Справа 22ц-2008 р. Головуючий по 1 інстанції Івахненко О.Г.

№2115

Категорія: № 19, 23

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі Петренко С.П.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_20, ОСОБА_42, ОСОБА_43 та ОСОБА_44 - ОСОБА_45 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25

Сергійовича, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_20, ОСОБА_42, ОСОБА_43 та ОСОБА_44 до ТОВ "Тіньки" третя особа: Чигиринське відділення державного земельного кадастру про зобов'язання повернути самовільно зайняті земельні ділянки та визнання договорів оренди землі недійсними з моменту укладення,

встановила:

07.10.2008 р. позивачі звернулись в суд з позовами до ТОВ "Тіньки", третя особа Чигиринське відділення державного земельного кадастру про зобов'язання повернути самовільно зайняті земельні ділянки та визнання договорів оренди землі недійсними з моменту укладення.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 17.10.2008 р. позови позивачів були об'єднані в одне провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказали, що вони являються власниками земельних ділянок розташованих в адміністративних межах Тіньківської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області та їхнє право на вказані земельні ділянки посвідчується Державними актами на право власності на земельні ділянки.

У 2005 році між ними, як орендодавцями, та відповідачем, як орендарем, були укладені договори оренди земельних ділянок.

Проте, на думку позивачів, вказані договори були укладений із значними порушеннями чинного законодавства, а саме дані договори були підписані без виготовлення необхідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно з вимогами ст. 55 Закону України «Про землеустрій». Така невід'ємна за ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» частина договору оренди землі, як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є відсутньою та й взагалі дані акти не складались. Проте, за правилами ст. 125 ЗУ України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) забороняється.

Таким чином, на думку позивачів, ТОВ "Тіньки" не вправі було приступати до використання земельних ділянок, тобто не набуло права користування земельними ділянками у встановленому законом порядку.

З викладених підстав, вважають договори оренди такими, що не відповідають вимогам ЗУ «Про оренду землі»та нормам ЗК України, у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 215 ЦК України, просять їх визнати недійсними.

На думку позивачів винні дії відповідача полягають у тому, що не зважаючи на те, що йому було відомо про не набуття ним права користування земельними ділянками, відповідач самовільно їх зайняв, обробляє і отримує прибутки.

Відбувається обмеження з боку відповідача прав власності позивачів на земельні ділянки шляхом незаконного позбавлення їх прав власності на землю, зокрема права користування та права розпорядження належними земельними ділянками.

Позивачі просили суд зобов'язати ТОВ "Тіньки" повернути їм самовільно зайняті земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Тіньківської сільської ради, Чигиринського району, Черкаської області, у стані придатному для використання за її цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме вирощування сільськогосподарської продукції.

Визнати договори оренди землі укладені між позивачами та відповідачем у 2005 р. недійсними з моменту укладання.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2008 року позивачам в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах представник позивачів ОСОБА_45 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачами позовні вимоги.

При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовних заявах позивачів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія, вирішуючи питання про можливість слухання справи за відсутності представників позивачів ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, від яких надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізню дату, у зв'язку з відрядженням за основним місцем роботи та за наявності поданих 29 клопотань позивачів, також, про відкладення слухання справи, проте, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, бере до уваги, що жодна з осіб від яких до суду надійшли клопотання не надала суду документів, які б підтверджували перебування у відрядженні представників позивачів та погіршення стану здоров'я позивачів, що унеможливлює їх участь у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене та беручи до уваги вимоги ст. 27 ЦК України, у відповідності до яких особи, які беруть участь у розгляді справи, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів прийшла до висновку, при наявності розписок про одержання судових повісток, про можливість слухання справи за відсутності позивачів та їх представників.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників ТОВ "Тіньки", перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, судова колегія вважає за необхідне їх відхилити, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірні договори оренди укладені відповідно до вимог чинного законодавства, не порушують прав позивачів, які з моменту їх підписання перебувають з відповідачем в орендних відносинах, визнавали та виконували умови цих договорів, в яких зазначені всі положення, відповідно до вимог статей 626-632 ЦК України. З викладених підстав районний суд прийшов до висновку, що оскаржувані договори відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, а підстави за якими згідно до ст. 215 ЦК України вони можуть бути визнані недійсними відсутні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

За статтею 203 ЦК України, яка регламентує загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 208 наведеного Кодексу правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, вчинюється у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою - ст. 207 ЦК України.

Згідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Крім наведених норм Цивільного кодексу відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України і Законом України «Про оренду землі». В свою чергу, ст. 16 наведеного Закону встановлює письмову форму їх укладання, а ст. 15 визначає умови договору оренди землі.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачі, згідно до Державних актів на право приватної власності на землю являються власниками земельних часток (паїв), розташованих на території Тіньківської сільської ради Чигиринського району, Черкаської області.

При цьому, Державні акти, які посвідчують їх право власності на належні їм земельні ділянки містять опис, план зовнішніх меж земельних ділянок та їх кількісну характеристику.

Між позивачами як орендодавцями, та відповідачем, як орендарем, у 2005 році були укладені договори оренди, належних позивачам на праві приватної власності земельних ділянок.

Зі змісту оспорюваних договорів вбачається, що орендодавці надали, на умовах викладених в договорах, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

У відповідності до п. 7 наведених договорів термін дії спірних договорів становить 10 років.

Згідно до додатків до договору оренди, а саме актів прийому-передачі земельних ділянок позивачами, як орендодавцями належні їм земельні ділянки були передані відповідачу, як орендарю для ведення сільськогосподарського виробництва.

Договори оренди і акти прийому-передачі земельних ділянок підписані сторонами, що ними і не оспорюється.

Вказані договори оренди були зареєстровані у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель було вчинено відповідні записи.

Таким чином з моменту державної реєстрації, що в свою чергу передбачається і статтею 18 Закону України "Про оренду землі", відповідно до вимог якої, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації, оспорюванні договори є чинними.

З часу їх реєстрації сторонами виконувались умови даних договорів, з приводу їх неналежного виконання позивачі з відповідними позовами до суду не звертались.

Позивачами в якості підстави визнання договорів оренди землі недійсними вказується на відсутність актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які у відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є невід'ємною частиною договору.

Проте, згідно до ст. 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», якими в свою чергу і являються земельні ділянки позивачів, земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Земельні ділянки, які їх власниками або іншими особами будуть використовуватись єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.

Отже з урахуванням того, що земельні ділянки були передані в оренду ТОВ "Тіньки", як орендодавцю, яким вони використовуються єдиним масивом, вказана

позивачами підстава не може бути визнана такою, за якої у відповідності до ст. 215 ЦК України оскаржувані договори можуть бути визнані недійсними.

З викладених підстав, з урахуванням законодавчого визначення поняття самовільного зайняття земельної ділянки, викладеного в ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», дії відповідача по виконанню умов спірних договорів, в частині господарювання на землі з дотриманням умов договору, не можуть вважатись самовільним зайняттям належних позивачам земельних ділянок.

Таким чином, суд керуючись нормами права, які регулюють правовідносини пов'язані з орендою землі, встановивши, що спірні договори оренди були вчинені в формі встановленій для даних договорів, а саме письмовій, підписані сторонами договору, в установленому законом порядку відбулась їх державна реєстрація, відповідачем належно, без зміни цільового призначення використовувались взяті в оренду земельні ділянки, належно виконувались умови договору по оплаті орендної плати, заборгованість по сплаті останньої відсутня, термін дії договорів не закінчився, та за відсутності підстав за яких правочин може бути визнаний недійсним, передбачених ст. 215 ЦК України, обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів.

Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того, вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_20, ОСОБА_42, ОСОБА_43 та ОСОБА_44 - ОСОБА_45 відхилити.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.