КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.02.2010                                                                                           № 16/37

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1 – довіреність №1376 від 03.03.2008 р.  

відповідача-1:не з’явився;

відповідача-2:Клюско С.О. –довіреність № 10 від 23.04.2009 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_3

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.10.2009

 у справі № 16/37 ( .....)

 за позовом                               Суб’єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_3

 до                                                   Севастопольської міської ради

                                                  Приватного підприємства "Техносервіс"

 про                                                   визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. у справі №16/37 у задоволенні позову Суб’єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_3 (далі – СПД – ОСОБА_3, позивач) до Севастопольської міської ради (далі – Севастопольська міськрада, відповідач-1) та до Приватного підприємства “Техносервіс” (далі – ПП “Техносервіс”, відповідач-2) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського  суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, оскільки висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, крім того судом першої інстанції неповно з’ясовані всі обставини справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Відповідач-1 не скористався своїм правом і не надав суду відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 18.01.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 23.02.2010 р.

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/3 від 23.02.2010 р. для розгляду даної справи до складу судової колегії замість судді Куровського С.В. введено суддю Авдеєва П.В.

23.02.2010 р. в судове засідання з’явились представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 в судове засідання не з’явився. Про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, у зв’язку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представника відповідача-1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

Відповідно до рішення ХІХ сесії  Севастопольської міськради ХХІV скликання від 14.12.2005 р. № 4195 між Севастопольською міською радою та  Приватним підприємством “Техносервіс” 20.03.2006 р. був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,01 га., яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарова, 7-а. Вказана ділянка передана орендарю строком на 25 років для будівництва салону пам’ятників та ритуальних послуг.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання вказаного договору недійсним і зазначає:

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору оренди, даний договір укладений відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 14.12.2005 № 4195. Проте, на момент укладання даного договору оренди, а саме: на 20.03.2006 р., вказане рішення Севастопольської міської ради не могло бути підставою для укладення договору оренди, оскільки ухвалою Господарського суду міста Севастополя у справ № 20-7/436 від 16.12.2005 р. були вжиті заходи забезпечення адміністративного позову у вигляді припинення дії рішення Севастопольської міської ради від 14.12.2005 № 4195 до розгляду справи по суті.

Ухвалою про відкриття виконавчого провадження від 13 березня 2006 року № 89/9 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Севастопольській міській раді було заборонено передавати в оренду Приватному підприємству “Техносервіс” земельну ділянку площею 0,01 га. по вул. Пожарського, 7 у м. Севастополі для будівництва салону-магазину пам’ятників і ритуальних послуг.

З цієї ж підстави не міг бути розроблений проект відведення земельної ділянки, що передбачено у пункті 6.1. Договору оренди земельної ділянки.

Ще однією підставою для визнання договору оренди недійсним позивач зазначає неналежним чином оформлений Висновок державної землевпорядної експертизи від 01.12.2005 р. № 766/05.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовна заява не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним:

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування – орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

У п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” зазначено, що вирішення питань, пов’язаних з регулюванням земельних правовідносин, зокрема щодо припинення права користування земельною ділянкою та надання земельної ділянки в оренду, віднесене до виключного розгляду на пленарних засіданнях відповідних рад.

Твердження позивача про те, що на момент укладення оскаржуваного договору оренди від 20.03.2006 р. дію рішень Севастопольської міської ради від 05.10.2005 № 4042 та від 14.12.2005 № 4195 було зупинено, не відповідає дійсності, оскільки постановою Господарського суду міста Севастополя від 13.03.2006 р. по справі № 20-7/436 в задоволенні адміністративного позову про визнання недійсним зазначеного рішення Севастопольської міської ради було відмовлено. В цій же постанові зазначено, що засоби забезпечення позову, прийняті ухвалами від 16.12.2005 р. та від 17.01.2006 р. підлягають скасуванню, про що винесена ухвала.

Таким чином, при укладенні оскаржуваного договору оренди відповідачами було дотримано вимоги чинного законодавства, зокрема: Земельного кодексу України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Закону України “Про оренду землі”.

На час розгляду даної справи у суді позивачем не надано доказів визнання нечинними рішень Севастопольської міської ради від 05.10.2005 № 4042 та від 14.12.2005 № 4195 і скасування Висновку державної землевпорядної експертизи.

Окрім того, відповідачем-1 було надано суду докази укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки від 13.03.2009 р. площею 0,04 га, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарського, 5-Б, суміжним землекористувачем якого є відповідач-2.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, однією з яких є відсутність суперечності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статі 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом першої інстанції правильно визнано, що позивачем у позовній заяві не наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що скаржник в позовній заяві не вказує на жодну підставу для визнання спірного договору оренди недійсним.

Ст. 17 Закону України “Про оренду землі” передбачає, що передача об’єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки і на умовах, що визначені у договорі оренди землі.

З огляду на вищенаведене, Господарський суд м. Севастополя ухвалою про забезпечення позову зупинив дію окремого положення договору оренди земельної ділянки в частині передачі земельної ділянки в оренду. Дана заборона не поширюється на право ПП “Техносервіс” укладати договір оренди.

Ст. 18 Закону України “Про оренду землі” встановлює, що договір оренди набуває чинності після його державної реєстрації. Спірний договір зареєстрований у Книзі реєстрації договорів оренди 11.04.06 р. за № 00050, номенклатурний номер 0406660, а ухвала Господарського суду м. Севастополя про скасування заходів про забезпечення позову винесена 13.03.06 р. Тому договір оренди земельної ділянки від 20.03.06 р. (зареєстрований у Книзі реєстрації договорів оренди 11.04.06р. за № 00050, номенклатурний номер 0406660) укладено та зареєстровано згідно з положеннями чинного законодавства України, і відсутні будь-які підстави для визнання його недійсним.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 р. в справі № 16/37 – без змін.

Справу № 16/37 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 05.02.10 (відправлено)