно пов’язані між собою, і тому право на  відшкодування виникає лише  при фактичній надмірній  сплаті  податку на додану вартість, а не з самого факту існування  зобов’язання по сплаті  податку на додану вартість  в ціні товару, на увагу не заслуговують, оскільки  у даному випадку має місце помилкове  тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.    

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені  судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з платіжного доручення № 1158 від 26.08.2009 року, позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн. (а.с.2), яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, оскільки його позовні вимоги задоволено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 25 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29 січня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

    Керуючись ст. ст.  11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

      Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 18.08.2009 № 0000612360/0 задовольнити повністю.  

    Визнати недійсним   податкове повідомлення – рішення від 18.08.2009 № 0000612360/0, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську у відношенні  Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) у розмірі 434 047,00 грн. (чотириста тридцять чотири тисячі сорок сім гривень 00 коп.).

    Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод»  судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.

    Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Постанову викладено в повному обсязі та підписано 29 січня 2010 року.

Головуючий:суддя                                                                                                О.П.Островська